Справа № 606/2102/20

П о с т а н о в а

і м е н е м У к р а ї н и

                19 листопада 2020 року                                                м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.

при секретарі с/з Пасько І.Б.

за участю прокурора Гук Р.Б.

Яблонської В.М., захисника – адвоката Іщука К.В.

розглянувши матеріали, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Тернопільської області Департаменту стратегічних розслідувань про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Підволочиськ Тернопільської області, українки, громадянки України, зареєстрована та проживає в по АДРЕСА_1 , працює головним державним ревізором – інспектором відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Теребовлянського управління ГУ ДФС у Тернопільській області, ,

за ч. 1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7  Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , працюючи на посаді головного державного ревізора – інспектора відділу адміністрування податків та зборів фізичних осіб Теребовлянського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області, будучи державними службовцем категорії «В» посад державної служби та згідно п.п. «в» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, всупереч інтересам держави та в порушення п.2 ч.1 ст. 28 Закону не повідомила не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального конфлікту інтересів безпосереднього керівника при проведенні 17 травня 2019 року камеральної перевірки декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за 1 квартал 2019 року, яка доводиться ОСОБА_1 рідною сестрою, також 22 лютого 2019 року камеральної перевірки декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за 2018 рік, яка доводиться ОСОБА_1 рідною сестрою, при проведенні 12 листопада 2018 року камеральної перевірки декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за 3 квартал 2018 року, яка доводиться ОСОБА_1 рідною сестрою, також 16 серпня 2018 року камеральної перевірки декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за півріччя 2018 ріку, яка доводиться ОСОБА_1 рідною сестрою,чим вчинила адміністративні правопорушення пов`язані з корупцією, передбачених ч.1 ст.172-7 КУпАП, а саме: не повідомила в установлений законом строк про виникнення реального конфлікту інтересів.

Крім того, ОСОБА_1 , працюючи на посаді головного державного ревізора – інспектора відділу адміністрування податків та зборів фізичних осіб Теребовлянського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області, будучи державними службовцем категорії «В» посад державної служби та згідно п.п. «в» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, всупереч інтересам держави та в порушення п.3 ч.1 ст. 28 Закону вчинила дії (прийняла рішення) в умовах реального конфлікту інтересів провела 17 травня 2019 року камеральну перевірку декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за 1 квартал 2019 року, яка доводиться ОСОБА_1 рідною сестрою, також 22 лютого 2019 року камеральної перевірки декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за 2018 рік, яка доводиться ОСОБА_1 рідною сестрою, 12 листопада 2018 року камеральну перевірку декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за 3 квартал 2018 року, яка доводиться ОСОБА_1 рідною сестрою, також 16 серпня 2018 року камеральної перевірки декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за півріччя 2018 ріку, яка доводиться ОСОБА_1 рідною сестрою,чим вчинила адміністративні правопорушення пов`язані з корупцією, передбачені ч.2 ст.172-7 КУпАП, а саме вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень не визнала, вказала, що проводила камеральні перевірки методом суцільної вибірки, жодних дій в користь своєї сестри не вчинила. Відобразила всі дані, які були наявні в інспекції.

Адвокат Іщук К.В. в судовому засіданні просив взяти до уваги письмові пояснення надані по справі. Додатково пояснив, що складені протоколи про адміністративні правопорушення містять неточності щодо дати вчинення правопорушення та місця вчинення правопорушення, оскільки робоче місця ОСОБА_1 є смт. Підволочиськ, а не м. Тернопіль. Також адвокат звертав увагу на ту обставину, що на час розгляду справи в суді закінчився, передбачений ст. 38 КУпАП строк притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, який на момент вчинення правопорушення становив три місяці, а тому провадження слід закрити на підставі ст. 247 КУпАП. Крім того, вважав, що уповноважені органи порушили компетенцію при застосуванні заходів адміністративного впливу, зокрема, управлінням стратегічних розслідувань в Тернопільській області складено вісім протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1,ч.2 ст. 172- 7 КУпАП, вказані протоколи складені на підставі акту перевірки робочої групи ГУ ДПС в Тернопільській області від 25.05.2020 року, тобто протоколи про адміністративні правопорушення складені з порушенням 24 годинного строку передбаченого ч. 2 ст. 254 КУпАП, а тому є недопустимими доказами. Вважає, що правом проводити перевірки дотримання законодавства про запобігання корупції належить виключно НАЗК, а не іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, і, виключно, після проведеної перевірки НАЗК та направлення висновку НАЗК спеціально уповноваженими суб`єктам у сфері протидії корупції, в тому числі Національної поліції, виникають повноваження на складення протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, адвокат просив визнати докази недопустимими, оскільки перевірка проведена неуповноваженим органом, а тому провадження слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Прокурор в судовому засіданні просить притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення, так як вважає, що в її діях наявний склад адміністративних правопорушень передбачених ч. 1, ч. 2ст.172- 7 КУпАП, що доведено навними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

Наказом в.о. начальника Головного управління ДФС в Тернопільській області від 19.06.2017 року №176-о завідувача сектору податків зборів з фізичних осіб Підволочиського відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Кременецької ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Наказом в.о. начальника Головного управління ДФС в Тернопільській області від 03.10.2018 року №310-о головного державного ревізора - інспектора відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Кременецької ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Тернопільській області ОСОБА_1 переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Теребовлянського управління ГУ ДФС у Тернопільській області.

Наказом в.о. начальника Головного управління ДПС в Тернопільській області від 20.08.2019 року №10-о ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Теребовлянського управління ГУ ДПС у Тернопільській області в порядку переведення з Головного управління ДФС в Тернопільській області.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 частини другої статті 6 Закону України «Про державну службу», інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б", віднесено до посад категорії «В» державної служби. Відповідно до частини 1, пункту 1, підпункту «В» ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, особами, на яких поширюються дія цього Закону, є державні службовці.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу», посадова особа державної служби - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну службу», державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Таким чином, ОСОБА_1 є державним службовцем категорії «В» та суб`єктом, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» відповідно п.п. «В» п. 1 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, і на неї поширюється юридична відповідальність за вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією.

20.06.2017 року ОСОБА_1 під особистий підпис була ознайомлена з «Попередженням про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, дотримання вимог фінансового контролю, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Як слідує із розписок ОСОБА_1 від 20.06.2017 року остання ознайомилась із Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року, який вступив в дію з 26 квітня 2015 року.

Відповідно посадової інструкції головного державного ревізора - інспектора відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Кременецької ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Тернопільській області, з якою ОСОБА_1 ознайомлена 26.06.2017 року, основними завданнями та функціями ОСОБА_1 серед іншого є проведення камеральних перевірок юридичних та фізичних осіб у межах повноваження підрозділу. Аналогічні повноваження закріплені у посадовій інструкції головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Теребовлянського управління ГУ ДФС у Тернопільській області, з якою ОСОБА_1 ознайомлено у 2018 році та в посадовій інструкції головного державного ревізора - інспектора відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Теребовлянського управління ГУ ДПС у Тернопільській області, з якою ОСОБА_1 ознайомлено в 2019 році.

20.03.2019 року та 12.09.2019 року ОСОБА_1 повідомила безпосереднього керівника про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів (приватного інтересу) із ФОП ОСОБА_2 , яка є сестрою ОСОБА_1 , на підставі таких повідомлень 20.03.2019 року та 13.09.2019 року безпосереднім керівником прийнято рішення про врегулювання цього конфлікту інтересів.

28 травня 2020 року Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на адресу Управління стратегічних розслідувань в Тернопільській області направлено лист для вжиття заходів в межах компетенції та матеріали, що стосуються перевірки за якою встановлено факт неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів ОСОБА_1 , вказані матеріали управлінням стратегічний розслідувань отримано 01.06.2020 року.

