КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/5800/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/2115/13-ц

18 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Олійника В.О.

- Желепи О.В.

при секретарях - Осінчук Н.В., Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова Андрія Валерійовича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 січня 2020 року, постановлену під головуванням судді Марфіної Н.В., у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова Андрія Валерійовича, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна», заінтересована особа - ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов Андрій Валерійович звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна», заінтересована особа - ОСОБА_2 , в якому просив:

1. Визначити частку боржника - ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини у спільному сумісному майні подружжя, а саме:

- нежитлового приміщення загальною площею 32,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 3, 1/2 частина якого належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. за реєстровим № 6316;

- нежитлового приміщення загальною площею 33,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 2, 1/2 частина якого належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. за реєстровим № 6318;

- нежитлового приміщення загальною площею 134,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 1, 1/2 частина якого належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. за реєстровим № 6320.

2. Визначити частку боржника - ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя, а саме:

- машиномісця в підземному паркінгу (гараж) АДРЕСА_10 загальною площею 19 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. за реєстровим № 145.

3. Визначити частку боржника ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини у спільному сумісному майні подружжя, а саме: групи приміщень № 17 (в літ. А) загальною площею 88,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , 1/3 частина яких належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 30.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В., за реєстровим № 1945.

4. Визначити частку боржника - ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя, а саме:

- транспортного засобу Nissan Leaf, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 01.03.2019;

- транспортного засобу Toyota Camry, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 12.05.2011.

5. Накласти арешт на частини вищезазначеного майна, в порядку визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

На обґрунтування вимог подання зазначав, що у провадженні приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 56903787 з примусового виконання виконавчого листа № 755/2115/13-ц від 20.03.2015 року, що видав Дніпровський районний суд м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» заборгованість за договором іпотечного кредиту від 07.07.2008 року у сумі 165 138,28 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.02.2013 року складає 1 319 950,27 грн., пені в розмірі 8 186,86 грн. та судового збору в розмірі 3 441,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. від 01.08.2018 року відкрито виконавче провадження № 56903787 з примусового виконання виконавчого листа № 755/2115/13-ц від 20.03.2015 року, що виданий Дніпровським районним судом м. Києва. Відповідно до вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження, зобов`язано боржника подати протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Крім того, постановою приватного виконавця від 01.08.2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Вказані процесуальні документи в порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» 02.08.2018 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення направлено на адресу боржника ОСОБА_1 , яка зазначена у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_4 .

Боржнику відомо про відкрите виконавче провадження, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

У ході примусового виконання виконавчого листа приватним виконавцем встановлено, що боржник перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , якій належить на праві власності рухоме та нерухоме майно, набуте нею за час шлюбу та яким вона, відповідно, володіє спільно з боржником.

Станом на день звернення приватного виконавця із поданням до суду, у власності боржника не було виявлено коштів, рухомого та нерухомого майна, достатніх для повного виконання рішення суду, вжитими заходами не вдалось примусово виконати рішення суду фактично в повному обсязі, що свідчить про необхідність визначити частку майна боржника у майні, яким він володіє спільно зі своєю дружиною ОСОБА_2 , з метою можливого звернення стягнення на його частку в рахунок погашення боргу, згідно з виконавчим документом.

Вказував, що майно придбане ОСОБА_2 у період шлюбу з боржником ОСОБА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки подружжя є рівними, боржник ухиляється від виконання рішення суду та здійснює дії, що перешкоджають його виконанню.

Крім того вважав, що для забезпечення виконання рішення суду, з метою недопущення відчуження майна дружини боржника, яке належить їй на праві власності, необхідно накласти арешт на визначені частки боржника у майні.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2020 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова Андрія Валерійовича про визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов Андрій Валерійович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22.01.2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця, та визначити частку боржника у спільному сумісному майні подружжя.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначав, що відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, посилаючись на ст.ст. 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.ст. 366, 371 ЦК України, не врахував, що у даній справі розглядається подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, тобто предметом розгляду є визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, а не звернення стягнення на майно.

Вказував на те, що приватним виконавцем дотримано вимоги ст.ст. 48,50 Закону України «Про виконавче провадження» та встановлено відсутність у боржника коштів та рухомого майна достатніх для погашення боргу згідно з виконавчим документом та основної винагороди приватного виконавця у повному обсязі.

Звертав увагу суду, на те, що звернення приватного виконавця з вказаним поданням до суду має на меті визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє зі своє дружиною з метою накладення приватним виконавцем арешту на вказане майно для забезпечення реального виконання рішення суду, недопущення його відчуження боржником та можливого, у подальшому, звернення стягнення на вказане майно.

Представник стягувача Акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» адвокат Літвінов Євген Володимирович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Інг Банк Україна» 24 100,00 грн. судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи у Київському апеляційному суді. У відзиві вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передчасність звернення приватним виконавцем до суду з поданням за наявності іншого майна на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості, не врахувавши, що транспортний засіб Hynday Sonata, 2003 року випуску, що належить на праві приватної власності боржнику перебуває у розшуку та станом на дату звернення до суду з поданням вказаний транспортний засіб не виявлено. Щодо посилання суду на наявність у боржника квартири АДРЕСА_5 , на яку може бути звернуто стягнення, то судом не враховано, що у ній зареєстрована неповнолітня донька боржника, що унеможливлює реалізацію цього майна. Також суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що в межах виконавчого провадження винесено постанову про арешт земельної ділянки та початок її реалізації. Проте, судом не враховано, що сторонам не відомо, чи буде в подальшому реалізовано земельну ділянку в рахунок погашення боргу, та, що коштів отриманих від реалізації земельної ділянки не вистачить для погашення боргу та основної винагороди виконавця у повному обсязі, оскільки стартова ціна продажу земельної ділянки на повторних торгах складає 2 004 130,00 грн. (проведення торгів зупинено на підставі ухвали суду).

Заінтересована особа ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу приватного виконавця залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 січня 2020 року - без змін. Вказала, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про передчасність звернення виконавця до суду з поданням, оскільки обставини справи свідчать про те, що у боржника наявне майно та може бути наявне майно (наявність справ у суді щодо визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна), на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості, а тому необхідність у виділі частки її майна зі спільної сумісної власності подружжя відсутня. Натомість, виділення частки боржника у праві спільної сумісної власності та подальше звернення стягнення на неї призведе до порушення законних прав та інтересів дружини боржника, а також третіх осіб, з якими вона має правовідносини з приводу зареєстрованого за нею майна. Зазначила, що твердження стягувача про те, що квартира АДРЕСА_5 не може бути реалізована, оскільки там зареєстрована донька боржника, є абсурдним, оскільки іпотечну квартиру вже було реалізовано, незважаючи на те, що в ній був зареєстрований син боржника.

Боржник ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити приватному виконавцю у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що висновок суду про передчасність звернення виконавця з даним поданням грунтується на дійсних обставинах справи та вимогах закону. Вказав, що виконавцем остаточно не визначено обсяг майна боржника за рахунок якого стягувач міг би задовольнити свої інтереси та не визначено обсяг коштів, які фактично надійшли стягувачу. Без встановлення зазначених обставин, визначення частки боржника у майні, яким він володіє з іншими особами, є необґрунтованим втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вважав, що таке втручання призведе до порушення законних прав та інтересів не тільки боржника, а й його дружини - ОСОБА_2 .

В судовому засіданні приватний виконавець Іванов А.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечувала просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник АТ «ІНГ Банк Україна» - Іванюк В.І. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та судове рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія судді вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, суд першої інстанції виходив з того, що у боржника наявне майно, на яке може бути звернуто стягнення, і яким боржник володіє особисто, а не разом з іншими особами, що вказує на передчасність вимог приватного виконавця. Суд зазначив, що з матеріалів справи не вбачається жодних належних доказів на підтвердження дійсного розміру існуючої заборгованості боржника перед стягувачем на час звернення приватного виконавця із цим поданням, що в свою чергу призводить до відсутності підтвердження неможливості повного погашення боргу за рахунок власного майна боржника, яке не має режиму спільної власності. Зазначене, за відсутності підтвердження розміру заборгованості та враховуючи, що приватний виконавець просив визначити частку майна боржника щодо п`яти об`єктів нерухомого майна та двох автомобілів, не дає можливості для оцінки дотримання принципу співмірності відповідних заходів виконання рішення суду та розміру невиконаних вимог. Також, суд відмовив у задоволенні вимоги подання про накладення арешту на визначені частки боржника пославшись на те, що такі вимоги є похідними та, окрім цього, на те, що приватний виконавець не є особою на користь якої ухвалено рішення, тож і відповідних повноважень в межах ч. 6 ст. 431 ЦПК України не має.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції span>про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

За змістом статей 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

З матеріалів справи, що 20.03.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист у справі № 755/2115/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІНГ Банк Україна» заборгованість за договором іпотечного кредиту від 07.07.2008 року в сумі 165 138,28 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.02.2013 року складає 1 319 950,27 грн., пені в розмірі 8 186,86 грн., та судового збору у сумі 3 441,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А.В. від 01.08.2018 року відкрито ВП № 56903787.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А.В. від 01.08.2018 року у межах виконавчого провадження накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

За наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - боржника, у боржника виявлено земельну ділянку площею 0,1 га за адресою Київська обл.., Броварський район, с. Рожни; квартиру АДРЕСА_5 , квартиру АДРЕСА_6 .

З 19.06.2003 року боржник ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

За змістом наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - ОСОБА_2 від 23.12.2019 року, виявлено: 1/2 частину приміщення АДРЕСА_7 ; 1/2 приміщення АДРЕСА_8 ; 1/2 приміщення АДРЕСА_9 ; квартиру АДРЕСА_5 ; машиномісце в підземному паркінгу (гараж) АДРЕСА_10 ; 1/3 в групі приміщень АДРЕСА_11 .

Також за даними Територіального сервісного центру МВС № 8041 від 10.10.2019 року на ім'я ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль Ниссан, 2016 року випуску, та автомобіль Тойота, 2011 року випуску.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах здійснення виконавчого провадження стягувач залишив за собою належну боржнику квартиру АДРЕСА_12 , стартова ціна 715 540,00 грн., що є значно меншою ринкової вартості такого нерухомого майна.

Також відбулися торги по земельній ділянці кадастровий номер 3221287201:05:002:0175 в с. Рожни, Броварського району, Київської області за стартовою ціною 256 970,00 грн.

Крім того, в межах вчинення виконавчих дій, приватним виконавцем виставлено на електронні торги земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:05:002:0176, з земельними поліпшеннями у вигляді одноповерхового садового будинку з масандрою пл. 190 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами в с. Рожни, Броварського району, Київської області, зі стартовою ціною 2 004 130,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.12.2019 року задоволено позов АТ «ІНГ Банк Україна» та визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, як встановлено судом та не спростовано приватним виконавцем, на момент звернення із відповідним поданням до суду, у боржника наявне майно, яким він володіє особисто, а не разом із іншими особами, на яке може бути звернуто стягнення для виконання рішення суду.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що звернення приватного виконавця із поданням про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами є передчасним.

При цьому, приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що реалізувавши майно, що безпосередньо належить боржнику, заборгованість не буде погашена в повній мірі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що у даній справі розглядається подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, тобто предметом розгляду є визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, а не звернення стягнення на майно, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд вірно визначився із предметом подання приватного виконавця, вірно застосувавши норми матеріального права для розгляду подання.

Доводи апеляційної скарги про те, що приватним виконавцем дотримано вимоги ст.ст. 48,50 Закону України «Про виконавче провадження» та встановлено відсутність у боржника коштів та рухомого майна достатніх для погашення боргу згідно з виконавчим документом та основної винагороди приватного виконавця у повному обсязі, висновків суду першої інстанції не спростовують, тому відхиляються судом апеляційної інстанції. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що предметом подання не є дотримання виконавцем черговості звернення стягнення на майно.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що звернення приватного виконавця з вказаним поданням до суду має на меті визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє зі своє дружиною з метою накладення приватним виконавцем арешту на вказане майно для забезпечення реального виконання рішення суду, недопущення його відчуження боржником та можливого, у подальшому, звернення стягнення на вказане майно, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки приватним виконавцем не доведено, що наявного у боржника майна недостатньо для погашення заборгованості в повному обсязі, що дає підстави для висновку про передчасність визначення належної боржнику частки у спільному майні подружжя для подальшого погашення вказаної заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 23 січня 2020 року постановлена з дотримання норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова Андрія Валерійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2020 року.

Головуючий: Судді: