ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 р.Справа № 520/8622/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. ,  Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача: Шрамко І.С.,

представника відповідача: Стець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 02.12.19 року по справі № 520/8622/19

          за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фасад-сервіс"  

          до       Головного управління ДФС у Харківській області               

          про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фасад-сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №00002711403;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №00002721403.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про хибність висновків акту перевірки про наявність порушень виявлених під час проведення перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень контролюючого органу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №00002711403 на загальну суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі   1804185,00 грн., в тому числі: податкове зобов`язання 1443348,00 грн., штрафні санкції 360837,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №00002721403 на загальну суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1989235,00 грн., в тому числі: податкове зобов`язання 1591388,00 грн., штрафні санкції 397847,00 грн.

Стягнуто на користь ТОВ   " Будівельна компанія " Фасад-сервіс" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем зазначено, що задекларовані господарські операція позивача з контрагентами ТОВ «Фенікс Менеджмент Груп Плюс», ТОВ «Берсерк», ТОВ «Інвест-Майстер-Буд», ТОВ «СТИЛ ФОРТ» не відбулися в дійсності, оскільки фактичний рух активів по вказаним операціям не відбувся.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19.11.2020 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БК «Фасад-сервіс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування-за період з 01.01.2016 по   31.03.2019, за результатами проведення якої сформовано акт № 2364/20-40-14-03-06/31236905 від 09.07.2019.

У висновках акту перевірки № 2364/20-40-14-03-06/31236905 від 09.07.2019 податковим органом встановлено наступні порушення: п.44.1 ст.   44, пп. 134.1.1 п.134.1ст.134, п.п.   135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1443348 грн., в т.ч. за 2016 в сумі 11100 грн., за 2017 в сумі 1432248 грн.;   пп.   «а»   п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1603 721 грн., в тому числі за червень 2016 року в сумі 12333 грн., за червень 2017 року в сумі 7500 грн., за липень 2017 року в сумі 205797 грн., за серпень 2017 року в сумі 669255 грн,, за вересень 2017 року у сумі 400349 грн., за жовтень 2017 року в сумі 205797 грн., за листопад 2017 року в сумі 102690 грн.; абз. б п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України в довідках за формою No 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, та сум утриманого з них податку надані недостовірні дані за 2,3,4 кв. 2018р. на що були надані 09.06.2019р. уточнюючі розрахунки; п.2 ст.6 розділу II, п.п. 1.1 п.1 ст.7 та ч,5 ст.8 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: за 2016 рік не нараховано єдиний внесок у сумі - 48,09 грн. та своєчасно не нарахований єдиний внесок у сумі - 255,10 грн. за 2017 рік не нараховано єдиний внесок у сумі- 37,14 грн. та своєчасно не нарахований єдиний внесок у сумі-251.68 грн., за 2018 рік не нараховано єдиний внесок у сумі - 407,02 грн. та своєчасно не нарахований єдиний внесок у сумі - 207,73 грн.; неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, згідно чого відповідно до ч.11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-V1 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застосовуються штрафні санкції у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вказаних вище висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято  податкові повідомлення-рішення від 12.08.2019 № 00002721403, яким   збільшено зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1591388,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 397847 грн.; №00002721403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1804185,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 360837,00 грн. ТОВ «БК «Фасад-сервіс».

Не погодившись з прийнятими рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до пп.  134.1.1  п.  134.1  ст.  134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень       розділу III Податкового кодексу України.

Згідно з п. 135.1  ст.  135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із  статтею 134 цього Кодексу  з урахуванням положень цього  Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. “а” п.198.1). Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Як свідчать матеріали справи, позивач, пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб`єкта господарювання, основним видом діяльності якого в тому числі є будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20)

Матеріалами справи підтверджено, що у межах здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Берсерк», ТОВ «Інвест-Майстер-Буд», ТОВ «СТИЛ ФОРТ», ТОВ «Фенікс Менеджмент Груп Плюс» укладено договори поставки ТМЦ, оренди обладнання.

З метою підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт, розрахунки орендної плати, акти приймання-передачі ТМЦ, видаткові накладні, платіжні доручення на здійснення оплати, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками (т. 1, а.с.128-250, т. 2,  а.с.1-70). Крім того контрагентами виписані на адресу позивача податкові накладні, копії   яких містяться у матеріалах справи (т. 2, а.с.71-238)

На підтвердження подальшого використання придбаних товарів та орендованих ТМЦ позивачем долучено до матеріалів справи договори підряду, будівельних робіт   № 57 від   04.07.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинку 7 за адресою: вулиця Балакірєва, 3 в місті Харкові), № 58 від 04.07.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинку 7   за адресою: проїзд Рогатинський, 4 в місті Харкові), № 35 від 12.05.2017 (Утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинок 4-Б за адресою: пр. Л. Малої, 36 в м. Харкові) з АТ «Трест Житлобуд 1»; № 11/05-16 от 11.05.16 (декоративна штукатурка та пофарбування   фасаду Храмовий комплекс по вул. Єлізарова, 71 в м. Харкові) з Релігійною громадою Свято-Введенської Харківської єпархії Української Православної церкви. Обладнання, орендоване за договорами   №296/ар-1 від 29.06.2017; №296/ар-2 від 29.06.2017; №296/ар-3 від 29.06.2017; №296/ар-4 від 29.06.2017; №296/ар-5 від 29.06.2017; №296/ар-6 від 29.06.2017, №317/ар-1від 31.07.2017; №317/ар-2 від 31.07.2017; №317/ар-3 від 31.07.2017; №317/ар-4 від 31.07.2017; №317/ар-5 від 31.07.2017; №317/ар-6 від 31.07.2017; №317/ар-7 від 31.07.2017 у ТОВ «СТИЛ ФОРТ» використовувалось при виконанні договорів № 17 від 05.04.17 (Утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинок 6-Б за адресою: вул. Драгоманова 8 та 10 в м. Харкові), № 22 від   05.04.17 (Утеплення та декоративне оздоблення фасаду будівлі по вулиці Плеханівській, 18А, будинок 2, в місті Харків), 36 від 12.05.17 (Утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинку 4-А за адресою: вул. Драгоманова 8 та 10 в м. Харкові); 37 від 12.05.17 (Утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинок 5 за адресою: вул. Драгоманова 8 та 10 в м. Харкові), 38 від 12.05.17 (Утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинок 4-Б за адресою: вул. Драгоманова 8 та 10 в м. Харкові); 50 від 14.06.17 (Утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинку 1 за адресою: вул. Єлизаветинська, 1а   в місті Харкові), 112 від 04.09.17 (Утеплення та декоративне оздоблення фасаду за адресою: вул. Рижовська, буд. 8 в м.Харкові), 59 від 04.07.17 (Уте

Стосовно доводів контролюючого органу з посиланням на акти від 13.02.2018 № 1026/20-40-14-08/11/39223486, від 26.09.2016 № 115/21-22-14-06/40048975 щодо ТОВ « Берсек», податкові інформації, згідно яких контрагенти позивача відсутні за податковою адресою, номенклатура та обсяг придбаних товарів не відповідає номенклатурі послуг, у підприємства відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення операцій, а також про наявність кримінальних проваджень, у яких фігурують контрагенти позивача та сам позивач, колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Стосовно доводів контролюючого органу про наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, колегія суддів звертає увагу, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, з урахуванням положень ст.83 Податкового кодексу України, за відсутності вироку суду, що набрав законної сили, відомості набуті під час досудових кримінальних проваджень, мають доказове значення виключно в рамках цих проваджень та не є належними доказами відсутності реального   характеру господарських відносин між позивачем та контрагентами.

З урахуванням того, що по господарських операціях позивача  та  його контрагентів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків є помилковим.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що " коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Тобто, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Так і невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Слід зазначити, що доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача необхідних трудових та інших ресурсів є необґрунтованими, оскільки зазначене не виключає можливості реального виконання господарської операції, враховуючи, що залучення ресурсів, у тому числі працівників, є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не проводив документальні перевірки контрагентів-постачальників позивача, відтак висновки контролюючого органу про нереальність операцій ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду по справі К/9901/2558/18 від 16.01.2018, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16 відповідно до якої зазначено, що що акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі реальності господарської операції, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідно до п.36.5  ст.36 Податкового кодексу України,  відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Таким чином  Податковим кодексом України  та судовою практикою закріплено принцип індивідуалізації відповідальності платника податків.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що зміст акту перевірки, оформленого за результатами проведеної перевірки позивача, не доводить, що на момент проведення господарських операцій контрагенти позивача були фіктивними підприємствами; вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держав і суспільства.

Оскільки, жодного застереження, окрім посилання на нереальність господарських операцій, в порушення норм покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, податковий орган не навів, висновки відповідача ґрунтуються на інформації, отриманої від інших податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №820/4687/16.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В спірних правовідносинах, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав обов`язку, покладеного на нього відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України стосовно правомірності прийняття оскаржуваних по справі рішень, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року по справі №520/8622/19  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова

Судді А.О. Бегунц  Л.В. Мельнікова

Повний текст постанови складено  24.11.2020 року