Як слідує з акта Головного управління ДПС у Тернопільській області ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) перебуває на обліку Підволочиській ДПІ Теребовлянського управління ГУ ДПС, як фізична особа - підприємець.

ФОП ОСОБА_2 подано в електронному вигляді податкові декларації платника єдиного податку 05.08.2018 року піврічна 2018 року; 27.10.2018 року за 3 квартал 2018 року; 26.01.2019 року за 2018 рік; 25.04.2019 року за 1 квартал 2019 року.

Відповідно до даних ІТС «Податковий блок» ГДРІ відділу податків та зборів з фізичних осіб Теребовлянського ГУ ДФС у Тернопільській області Яблонською В.М. проведено камеральні перевірки 16.08.2018 року податкової декларації ОСОБА_2 за півріччя 2018 року, 12.11.2018 року за 3 квартал 2018 року, 22.02.2019 року податкової декларації за 2018 рік, 17 травня 2019 року податкової декларації за 1 квартал.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 та її захисником не оспорювалися ті обставини, що протягом 2018 – 2019 років, остання провела камеральні перевірки податкових декларацій ОСОБА_2 , яка є сестрою ОСОБА_1 .

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст.3 цього закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з абзацом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

За приписами статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, 2 частини 1статті 3 цього Закону зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Частина 1 статті 172-7 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає в бездіяльності особи, яка знала про наявність приватного інтересу, який впливав на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення нею дій при здійснення представницьких повноважень, тому зобов`язана була повідомити про це, однак не зробила цього.

Частина 2 статті 172-7 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів: вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів. Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає в активних діях особи, яка знала про наявність приватного інтересу, який впливав на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи не вчинення нею дій при здійсненні представницьких повноважень, тому зобов`язана була повідомити про це, однак не зробила цього.

Відповідно до абзацу 12 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» , реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до методичних рекомендації з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 839 від 29.09.2017, конфлікт інтересів існуватиме у всіх випадках, коли у особи є приватний інтерес, здатний вплинути на об`єктивність чи неупередженість рішення. Навіть тоді, коли прийняті нею рішення за наявності приватного інтересу є об`єктивними та неупередженими і відповідають закону. У цьому випадку буде мати місце втрата суспільної довіри до службової особи та органу, в якому вона працює.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.172-7 , ч. 2 ст.172-7КУпАП  (протоколи 166, 165,164, 163) за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, по справам, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини, майновий стан, відсутність обтяжуючих обставин, вважаю за необхідне накласти на  ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 172-7 ч. 1, ч.2 з врахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП .

Відповідно до ст.40-1 КУпАП , судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Водночас адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7  КУпАП, які вчинені 16.08.2018 року та 12.11.2018 року (протоколи №; 159, № 160, № 161, №162) закрити у зв`язку з закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до ст. 38 КУпАП, на час розгляду справи пройшло більш як два роки з моменту вчинення правопорушення.

Щодо тверджень захисника про невідповідність дати та місця вчинення правопорушення, слід зазначити, що при розгляді справи в судовому засіданні встановлено, що камеральні перевірки податкових декларацій ОСОБА_2 проведені ОСОБА_1 16.08.2018 року за півріччя 2018 року, 12.11.2018 року за 3 квартал 2018 року, 22.02.2019 року податкової декларації за 2018 рік, 17 травня 2019 року податкової декларації за 1 квартал. Таким чином, в судовому засіданні на підставі досліджених доказів, встановлено час вчинення правопорушення.

Щодо місця вчинення правопорушення, ОСОБА_1 займає посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Теребовлянського управління ГУ ДПС у Тернопільській області, тобто місцем її роботи є Теребовлянське управління ГУ ДФС у Тернопільській області. Визначення в посадовій інструкції робочого місця в смт. Підволочиськ не змінює тієї обставини, що місце проходження державної служби ОСОБА_1 є Теребовлянське управління ГУ ДФС, саме з цієї підстави постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.09.2020 року за клопотанням ОСОБА_1 направлено матеріали адміністративної справи до Управління стратегічних розслідувань в Тернопільській області для виконання вимог ст. 276 КУпАП, оскільки правопорушення вчинені за місцем роботи, тобто в м. Теребовля.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що спеціально уповноваженими суб`єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Так, згідно з ст. 255 КУпАП органи внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 172-4 – 172 -9 КУпАП, які віднесені до адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Згідно ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Сукупний аналіз вище наведених норм Закону України «Про запобігання корупції» та Кодексу України про адміністративні правопорушення, вказує, що відповідні посадові особи Національної поліції наділені повноваженнями проводити перевірку, збирати докази та складати протоколи про адміністративні правопорушення, в тому числі і пов`язані з корупцією.

Тому доводи про обов`язкове затвердження висновку НАЗК суд не приймає до уваги, оскільки ні Закон, ні КУпАП не передбачають обов`язкового затвердження   обгрунтованого висновку НАЗК у разі виявлення пов`язаного  з корупцією правопорушення, як підставу для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Як слідує з протоколів про адміністративне правопорушення всі вісім протоколів складено 26 червня 2020 року, зазначено, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу - 26 червня 2020 року. Цього ж дня, ОСОБА_1 надавала письмові пояснення з приводу вчинених правопорушень та отримувала протоколи. Оскільки, саме 26 червня 2020 року посадовою особою органу Національної поліції надалася оцінка зібраним доказам у їх сукупності, отримано пояснення від фізичної особи, щодо якої складався протокол, цього ж дня складено всі протоколи, тому не має підстав визнавати протоколи недопустимими доказами, які складені поза межами строку встановленого ч.2 ст. 254 КУпАП.

З приводу строків визначених ст. 38 КУпАП, слід зазначити наступне:

Згідно зі статтею 38 КУпАП в редакції, що діяла на час вчинення правопорушень, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї  статті.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Водночас, Законом України від 19 вересня 2019 року № 114-IX «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» статтю 38 КУпАП викладено у редакції, згідно з якою якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій-п`ятій цієї статті. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Закон України № 114-IX набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введений в дію через шість місяців з дня його опублікування, крім розділу VI, який введений в дію через 12 місяців з дня його опублікування, а відтак відповідна редакція статті 38 введена в дію з 19 квітня 2020 року (через шість місяців з дня його опублікування в газеті Голос України, № 200 від 19.10.2019).

Таким чином, з 19 квітня 2020 року строк накладення адміністративного стягнення збільшено до шести місяців з дня його виявлення.

При цьому, особливістю правопорушень, пов`язаних з корупцією, є те, що початок перебігу строку для накладення адміністративного стягнення розпочинається з дня його виявлення незалежно від того, чи є зазначене порушення триваючим.

Відтак принципове значення для правильного вирішення даної справи має визначення точної дати (дня) виявлення зазначених правопорушень, так як саме від цього часу відраховується відповідний строк.

В законодавстві чітко не визначено, що є моментом виявлення правопорушення, тоді як судова практика послідовно пов`язує цей момент з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оскільки правопорушення вчинені ОСОБА_1 виявлено після 19 квітня 2020 року, тому адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись, ст.ст.36 , 38, ч.1 ст.172-7 , ч.2 ст.172-7 ,ст.ст.251 ,256 ,283 ,278 Кодексу України про адміністративні правопорушення , суд-

ПОСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1  визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7  Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. в дохід держави..

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 (чотириста) грн. 40 коп. в дохід держави.

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7  КУпАП, які вчинені 16.08.2018 року та 12.11.2018 року (протоколи №; 159, № 160, № 161, №162) закрити у зв`язку з закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбаченихчастиною пятою статті 7та частиною першою статті 287КУпАП. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка