Справа № 199/5181/19

(2/199/212/20)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 листопада 2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участі представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа: ОСОБА_4 -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позовних вимоги зазначив, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № DNU0GK00000586 від 01 серпня 2005 року. З метою забезпечення виконання боржником зобов`язань за даним договором, також між банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № DNU0GK00000586 від 01 серпня 2005 року, а також договір поруки DNU0GK00000586 від 01 серпня 2005 року, укладений між банком та позивачем.

22.03.2006 року позивачем, як поручителем, було погашено заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 40923,59 доларів США. Зобов`язання боржника за цим кредитним договором також забезпечені іпотечним договором.

У подальшому позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості з боржника. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2011р. по справі № 2-3412/11 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором станом 22.09.2011р. суму основного зобов`язання 324933,30 грн., суму пені 975288,00 грн., суму відсотків за користування кредитом 486816,00 грн., судові витрати 1820,00 грн., а всього 1788857,30 грн.

На підставі вказаного рішення суду було отримано виконавчий лист та пред`явлено його до виконання. Проте, рішення суду не було виконано, оскільки у боржника не було майна. Однак, як відомо позивачу, предметом іпотечного договору, зазначеного раніше, було майно, яке належало боржнику. Даний іпотечний договір було належним чином зареєстровано у державному реєстрі іпотек, що діяв на момент посвідчення договору. У подальшому у зв`язку зі зміною сторони кредитора, до реєстру було внесено запис про іпотекодержателя - ОСОБА_2 . У подальшому запис про іпотекодержателя був вилучений з реєстру, а майно було кілька разів відчужене. Наразі власником іпотечного майна є відповідач. У зв`язку з викладеним позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед позивачем у розмірі 1788857,30 грн. звернути стягнення згідно договору іпотеки від 01 серпня 2005 року на предмет іпотеки - приміщення №102а по АДРЕСА_1 , загальною площею 108,2 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. А також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового розгляду повідомлялася у встановленому законом порядку, правом подачі відзиву не скористалась, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Третя особа до судового засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 серпня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № DNU0GK00000586, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 42520 доларів США. У забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № DNU0GK00000586 від 01 серпня 2005 року, предметом якого було нерухоме майно, а саме в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а також договір поруки DNU0GK00000586 від 01 серпня 2005 року, укладений між банком та ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 повністю погасив перед банком заборгованість ОСОБА_4 . Після чого 20 грудня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором станом 22.09.2011р. суму основного зобов`язання 324933,30 грн., суму пені 975288,00 грн., суму відсотків за користування кредитом 486816,00 грн., судові витрати 1820,00 грн., а всього 1788857,30 грн.

Дане судове рішення набрало законної сили, а отже, обставини встановлені даним рішенням суду, відповідно до ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Чигриною Я.Г. від 16.07.2019 року було прийнято виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-3412/2011 виданого 30.04.2015 року по вищевказаній справі.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» абз. 3, 5, 7, 8, 9, 10 ст. 1, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання.

Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання. Враховуючи, що зобов`язання за кредитним договором перед позивачем не були виконані боржником, іпотека продовжує існувати. Таким чином позивач є іпотекодержателем. Дана позиція також викладена у Постанові Верховний Суд України від 01.03.2017р. по справі № 6-130цс17.

Відповідно до висновків Верховного Суду України у Постанові по справі № 6-2026цс15 від 03.02.2016 р., особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця й має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором. У разі неспростування презумії правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Іпотечний договір № № DNU0GK00000586 від 01 серпня 2005 року судом не визнаний недійсним, іпотека не припинилась.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, приміщення №102а по АДРЕСА_1 , загальною площею 108,2 кв.м., на теперішній час належить на праві власності відповідачу по справі.

Тобто до відповідача перейшли права іпотекодавця відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з висновками Верховного Суду України у справах № 6-53цс15, № 6-63цс15, № 6-332цс15, № 6-449цс15, іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Установивши факт переходу до відповідача права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі незаконного судового рішення, суд у вище вказаних справах дійшов висновку про застосування до правовідносин ст. 23 Закону України «Про іпотеку», поширення її дії на відповідачів та збереження обтяження майна іпотекою за іпотечним договором, незалежно від того, чи було доведено до відома нового власника про обтяження чи ні, та незалежно від того, чи було поновлено виключений запис про іпотеку у реєстрі.

Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов`язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.

За вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

За змістом частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Разом із тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Так, Велика Палата Верхового Суду у своїй постанові від 21 березня 2018 року № 14-11цс18 дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_4 порушила зобов`язання, допустила заборгованість перед позивачем, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 9605 грн.

Керуючись ст.ст.12,81,141,263-265,280-289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) перед ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 1788857,30 грн. звернути стягнення згідно договору іпотеки від 01 серпня 2005 року на предмет іпотеки - приміщення №102а по АДРЕСА_1 , загальною площею 108,2 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ), шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 9605 грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя