Справа № 2-38-10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2010 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі :
головуючого судді - Шавиріної Л.П.
при секретарі - Подосельник Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман Донецької області за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Донрибкомбінат», третя особа ОСОБА_11 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати і відшкодування моральної шкоди, судових витрат, суд –
В С Т А Н О В И В :
15 травня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати і моральної шкоди, судових витрат. Під час розгляду справи позивач декілька раз уточнював позовні вимоги і остаточно просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату в сумі 6879,60 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1700 грн. та судові витрати по оплаті юридичної допомоги та судового збору в сумі 977,12 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю і суду показали, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 14.10.2008 року по 21.04.2009 року і працював в якості рибовода. 20 квітня 2009 року ОСОБА_1 заступив на добове чергування на зимувалі ставки рибгоспу «Нітріус» разом з ОСОБА_8 Приблизно о 2 годині 21.04.2009 року до місця його роботи прибули працівники охорони ВАТ «Донрибкомбінат» ОСОБА_10, ОСОБА_5, з якими він посварився. Після чого вказані працівники сказали йому про те, що він перебуває на робочому місці у стані алкогольного сп’яніння і відсторонили його від роботи. Ніяких документів ніхто з них про порушення ним трудової дисципліни на місці не складав, їхати на обстеження до нарколога не пропонував. Приблизно через 30 хвилин він поїхав додому, а о 9 годині 40 хвилин був оглянутий лікарем Краснолиманської ЦРЛ, який встановив, що він не перебуває у стані сп’яніння, про що склав протокол. Тому вважають, що він звільнений безпідставно. Просили позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав повністю і показав, що дійсно позивач працював в ВАТ «Донрибкомбінат» в якості рибовода до 21 квітня 2009 року. В ніч з 20 на 21 квітня 2009 року під час рейду бригади служби безпеки ВАТ на чолі з замісником голови правління проводилася перевірка виконання обов’язків черговими рибгоспу «Нітріус» покладених на них трудових обов’язків. При цьому ними було встановлено, що 02 годині 21.04.2009 року позивач перебуває у черговому приміщенні 1-3 ставків рибгоспу у стані сп’яніння, про що було складено акт від підпису якого, дачі пояснень та пропозиції проїхати на медичне обстеження позивач відмовився. У зв’язку з цим позивача було невідкладно відсторонено від виконання трудових обов’язків і він покинув робоче місце. Про викладене надав власноручні пояснення ОСОБА_8, який знаходився на чергуванні разом з позивачем. Тому 21.04.2009 року позивача було звільнено з роботи на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України – поява на роботі в нетверезому стані. Пізніше свідок ОСОБА_8 письмово повідомив відповідача, що позивач приходив до нього і він на його прохання написав йому заяву про те, що в ніч з 20 на 21 квітня 2009 року позивач на робочому місці був тверезий. Тому просив відмовити позивачу у задоволенні його позову.
Третя особа – голова правління ВАТ «Донрибкомбінат» ОСОБА_11 про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, але в судове засідання не з’явився.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дали суду аналогічні один одному пояснення про те, що бачили позивача 20 квітня 2009 року до 23 годин на робочому місці та 21.04.2009 року біля 5 годин ранку поза робочим місцем, але ознак сп’яніння в нього не спостерігали.
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що 21.04.2009 року о 9 годині 40 хвилин в приміщенні Краснолиманської ЦРЛ він на прохання позивача проводив йому обстеження на предмет виявлення ознак алкогольного сп’яніння. Однак в момент обстеження такі ознаки у позивача виявлені не були.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що він разом з позивачем знаходився на чергуванні в ніч з 20 на 21 квітня 2009 року на 1-3 зимувалих ставках рибгоспу «Нітріус», де він працює і цей час. 21.04.2009 року о 2 годині до них у чергове приміщення приходили заступник голови правління ВАТ та бригада служби охорони. Але і він і позивач у вказаний час на робочому місці знаходилися у тверезому стані. Чому він раніше давав інші пояснення у тому числі і в письмовому вигляді пояснити не може.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дали аналогічні один одному пояснення про те, що 21 квітня 2009 року о 2 годині 00 хвилин під час проведення рейду по виконанню трудових обов’язків працівниками рибгоспу «Нітріус» ВАТ «Донрибкомбінату», було встановлено, що позивач перебував на робочому місці (у черговому приміщенні 1-3 ставків) у стані алкогольного сп’яніння, про що свідчили запах з його ротової порожнини та його агресивна і неадекватна поведінка у відповідь на зауваження, які йому зробили представники рейдової бригади. Тому приблизно о 2 годині 20 хвилин його було відсторонено від виконання роботи та запропоновано дати письмові пояснення, підписати складений акт та проїхати до медичного закладу на медичне обстеження. Але позивач від всіх пропозицій відмовився і покинув робоче місце.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд встановив, що позивач з 10.10.2008 року перебував у трудових відносинах з відповідачем і до 21.04.2009 року працював в якості рибовода рибгоспу «Нітріус» ВАТ «Донрибкомбінат». 21.04.2009 року трудовий договір з позивачем було розірвано у зв’язку з появою на робочому місці у нетверезому стані на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України (а.с.5,32-34).
Відповідно до п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.
Згідно ч.2 п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року з наступними змінами та доповненнями, при звільненні за п.7 ст. 40 КЗпП України нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп’яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком так і іншими видами доказів, яким суд повинен дати відповідну оцінку.
Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів та інше.
Матеріали справи – службові записки, акти, письмові пояснення свідка ОСОБА_8 на робочому місці 21.04.2009 року та 11.06.2009 року, табель обліку робочого часу(а.с.19-23,30,35-37), а також пояснення представника відповідача, та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_12 свідчать про те, що дійсно 21 квітня 2009 року о 2 годині 00 хвилин позивач перебував на робочому місці у нетверезому стані і від медичного обстеження на предмет перебування у такому відмовився.
Відповідно до ст.ст.11,60,212 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підстав доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог та заперечень. А суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Перевіривши позовні вимоги ОСОБА_1 зібраними по справі доказами, суд дійшов висновку про те, що відповідач повністю довів свої заперечення наданими по справі доказами.
Позивач же навпаки не довів свої позовні вимоги, бо ні він сам, ні його свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 не змогли спростувати в судовому засіданні того, що 21.04.2009 року 02 годині 00 хвилин ОСОБА_1 перебував в нетверезому стані, бо жоден з них в цей час не знаходився у вказаному місці, а бачив позивача чи до 2-00, чи значно пізніше після цього(а.с.89).
Критично оцінюючи пояснення в судовому засіданні а також заяву свідка ОСОБА_8(а.с.88), суд також не приймає їх до уваги тому, що вони суперечать одні одним. І при цьому сам свідок не зміг в судовому засіданні пояснити причини таких суперечностей, та вказати які з цих пояснень відповідають фактичним обставинам. Окрім того, суд знаходить такими, що не відповідають дійсності пояснення позивача про те, що свідок ОСОБА_8 змушений був давати письмові та усні пояснення про те, що ОСОБА_1 21.04.2009 року перебував на робочому місці у стані сп’яніння під загрозою відповідача звільнити його з роботи, тому що в судовому засіданні як з пояснень свідка так і інших учасників процесу встановлено, що свідок ОСОБА_8 перебуває у трудових відносинах з відповідачем.
Посилання ж позивача на протокол № 166 від 21.04.2009 року його медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння, не можуть бути судом прийняті в якості доказу перебування його 21.04.2009 року о 2-00 на робочому місці у тверезому стані, бо зміст вказаного протоколу свідчить про те, що таке обстеження позивач проходив майже через 8 годин після виявлення порушення трудової дисципліни, хоча нічого не заважало йому відразу за власним бажанням пройти таке обстеження, що ще раз на погляд суду підтверджує доводи відповідача про перебування позивача на роботі у стані сп’яніння(а.с.45).
Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині поновлення на роботі не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
В зв’язку з цим відповідно до ст. 235 КЗпП України суд вважає необґрунтованими, а також такими, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Враховуючи те, що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України завдана працівнику моральна шкода відшкодовується власником, лише в разі порушення останнім прав та інтересів працівника, а судом не встановлено таких порушень, позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
На підставі ст.. 84,88 ЦПК України у зав’язку з відмовою позивачу у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню і понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст.40,147-149,231,237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 84,88,212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у зв’язку з відсутністю підстав.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті у 1 примірнику.
Головуючий суддя