532/1396/20

2/532/561/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В.,

з участю секретарів судового засідання - Логвиненко А. В. та Маляренко І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Далеко А. І.,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ПАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом про відшкодування йому майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 .

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 04 вересня 2019 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, винним у якій визнано ОСОБА_2 . Під час розгляду справи в суді, з метою встановлення в діях водіїв - учасників дорожньо-транспортної пригоди було призначено експертизу, вартість якої сплачено ОСОБА_1 . Крім цього, позивачем було сплачено вартість проведення автотоварознавчої експертизи. Матеріальні збитки, завдані пошкодженням транспортного засобу частково відшкодовані позивачу страховою компанією, без урахування суми франшизи, яка складає 2000 грн, а тому дані кошти також підлягають відшкодуванню відповідачем. Оскільки понесені ним витрати не відшкодовані, позивач прохає суд стягнути їх з відповідача.

Крім цього ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому була заподіяна моральна шкода, оскільки порушений його нормальний спосіб життя, адже протягом тривалого часу він змушений відновлювати його порушене право. ОСОБА_2 не вибачився у вчиненому, добровільно шкоду не відшкодував. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 7000 грн, яку прохає стягнути з відповідача.

Враховуючи, що в зв`язку з розглядом даної справи позивачем понесені судові витрати, тому прохає суд стягнути їх з відповідача.

03 вересня 2020 року ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву, в якій позов не визнав та зазначив, що вимога позивача про відшкодування матеріальної шкоди є завищеною та не відповідає збиткам, які спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Розмір шкоди в сумі 3925 відповідач не визнає, оскільки це витрати на експертизу, яка була призначена за клопотанням позивача та не може бути заявлена в рамках цивільного позову, оскільки була проведена в справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги в частині стягнення 900 грн відповідач не визнає, оскільки не погоджується з висновком експерта, вважаючи, що вона має бути проведена під час розгляду даної справи та за участі ОСОБА_2 . В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди прохає відмовити оскільки позивач не зазначає, що саме змінилося в його житті, не надає підтвердження про роботу в м. Горішні Плавні. Крім цього прохає суд відмовити в задоволенні позову в частині понесених судових витрат, оскільки вони не підтверджені належними доказами по справі.

15 вересня 2020 року до суду подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що понесені позивачем витрати підтверджуються належними доказами. Страхове відшкодування виплачено на підставі висновку експерта. Про огляд автомобіля відповідач повідомлявся в телефонному режимі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 серпня 2020 року відкрито провадження по справі.

Позивач, ОСОБА_1 та його представник, адвокат Далеко А. І. в судовому засіданні підтримали позов та прохали його задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та пояснив, що свою вину у вчиненому ДТП не визнає. Під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення свою вину визнав оскільки не знав про наслідки такого визнання.

Представник третьої особи, ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», будучи завчасно, належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначив, що страховиком в повному обсязі виконано своє зобов`язання за договором. Справу прохав розглядати без його участі.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 травня 2020 року у справі № 532/2275/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме в тому, що він 04 вересня 2019 року о 14 годині 20 хвилин керуючи транспортним засобом марки Renault Megane державний номерний знак НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч не впевнився в безпечності свого маневру та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21011 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював обгін. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постанова суду набрала законної сили 24 травня 2020 року.

Частиною 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки вказана постанова суду є чинною і має по цій справі преюдиціальне значення, вказані обставини стосовно вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо- транспортної пригоди відповідно до вказаної норми не підлягають повторному доведенню. Твердження ОСОБА_2 про те, що він визнав свою вину у вчиненому, оскільки не знав про наслідки не заслуговують на увагу, оскільки належних та допустимих доказів на спростування своєї вини відповідач не надав.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 2108 від 28.02.2020 року, яка була предметом дослідження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та визнана належним та допустимим доказом, встановлено, що в діях ОСОБА_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Безпосередня причина ДТП - це маневрування автомобіля під керуванням ОСОБА_2 (а.с.54-60).

Вартість проведеної експертизи становить 3925 грн, які сплатив ОСОБА_1 (а.с.10) та на даний час позивачу дані витрати не відшкодовані.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Підставами відшкодування шкоди за цим деліктом є: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (незалежно від вини).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) передбачено, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Судом встановлено, що 07 лютого 2019 року між ОСОБА_2 та ПРАТ СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( Поліс № АО № 0349324), відповідно до якого даний поліс діє на умовах, встановлених ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

24 жовтня 2020 року судовим експертом Корягіним В. В. в присутності ОСОБА_1 було проведено огляд транспортного засобу та зафіксовано характер його пошкоджень (а.с.19).

З метою визначення розміру завданого внаслідок ДТП збитку за заявою ОСОБА_1 проведено автотоварознавче дослідження, яким встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ВАЗ 2101 державний номерний знак НОМЕР_3 складає величину 5085,40 грн (а.с.14-18). Вартість проведеного дослідження становить 900 грн, який сплатив ОСОБА_1 (а.с.13).

Висновок автотоварознавчого дослідження ОСОБА_2 не спростував. Питання про повторний огляд автомобіля та визначення вартості збитку шляхом призначення по справі експертизи не порушував та повідомив суду, що наміру призначити по справі експертизу немає.

