ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

12 липня 2007 р.

№ 3/180

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючий суддя

Ходаківська І.П.

судді

Данилова Т.Б.

Савенко Г.В.

розглянув

касаційну скаргу

Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Мистецтво"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду  від 27.04.2007 р.

у справі

№ 3/180  господарського суду м. Києва

за позовом

Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до	Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Мистецтво"

про

виселення

За участю представників сторін:

від позивача –Харченко С.Л., за довіреністю

від відповідача –Соловйов О.Ф., за довіреністю

                              Прибєга Н.Д., директор   

                                                      ВСТАНОВИВ:

         Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.04.2007 р. у справі  №3/180, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду  від 27.04.2007 р.,  позов Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” до Державного підприємства „Державне спеціалізоване видавництво „Мистецтво” про виселення задоволений повністю.

       Державне підприємство "Державне спеціалізоване видавництво "Мистецтво" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду  від 27.04.2007 р. та рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2007 р. у справі  № 3/180 з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

           Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й.  від 12.07.2007 р. у зв’язку з відпусткою судді Першикова Є.В. та значним завантаженням судді               Шаргало В.І. справа розглядається по суті колегією суддів у наступному складі: головуючий – Ходаківська І.П., судді – Данилова Т.Б., Савенко Г.В.

           Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

         Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.2.5 Статуту Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” одним з предметів діяльності позивача визначено передачу нежитлового фонду в користування на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень.

Так, 30.08.2005р. між Комунальним підприємством „Київжитлоспецексплуатація” та Державним спеціалізованим видавництвом „Мистецтво” було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 10/1937.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 30.08.2005 №15/3479 передав, а орендар прийняв в оренду нежилий будинок, далі - об'єкт оренди, за адресою вул. Золотоворітська, 11, літера Б, для видавництва української літератури.

Згідно п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежилий будинок загальною площею 239, 30 кв. м., в т. ч. на 1, 2 поверхах –128,70 кв. м., підвал - 110, 60 кв.м.

Пунктом 1. додаткової угоди від 10.01.2006 внесено зміни до договору, а саме : в преамбулі договору від 30.08.2005 № 10/1937 в частині назви орендаря, слова: „Державне спеціалізоване видавництво „Мистецтво” замінено на слова: „Державне підприємство „Державне спеціалізоване видавництво „Мистецтво”.

В пункті 9.1. договору строк дії договору сторонами встановлений з 30.08.2005 до початку реконструкції, але не більше ніж до 28.08.2006.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивач листом №155/05-1853 від 30.08.2006  повідомив відповідача про те, що договір оренди №  10/1937 від 30.08.2005 на нежитлове приміщення по Золотоворітській, 11 літера Б у м. Києві закінчився 28.08.2006 і дія його припиняється.

Відповідно до п. 9.4. договору договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 9.3. договору після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідних розпорядчих документів відповідачу надано не було, нового договору оренди на спірне приміщення укладено також не було.

Відповідно до ст. 1116 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення, чим заважає позивачу здійснювати господарську діяльність в зазначеному приміщенні.

Враховуючи вищенаведене місцевий та апеляційний господарські суди правомірно прийшли до висновку про те, що вимоги Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” про виселення Державного підприємства „Державне спеціалізоване видавництво „Мистецтво” з нежитлового приміщення загальною площею 239,30 кв. м., що знаходиться в будинку №11 літер Б на вул. Золотоворітській в м. Києві, та повернення його Комунальному підприємству „Київжитлоспецексплуатація” обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.                  

Відповідно до  ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

 Керуючись, ст.ст. 111-5,  111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

                                        ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Мистецтво" залишити без задоволення.

 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2007р. у справі № 3/180  господарського суду м. Києва залишити без змін.             

Головуючий    суддя                                                                     І.  Ходаківська

Судді                                                                                              Т. Данилова

                                                                                                    

                                                                                                        Г.Савенко