КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/12904/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 758/12170/19

20 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

розглянувши справу в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Маленко Олександра Васильовича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Захарчук С.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 08 вересня 2007 року було укладено шлюб між ним та відповідачкою, про що Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського управління юстиції в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 1399. У шлюбі у подружжя народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис № 1400.

Посилаючись на те, що з травня 2019 року сторони проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, спільне життя не склалося, позивач та відповідач мають різні погляди на сімейні відносини, вони втратили почуття любові та взаємної поваги, подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі, позивач з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який було зареєстровано Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського управління юстиції.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року позов задоволено.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08 вересня 2007 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського управління юстиції, актовий запис № 1399 - розірвано.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Маленко Олександр Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду є необґрунтованим оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи через їх неправильне дослідження та оцінку, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначав, що розгляд справи здійснено за відсутності відповідачки, яка не була належно повідомлена про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим остання була позбавлена можливості надати пояснення щодо позовних вимог, зокрема, щодо визначення місця проживання дитини, необхідності стягнення аліментів, вирішення майнових спорів, пред`явивши зустрічний позов, подати докази та реалізувати всі належні відповідачці процесуальні права як учасника справи, що позбавили відповідачку доступу до правосуддя.

Вказував на те, що суд першої інстанції не з`ясував фактичні взаємини між позивачем та відповідачем як подружжям, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, наявності малолітніх дітей та обставин, чи дійсно подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя та інтересам дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Зазначив, що примирення та збереження шлюбу є неможливим. Спір щодо місця проживання дитини та поділу майна подружжя відсутній, аліменти позивачем сплачуються згідно судового наказу від 05 травня 2020 року.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, справи про розірвання шлюбу є малозначними.

У зв`язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено дату та час підготовчого засідання на 27 лютого 2020 року о 12 год. 00 хв.

Сторонам по справі направлено судову повістку, проте конверт, адресований ОСОБА_1 , з поштовим відправленням повернувся на адресу Подільського районного суду міста Києва, за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 36)

В подальшому відповідач ОСОБА_1 також не отримувала судові повістки про виклик до суду, що підтверджується конвертами з поштовими відправленнями, які були їй адресовані та повернулися на адресу суду, за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 41, 46).

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Таким чином, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 2007 року між сторонами було укладено шлюб, про що Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 1399 (а.с. 18).

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

Позивач вказував, що по причині різних поглядів на спільне подружнє життя, вони втратили почуття любові та взаємної поваги, проживання, примирення та збереження шлюбу неможливі. З травня 2019 року сторони проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, спільне господарство не ведуть. Спір щодо визначення місця проживання дитини та поділу майна подружжя відсутній.

Частина 1 статті 3 Сімейного кодексу України проголошує, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч.1 ст.24 СК України).

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч.2 ст.104 та ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.

За змістом ч.3 ст.109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", у рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26 серпня 2020 року (після ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі) позивач ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_4 , про що Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 846.

Зазначене, дає підстави дійти висновку, що дійсно між сторонами були припинені шлюбні відносини, та збереження сім`ї було неможливим, позивач бажав створити іншу сім`ю, а перебування у шлюбі з відповідачкою суперечили б його волі, тоді як примушування жінки чи чоловіка до шлюбу не допускається.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не з`ясував фактичні взаємини між позивачем та відповідачем як подружжям, та обставин, чи дійсно подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя та інтересам дитини.

Отже, встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, позивач звільнений від сплати судового збору, компенсувати відповідачу за рахунок держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 492,81 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Маленка Олександра Васильовича задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08 вересня 2007 року у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис № 1399 - розірвати.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_1 витрати по сплатісудового зборув розмірі 492,81 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: