ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на постанову від 22.05.07 Одеського апеляційного господарського суду та на рішення від 14.02.07 господарського суду Одеської області у справі №17/287-06-10018 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ¹ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 111¹ Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію касаційної скарги.

Скаржником у додатках до касаційної скарги зазначено документи, які підтверджують направлення сторонам копій касаційної скарги з додатками. Проте фактично у додатку до касаційної скарги наявна лише поштова квитанція НОМЕР_1 від 21.06.07, яка свідчить про направлення листа на адресу ПП "Оформитель". Тобто доказів направлення копії касаційної скарги Дальницькій сільській раді, яка є відповідачем у справі, не надано, що підтверджується Актом НОМЕР_2 від 18.07.07, складеним у Вищому господарському суді України.

Ненадання доказів надіслання копії касаційної скарги іншій стороні у справі згідно припису п. 3 ч. 1 ст. 111³ ГПК України є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111³ Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до провадження і повертається судом без розгляду, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до п. “г” ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ “Про державне мито”, що стосується розміру ставок державного мита, із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, які подаються до господарських судів, сплачується 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник за первісним позовом щодо розірвання договору оренди земельної ділянки та надання права користування цією земельною ділянкою, а за зустрічним позовом -щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Згідно з п. 24 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15 із зустрічних позовних заяв, а також із заяв про вступ у справу третіх осіб з самостійними позовними вимогами мито справляється на загальних підставах.

У касаційній скарзі заявлено вимоги про скасування рішення і постанови, задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Проте додана до касаційної скарги квитанція НОМЕР_3 від 19.06.05 свідчить про сплату скаржником державного мита в сумі 42,50 грн., що не відповідає вимогам п. “г” ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ “Про державне мито”. Таким чином, зазначена квитанція не є доказом сплати держмита у встановленому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 111³ ГПК України скаржник не обмежується у праві повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених порушень в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів ст.ст. 53, 110 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, 111¹, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 111³ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на постанову від 22.05.07 Одеського апеляційного господарського суду та на рішення від 14.02.07 господарського суду Одеської області у справі №17/287-06-10018 повернути скаржнику без розгляду, а справу направити до місцевого господарського суду.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький