Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 426/3506/15

провадження № 61-4267св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» - Акціонерне товариство «Укрексімбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрексімбанк» на постанову Луганського апеляційного суду від 09 січня 2020 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Дронської І. О., Стахової Н. В.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - Акціонерного товариства «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»» (далі - ПАТ «Укрексімбанк») звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 березня 2007 року між ПАТ «Укрексімбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП «Колумб» (далі - ТОВ «СП «Колумб») було укладено Генеральну угоду № 6107N1, відповідно до умов якої ПАТ «Укрексімбанк» проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості в розмірі 3 000 000 грн з терміном користування кредитними коштами до 31 березня 2015 року на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках Генеральної угоди (пунктів 4.1, 4.3, 4.5 статті 4 Генеральної угоди).

Згідно з умовами Генеральної угоди ТОВ «СП «Колумб» взяло на себе обов`язок своєчасно та й повному обсязі погашати заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (пункт 5.2.6 статті 5 Генеральної угоди).

В рамках Генеральної угоди між ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «СП «Колумб» було укладено кредитний договір від 28 січня 2014 року № 61114КЗ.

На виконання умов кредитного договору банк відкрив позичальникові відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 2 737 000 грн з кінцевим терміном погашення кредиту до 27 січня 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановленому підпунктом 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 та пунктом 3.5 статті 3 кредитного договору, а також зі сплатою комісії за зобов`язання щодо надання кредитної лінії.

Фактично Банком було надано кредит у сумі 2 721 321,99 грн згідно з випискою з позичкового рахунку.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до Генеральної угоди, 10 грудня 2012 року між ПАТ «Укрексімбанк», ТОВ «СП «Колумб» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 61112Р24, згідно з пунктом 3.1 якого поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання.

За умовами статті 1 договору поруки основним є зобов`язання позичальника, передбачені кредитною угодою щодо відшкодування суми кредитів, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту, тобто зобов`язання, передбачені кредитною угодою.

Позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 22 травня 2015 року виникла заборгованість в розмірі 5 182 282,81 грн, яка складається із: 2 721 321,99 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 316 314,55 грн - прострочені проценти за користування кредитом; 124,38 грн - прострочена комісія за зобов`язання; 516 876,59 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 58 240,16 грн - пеня за несвоєчасну оплату процентів; 23,14 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісій; 46 853,51 грн - 3 % річних згідно з статтею 625 ЦК України; 1 289 603,49 грн - втрати від інфляції згідно із статтею 625 ЦК України; 232 925 грн - штрафні санкції.

Враховуючи викладене, ПАТ «Укрексімбанк» просило стягнути із поручителя ОСОБА_1 на свою користь зазначену кредитну заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 12 серпня

2019 року у складі судді Реки А. С. позов задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрексімбанк» - АТ «Укрексімбанк» заборгованість за Генеральною угодою від 27 березня 2007 року № 6107N1 та укладеним в її рамках кредитним договором від 28 січня 2014 року № 61114К3 у розмірі 4 374 217,92 грн, а саме: 2 721 321,99 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 316 314,55 грн - прострочені проценти за користування кредитом; 124,38 грн - прострочена комісія за зобов`язання; 46 853,51 грн - 3 % річних згідно із статтею 625 ЦК України; 1 289 603,49 грн - втрати від інфляції згідно із статтею 625 ЦК України. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що зобов`язання за кредитним договором були забезпечені договором поруки, тому у зв`язку із невиконанням позичальником належним чином взятих на себе зобов`язань виникла заборгованість підлягає стягненню з поручителя.

Також підлягають стягненню інфляційні нарахування та 3 % річних від простроченої суми відповідно до вимог статті 625 ЦК України, оскільки зазначені нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені за прострочення повернення кредиту, пені за прострочення сплати відсотків, пені за прострочення сплати комісії та штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Луганської області від 15 вересня 2015 року у справі № 913/193/15 за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в місті Луганську до ТОВ «СП «Колумб» про стягнення заборгованості відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу, у зв`язку з тим, що згідно із статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Оскільки ОСОБА_1 є солідарним боржником ТОВ «СП «Колумб» за Генеральною угодою від 27 березня 2007 року № 6107N1 та укладеним в її рамках кредитним договором від 28 січня 2014 року № 61114КЗ, заявлені позивачем вимоги про стягнення із відповідача пені в сумі 516876,59 грн за прострочення повернення кредиту, пені за прострочення сплати відсотків в сумі 58240,16 грн, пені за прострочення сплати комісії в сумі 23,41 грн та штрафних санкцій в розмірі 232 925 грн задоволенню не підлягають.

