Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 289/1251/17

провадження № 61-48444св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Радомишльська міська рада Житомирської області,

третя особа - відділ Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Радомишльської міської ради Житомирської області, третя особа - відділ Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати недійсним та скасувати рішення Радомишльської міської ради від 25 березня 2009 року № 36 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 , а також визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на землю серії ЯЗ № 433676 від 18 жовтня 2010 року, ЯЗ № 433677 від 18 жовтня 2010 року, ЯИ № 161139 від 25 жовтня 2010 року, ЯИ № 161140 від 25 жовтня 2010 року.

Позов мотивований тим, що на підставі рішення Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року є користувачем земельної ділянки за вказаною адресою. Земельні ділянки відповідачів накладаються на її земельну ділянку, чим порушені її права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано рішення Радомишльської міської ради № 36 від 25 березня 2009 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки площею 0,05 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0605 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсними та скасовано державні акти на право власності на землю на ім`я ОСОБА_2 серії ЯЗ № 433676 від 18 жовтня 2010 року, ЯЗ № 433677 від 18 жовтня 2010 року.

В решті вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що рішення Радомишльської міської ради Житомирської області 22 сесії 5 скликання від 25 березня 2009 року № 36 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , прийнято передчасно, оскільки міська рада, будучи освідомленою про наявність спору між суміжними землекористувачами, не перевірила наявність в технічній документації погодження меж та не впевнилась, що таке рішення не порушує права інших осіб. Скасовуючи видані на підставі цього рішення державні акти на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що в порушення діючого на час їх виготовлення земельного законодавства, вони були виготовлені без погодження зовнішніх меж із суміжними землекористувачами та підписані не уповноваженою особою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року в частині задоволення позову скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Відмовлено ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання недійсним та скасування рішення Радомишльської міської ради № 36 від 25 березня 2009 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки площею 0,05 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0605 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на землю на ім`я ОСОБА_2 серії ЯЗ № 433676 від 18 жовтня 2010 року, ЯЗ № 433677 від 18 жовтня 2010 року.

В частині відмови у позові рішення залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2 880,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в період після ухвалення Житомирським обласним судом рішення у 1998 році та прийняття виконкомом Радомишльської міської ради рішення у 1999 році і до подачі позову у 2017 році ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку не отримала правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на земельну ділянку або право постійного чи тимчасового користування нею і закріплює межі такої ділянки. Судом першої інстанції в основу рішення про часткове задоволення позову покладено висновок земельно-технічної експертизи від 18 квітня 2016 року, в якому експерт встановив накладення суміжних земельних ділянок, виходячи з меж земельної ділянки ОСОБА_1 , визначених рішенням Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року. Проте, рішення суду не є правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку або право постійного чи тимчасового користування нею. Причини, з яких такий документ не був отриманий позивачем, не мають правового значення для вирішення даного спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не мотивував відхилення доказів, що мають преюдиційне значення та при цьому не вказав жодного доказу, який свідчить про відсутність у позивача права землекористування, а також не аргументував, яким чином відсутність/наявність права землекористування впливає на явну незаконність оскаржуваного рішення та державних актів. Суд апеляційної інстанції, встановлюючи відсутність у позивача права землекористування, вийшов за межі позовних вимог. Зокрема, предметом в даній справі є державні акти про право власності на землю та рішення Радомишльської міської ради 22 сесії 5 скликання № 36 від 25 березня 2009 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки». Право землекористування позивача в даній справі ніхто з учасників справи не оспорював, не заявляв зустрічних позовних вимог та не обґрунтовували свої заперечення тим, що позивач є неналежним землекористувачем. Таким чином, предметом доказування в даній справі є незаконність/законність оскаржуваних актів та рішення, а не наявність чи відсутність у позивача права землекористування.

Отже, суд апеляційної інстанції фактично скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яким встановлено дві важливі обставини, що є беззаперечними підставами для задоволення позовних вимог. Це порушення порядку прийняття Радомишльською міською радою Житомирської області оскаржуваного рішення: оскільки було прийнято всупереч рішенню Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 червня 2006 року, яким встановлено заборону прийняття будь-яких рішень щодо вказаної земельної ділянки позивача до вирішення судових справ щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі; було затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки без погодження меж із позивачем, як суміжним землекористувачем. Підписання оскаржуваних державних актів не уповноваженою особою, яка на той момент була звільнена з посади начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та ухвалення нового про відмову в їх задоволенні, тому в іншій частині не оскаржується та судом касаційної інстанції не переглядається.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що позовна заява подана до суду до неналежних відповідачів. Оскаржене рішення Радомишльської міської ради від 25 березня 2009 року «Про затвердження технічної документації..» втратило свою силу у зв`язку з його реальним виконанням, виготовленням державних актів, а тому вимога про його скасування судом є незаконною.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У січні 2019 року матеріали цивільної справи № 289/1251/17 надійшли до Верховного Суду та 13 квітня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі № 289/1251/17-ц до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 688/2908/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року поновлено касаційне провадження у справі № 289/1251/17 за вказаним позовом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 1994 року є співвласницею житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року у справі № 3-32 ОСОБА_1 виділено земельну ділянку (цільове призначення не вказано) розміром 667 кв. м. (із загальної площі 2382 кв. м.) біля будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням виконкому Радомишльської міської ради № 162 від 12 травня 1999 року скасовано п. 6 рішення виконкому № 94 від 10 травня 1994 року про виділення ОСОБА_1 в тимчасове користування для ведення городництва земельної ділянки площею 192 кв. м. і згідно рішення суду визначено розмір земельної ділянки 667 кв. м.

Згідно з рішенням Радомишльської міської ради від 25 березня 2009 року, ОСОБА_2 18 жовтня 2010 року отримала державні акти на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 : серії ЯЗ № 433676 на земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯЗ № 433677 на земельну ділянку площею 0,0605 га для ведення особистого селянського господарства, 18 жовтня 2010 року є датою реєстрації актів.

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи № 315/16 від 16 травня 2016 року у справі № 283/65/2016 існує накладання земельних ділянок, які складаються з двох фрагментів: 0,0067 га - площа накладки земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на земельну ділянку, визначену рішенням Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року; 0,0023 га - площа накладки земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку, визначену рішенням Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року. Встановлено факт зменшення фактичного розміру земельної ділянки ОСОБА_1 , яка згідно вказаного рішення повинна становити 0,0667 га, а в натурі площа земельної ділянки складає 0,0547 га.

Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Відповідно до глави 16 ЦК України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсними і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що в період після ухвалення Житомирським обласним судом рішення у 1998 році та прийняття виконкомом Радомишльської міської ради рішення у 1999 році і до подачі позову у 2017 році ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку не отримала правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на земельну ділянку або право постійного чи тимчасового користування нею і закріплює межі такої ділянки. Рішення суду не є правовстановлюючим документом який посвідчує право власності на земельну ділянку або право постійного чи тимчасового користування нею. Причини, з яких такий документ не був отриманий позивачкою, не мають правового значення для вирішення даного спору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) вказано, що «апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції».

Проте суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_2 фактично не розглянув, не звернув уваги та не дав належної оцінки таким доводам:

загальна площа земельної ділянки вказаної в оскарженому рішенні Радомишльської міської ради не перевищує площу, зазначену в договорі купівлі-продажу від 01 вересня 1976 року;

суд першої інстанції вийшов за межі підстав позову та безпідставно вдався до оцінки строку повноважень службових осіб Держкомзему в Житомирській області;

невірний висновок суду, що технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів було затверджено без погодження меж з позивачем як суміжним землекористувачем, як підстави для скасування рішення та державних актів;

не враховані заперечення відповідача щодо висновків експертизи;

неправильним є висновок суду про скасування оспорюваного рішення та державних актів, позовні вимоги щодо визнання їх протиправними не заявлялись.

Крім того, суд апеляційної інстанції пославшись на те, що апеляційна скарга не містить доводів в частині відмови в задоволенні позовних вимог, фактично переглянув рішення суду першої інстанції в повному обсязі, зазначивши про залишення його без змін в частині відмови у позові.

Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Аналіз статті 375 ЦПК України свідчить, що підставою для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін є ухвалення судом першої інстанції судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і такий висновок має робитися судом апеляційної інстанції тільки у тому разі, якщо судове рішення суду першої інстанції переглядається по суті. Якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то це не є підставою для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, із вказівкою про це в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції. Тобто, якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути вказано, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, в якій саме частині судове рішення суду першої інстанції залишено без змін (змінено чи скасовано).

За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 рокускасувати.

Передати справу № 289/1251/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук