Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1803/19

2-а/287/16/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого - судді Винара Л.В.

секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Наумчука Володимира Олеговича, третя особа: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними та скасування постанови серії ЕАК № 1660070 від 23.10.2019 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшли матеріали вищезазначеного адміністративного позову, в якій позивач просить суд визнати неправомірними дії інспектора Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції Наумчука В.О., скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 1660070 від 23.10.2019 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 23.10.2019 року він рухався на вантажному автомобілі ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_1 , по автодорозі сполученням Новоград-Волинський - Овруч в сторону м.Коростень, Житомирської області. Близько 22 год. 00 хв. під`їхавши до перехрестя з автодорогою Київ-Ковель-Ягодин, де за метрів 60, стояв дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», на виконання вимог дорожнього знаку під`їхав та повністю зупинився, після цього почав рух та плавно почав виконувати правий поворот в сторону м. Коростень, з увімкнутим покажчиком правого повороту, переконавшись, що з лівого боку автодороги Київ-Ковель-Ягодин, зі сторони м. Ковель в сторону м. Київ не рухаються транспортні засоби, щоб в разі необхідності їх пропустити. З місця де розташований дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» видимість дороги Київ-Ковель-Ягодин, що з правої, що з лівої сторони повністю закрита, з лівої сторони - заростями дерев та чагарників, а з правої - бетонним забором поста патрульної поліції. Під`їхавши до поста патрульної поліції позивача зупинив інспектор управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП лейтенант поліції Наумчук В.О., який повідомив, що причиною зупинки стало порушення позивачем вимог дорожньої розмітки 1.12 «Стоп лінія», яка знаходилася безпосередньо біля поста патрульної поліції, за 40 метрів від дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», після чого попросив надати йому посвідчення водія, документи на автомобіль та причіп. Після того, як позивач надав свої документи інспектор поліції Наумчук В.О. з документами пішов на пост патрульної поліції та повернувся через хвилин 10 з роздрукованою постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді касового чеку, серії ЕАК № 1660070 та вручив її позивачу. З даною постановою позивач категорично не згоден, оскільки не порушував вимог Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог п.п. 34.1.12. 1.12 (стоп лінія) - позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух. Відповідно до вимог ПДР України знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Оскільки, біля дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» не було нанесено розмітку 1.12 (стоп лінія), позивач виконав вимогу знаку 2.2, зупинився перед знаком. Крім того, позивачу не були роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст..ст. 59, 63 Конституції України, лейтенантом поліції Наумчуком В.О. в присутності позивача постанова не виносилась та не розглядалася, зміст постанови не оголошувався, а лише таку було вручено позивачу, при цьому не було роз`яснено порядку та строків оскарження постанови.

23.12.2019 року зі сторони відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач - інспектор роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП лейтенант поліції Наумчук В.О. просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Свою позицію обґрунтовує тим, щопостанова винесена в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Розмітка 1.12 (стоп-лінія) позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух, що не було виконано позивачем. Після зупинки транспортного засобу, поліцейський представився, озвучив причину зупинки, позивачу було повідомлено про початок розгляду справи, роз`яснено ст. 268 КУпАП та ст.63 Конституції України, позивач мав можливість на місці ознайомитися із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу, однак жодних клопотань не заявляв. Крім того, позивачем не представлено належних доказів на обґрунтування обмеження реалізації ним прав, закріплених ст. 268 КУпАП. Постанову було оголошено позивачу негайно після закінчення розгляду справи. Вважає, що достатнім доказом правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності відповідача у даній категорії справ є відповідні пояснення поліцейського, який виніс оскаржувану постанову та відеозапис події.

03.06.2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції Наумчука Володимира Олеговича про визнання дій неправомірними та скасування постанови серії ЕАК № 1660070 від 23.10.2019 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП - Винара Л.В .

Ухвалою суду від 09.06.2020 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду 27.07.2020 року від позивача надійшов оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 21.08.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Третя особа Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2019 року інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП лейтенантом поліції Наумчуком В.О. відносно позивача винесено постанову серії ЕАК № 1660070 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, згідно якої ОСОБА_1 23.10.2019 року о 22.05 год. на автодорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин, 160 км., керуючи транспортним засобом DAF FT XF 105/460, державний номерний знак НОМЕР_2 , не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.12 «Стоп лінія», не зупинився перед стоп-лінією при наявності дорожнього знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п.34.1.12 ПДР України та здійснив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. При цьому відносно позивача було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено,що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що також визначено ст. 251 КУпАП України.

Статтею 40 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Частина 2 статті 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1660070, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, однак відповідачем не було надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог ч.1 ст. 122 КУпАП. До наданого стороною відповідача письмового відзиву не долучено відео з нагрудної боді камери працівника поліції, який розглядав справу про адміністративне правопорушення та виносив оскаржувану постанову відносно позивача ОСОБА_1 . У своєму відзиві відповідач зазначив, що, вважає достатнім доказом правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності відповідача у даній категорії справ відповідні пояснення поліцейського, який виніс оскаржувану постанову та відеозапис події, проте самого відеозапису суду надано не було, лише зазначено, що встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст.ст. 33, 284 КУпАП, інспектором було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК № 1660070 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

З урахуванням наведеного вище, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Суд також звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, оскільки позивач заперечує скоєння правопорушення, доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідачем не надано, суд приходить висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу даного адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст.286 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищевказаного, суд вважає, що відповідач доказів правомірності винесення постанови не надав, вимоги позивача щодо скасування постанови є правомірними і такі позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а тому оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення слід скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушенням - закрити.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що визнання дій інспектора неправомірними при винесенні оскаржуваної постанови під час розгляду справи в суді про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності додаткового вирішення не потребують, оскільки скасування постанови включає в себе і перевірку дій інспектора при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 20, 44, 47, 77, 90, 139, 143, 192, 210-211, 241-246, 250 КАС України -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Наумчука Володимира Олеговича, третя особа: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними та скасування постанови серії ЕАК № 1660070 від 23.10.2019 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП - задоволити частково.

Постанову інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Наумчука В.О.серії ЕАК № 1660070 від 23.10.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. - скасувати.

Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 27.07.2006 року Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, ІПН - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: інспектор Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Наумчук В.О., місцезнаходження: 10031, м. Житомир, вул. Покровська, 96.

Третя особа: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 10031, м. Житомир, вул. Покровська, 96.

Суддя: Л.В.Винар