Постановою Луганського апеляційного суду від 09 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 12 серпня 2019 року скасовано та закрито провадження у справі. Роз`яснено ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» - АТ «Укрексімбанк» право звернення з вказаним позовом до суду господарської юрисдикції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виходячи зі змісту та підстав поданого позову, характеру спірних правовідносин, ураховуючи наведені положення чинного законодавства, цей спір виник з правовідносин, що стосуються правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами ГПК України. Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року АТ «Укрексімбанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Луганського апеляційного суду від 09 січня 2020 року, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 910/16713/15, від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц.

Судом апеляційної інстанції не враховано те, що судом першої інстанції було розглянуто спір у порядку саме цивільного судочинства, оскільки відповідно до норм ЦПК України та ГПК України, що були чинними на час звернення до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі справа не була підвідомча господарським судам та підлягала розгляду виключно за правилами цивільного судочинства.

Апеляційний суд безпідставно посилається на правові висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18, від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 та від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19, оскільки правовідносини у цій справі та у справах, які були предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду не є тотожними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права при повному та всебічному дослідженні обставин справи і є повністю законною та обґрунтованою, у зв`язку з тим, що ця справа розглядалася після 15 грудня 2017 року, тобто за дії нової редакції ЦПК України та ГПК України, тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Сватівського районного суду Луганської області.

24 березня 2020 року справа № 426/3506/15 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, пункту 4.2.5 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року № 3 «Про внесення змін до рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2019 року № 3 та від 28 травня 2019 року № 10», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 27 березня 2007 року ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «СП «Колумб» уклали Генеральну угоду № 6107N1 та відповідні додаткові угоди про зміну умов Генеральної угоди.

Згідно з умовами зазначеної Генеральної угоди ПАТ «Укрексімбанк» проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості в розмірі 3 000 000 грн з терміном користування кредитними коштами до 31 березня 2015 року на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках Генеральної угоди (пункти 4.1, 4.3, 4.5 статті 4 Генеральної угоди).

28 січня 2014 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «СП «Колумб» в рамках вищевказаної Генеральної угоди було укладено кредитний договір № 61114КЗ.

На виконання умов кредитного договору ПАТ «Укрексімбанк» відкрило ТОВ «СП «Колумб» відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 2 737 000 грн з кінцевим термінам погашення кредиту до 27 січня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановленими підпунктом 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 та пунктом 3.5 статті 3 кредитного договору, а також зі сплатою комісії за зобов`язання щодо надання кредитної лінії.

Згідно з випискою із позичкового рахунку банком було надано кредит у сумі 2 721 321,99 грн.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

Згідно з пунктами 2.3.2, 2.4, 3.1.2, 3.2.1.1 вищевказаного кредитного договору спільний ліміт заборгованості 2 737 000 грн. Кінцевий термін погашення кредиту - 27 січня 2015 року. Розмір процентної ставки за кредитом становить 19,5 % річних. Розмір ставки комісії 2 % річних від різницею між сумою ліміту заборгованості та фактичною заборгованістю.

Кредит надається відповідно до графіка зміни ліміту заборгованості в межах ліміту за Генеральною угодою, спільного ліміту заборгованості (пункт 5.2 статті 5 кредитного договору).

Банком на виконання умов Генеральної угоди та кредитного договору позичальнику надавалися кредитні кошти в межах встановленого ліміту кредитування, які відповідачем були отримані та використані на власні потреби. При цьому, спір щодо суми кредитування та наданих кредитних коштів між сторонами відсутній.

10 грудня 2012 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «Укрексімбанк», ТОВ «СП «Колумб» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 61112Р24, згідно з пунктом 3.1 статті 3 якого поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання.

Згідно із статтею 1 договору поруки основним є зобов`язання позичальника, передбачені кредитною угодою щодо відшкодування суми кредитив, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частини перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до положень стаття 15 ЦПК України у редакції, чинній на час пред`явлення позову, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 1 ГПК України в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарським судам, згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, яким чинні ГПК України та ЦПК України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. За змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, позивачем 26 травня 2015 року пред`явлено позов до фізичної особи ОСОБА_1 як поручителя за кредитним договором, укладеним з метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, з додержанням правил підсудності станом на час його пред`явлення, тому апеляційний суд на порушення вищенаведених норм процесуального права дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що ця справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що до юрисдикції господарських судів належать спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці і, при цьому, суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрексімбанк» задовольнити.

Постанову Луганського апеляційного суду від 09 січня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров І. М. Фаловська