У відповідності до п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ Страхування» прийняло рішення щодо виплати страхового відшкодування в сумі 3085,40 грн. Франшиза згідно з Договором ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів складає 2000 грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті встановлено на підставі висновку автотоварознавчого дослідження. В судовому засіданні судом встановлено, що на даний час позивачу виплачено сума страхового відшкодування за винятком суми франшизи.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, унаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у договірному зобов`язанні є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його користь, як третьої особи, страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Окрім того, відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що виплачений ОСОБА_3 розмір страхового відшкодування не покриває вартості матеріального збитку, оскільки договором страхування передбачена франшиза в розмірі 2000 грн, а тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 як особи, винної у скоєнні ДТП, на користь потерпілої особи, різниці між розміром заподіяної позивачеві майнової шкоди і сумою страхового відшкодування, виплаченого страховиком.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених в зв`язку з призначенням по справам експертизи та автотоварознавчого дослідження, суд вважає, що понесені ОСОБА_1 витрати повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Дані витрати пов`язані з подією ДТП, винним у якій визнано ОСОБА_2 , а тому вони підлягають стягненню з останнього.

Твердження ОСОБА_2 про те, що висновок автотоварознавчого дослідження не може бути взятий до уваги, оскільки він не брав участі в огляді транспортного засобу суд не бере до уваги, оскільки відповідно до методикою товарознавчої експертизи ти оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року, на яку посилається відповідач не передбачено обов`язкової участі всіх учасників дорожньо-транспортної пригоди при огляді транспортного засобу.

Крім цього, в судовому засіданні відповідачу роз`яснено право призначити по справі експертизу з метою встановлення вартості завданого збитку, однак своїм правом він не скористався.

Крім цього, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що не може бути взятий до уваги висновок експерта № 2180, оскільки експертиза призначена та проведена на замовлення ОСОБА_1 у справі про притягнення його до відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки висновок експерта використаний як доказ у справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 . Висновки експерта містять відповіді щодо вини ОСОБА_2 у ДТП, а постанова суду, в якій висновок експерта є доказом набрала законної сили.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати в розмірі 900 грн та 3925 грн.

Що відшкодування моральної шкоди, суд дійшов до наступних висновків.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позивачу внаслідок ДТП завдана моральна шкода. З урахуванням конкретних обставини справи, ступеню порушення життєвих стосунків позивача, порушення нормального укладу життя позивача, який з 04 вересня 2019 року та по даний час відновлює своє порушене внаслідок ДТП право, зокрема шляхом подачі до суду позовів про відшкодування шкоди, що потребує додаткових зусиль для організації життя, в тому числі в зв`язку з відсутністю можливості пересуватися на пошкодженому автомобілі та витрачанні додаткового часу для відновлення його попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що сума в 2 000 грн. буде достатньою грошовою компенсацією завданої позивачу моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 2-4 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До матеріалів справи суду надано квитанцію про сплату ОСОБА_1 про сплату адвокату витрат по складанню позовної заяви та ведення справи в суді в розмірі 3000 грн (а.с.24), ордер про надання правової допомоги та витяг з угоди на представництво інтересів в суді (а.с.39-40), а також розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу (а.с.77).

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що витрати адвоката є обгрунтованими, а тому дані витрати слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2942,80 грн. В судовому засіданні позивач пояснив, що судовий збір сплачено за вимогу майнового та не майнового характеру.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір» станом на 01 січня 2020 року розмір судового збору за вимогу не майнового характеру становить 840,80 грн. Крім цього, позивачем заявлено вимогу майнового характеру в розмірі 13825 грн, а тому судовий збір за таку вимогу відповідно до ставок судового збору, визначених зазначеним законом має становити також 840,80 грн.

Таким чином, загальний розмір судового збору, який мав сплатити позивач при подачі позову до суду мав становити 1681,60 грн.

Враховуючи вище викладене, ОСОБА_1 слід повернути зайво сплачений судовий збір в розмірі 1261,20 ( 2942,80 - 1681,60) грн.

Крім цього, оскільки судом прийнято рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4 тому й понесені витрати слід стягнути відповідно до розміру задоволених вимог, що становить також понесені в зв`язку з цим судові витрати: 1081,02 гривень.

Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 6825 (шість тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень у відшкодування майнової шкоди, 2000 (дві тисячі) гривень у відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати: 840,80 ( вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) гривень - за вимогу майнового характеру, 240,22 ( двісті сорок гривень двадцять дві копійки) гривень - за вимогу не майнового характеру, а також 3000 ( три тисячі ) гривень - витрат на правову допомогу.

Зобов`язати управління Державної казначейської служби у Кобеляцькому районі Полтавської області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 шляхом списання з р/р UA658999980313151206000016160, МФО 899998, код ОКПО 38012473, отримувач Кобеляцьке УК/Кобеляцький р-н/22030101, сплачений судовий збір при подачі до суду позовної заяви в розмірі 1261,20 (одну тисячу двісті шістдесят одну гривню двадцять копійок) гривень згідно квитанції № 48 ( дата здійснення операції 03.08.2020 ТВБВ № 10016/000200/060072).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Кобеляцький районний суд Полтавської області.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканець АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканець АДРЕСА_2 .

Третя особа: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» 03056, м. Київ, вул. Борщагівська,6, 154, код ЄДРПОУ 33908322.

Суддя