ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1566/16

09 листопада 2020 року м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Мірінович У.А.

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Воловник В.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 адміністративну справу № 819/1566/16 за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірним рішення відповідача про відмову у задоволенні скарги на неправомірні дії та бездіяльність посадової особи відповідача під час розгляду звернення та зобов`язання задовольнити скаргу направлено на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Як слідує з змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірним рішення відповідача про відмову в задоволенні скарги на неправомірні дії та бездіяльність посадової особи відповідача під час розгляду звернення та зобов`язання задовольнити скаргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.10.2020 позивач звернулася до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із скаргою на незаконну діяльність та бездіяльність представника Уповноваженого з питань дотримання соціально - економічних та гуманітарних прав Ляха Д.О. , допущену під час розгляду звернення позивача від 29.02.2016 за вх. №Н261185.16/19.

У відповідь на вказану скаргу, керівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Крикливенко Б.В. листом №2/9-Н276159.16/19-14 від 2.11.2016 року повідомив позивачку про відсутність правових підстав для застосування заходів реагування за її скаргою від 04.10.2016.

Позивач вважає, що підчас розгляду зазначеної вище скарги, відповідачем не забезпечено її всебічний розгляд, оскільки поза увагою відповідача залишено те, що Уповноваженим з питань дотримання соціально - економічних та гуманітарних прав Ляхом Д.О., під час розгляду звернень позивача допустив затягування розгляду звернення внаслідок надіслання безпідставних запитів, не повідомив заявника про суть рішення прийнятого за зверненнями позивача, не навів мотивів відмови та не зазначив орган до якого таке рішення може бути оскаржене, а також допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої зазначеною посадовою особою не був складений акт про правопорушення.

Відповідно, не погоджуючись з такою відповіддю та вважаючи її незаконною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 адміністративну справу прийнято до провадження Тернопільського окружного адміністративного суду, та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Зобов`язано відповідача подати суду докази разом із поданням відзиву. Роз`яснено учасникам справи, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Ухвалою суду від 18.09.2020 призначено справу до розгляду з повідомленням (викликом) сторін. Зобов`язано відповідача, для справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом даної справи, надати суду всі раніше неподані докази, які підтверджують дотримання відповідачем положень статей 15, 20 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР при розгляді звернень позивача, що є предметом спору у даній справі.

17.08.2020 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов, у якому, представник відповідача покликаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог просить у задоволені позову відмовити повністю. Так, у відзиві на позов зазначено, що Уповноважений має право направляти відповідним органам акти реагування, передбачені статтею 15 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", лише у разі виявлення ознак порушення прав і свобод людини і громадянина. В свою чергу, відповідь на звернення позивача від 29.02.2016 надана листом від 24.03.2016, у межах строку, встановленого статтею 20 Закону України "Про звернення громадян", крім того у листі позивача було повідомлено про відкриття провадження у справі про забезпечення прав на належний розгляд скарги позивача від 27.06.2014.

Також, представник відповідача зазначає, що Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" не визначено строк, в межах якого Уповноважений має здійснити своє провадження, та враховуючи основні завдання Уповноваженого з прав людини, а саме відновлення порушеного права заявника, або усунення чинників, які створюють передумови для таких порушень, то на думку представника відповідача, провадження може тривати понад строк, передбачений Законом України "Про звернення громадян".

Додатково відмічено, що у випадку позивача, з моменту порушення права на належний розгляд скарги від 27.07.2014 і до моменту реєстрації заяви позивача від 29.02.2016 до відповідача, щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка винна у порушенні вимог Закону України "Про звернення громадян" минув 1 рік 7 місяців, тобто минули строки визначені частиною другою статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення" (арк. справи 50-54).

12.10.2020 позивачем до суду, у відповідь на відзив, надано заперечення, у якому, позивач зазначає про помилковість позиції відповідача щодо термінів процедури провадження під час розгляду звернення, а також наголошує, що лист відповідача від 24.03.2016 р. не містить інформації про вирішення питань зі звернення позивача від 29.02.2016 р., а отже він не є належним доказом дотриманням відповідачем положень ст. 20 Закону України "Про звернення громадян". Крім того відмітила, що відповідач не надав належних доказів надання відповіді на звернення від 29.02.2016 р., а саме у відповідності до вимог ст.ст. 15, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян". В свою чергу, на думку позивача, на момент звернення позивача від 29.02.2016 повторний розгляд скарги до ТОДА від 27.06.2014 р. не був проведений вже понад 5 місяців (починаючи з 16.09.2015 р., дати набрання законної сили судового рішення по справі № 819/355/15-а), тобто існувало триваюче порушення Закону України "Про звернення громадян". Наголосила, що відповідач у відзиві від 07.08.2020 р. фактично не тільки не навів нових аргументів, та не надав нових доказів у даній справі, але і зухвало ігнорує аргументовану оцінку Верховного Суду, викладену у постанові від 18.06.2020 р. по даній справі та продовжує викривлювати фактичні обставини права, та на свій розсуд, з огляду на що, просить позовні вимоги задовольнити (арк. справи 96-103).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, та відповіді на відзив (запереченні), просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що оскаржене рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позовну заяву та в запереченні, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

06.04.2015 постановою Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №819/355/15-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року у справі №876/5057/15, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано Тернопільську обласну державну адміністрацію належно у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27.06.2014 та звернення від 12.01.2015, в її присутності (арк. справи .

29.02.2016 позивачка звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою, в якій зазначила, що її скарга від 27.06.2014 продовжує залишатись Тернопільською обласною державною адміністрацією без належного розгляду відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та судового рішення у справі №819/355/15-а від 06.04.2015, з огляду на що просила, притягнути голову Тернопільської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 212-3 КУпАП (арк. справи 130-131).

24.03.2016 листом за вих. №8.3/7-Н261185;Н261407.16-1/19-14, Представник Уповноваженого, повідомив позивачку, що за результатами розгляду зазначеної заяви та від 01.03.2016 є неможливим надання їй доступу до інформації про стан розгляду її звернення, через відсутність технічної можливості. Також, позивача повідомлено, що з метою з`ясування всіх обставин, викладених у її заяві, керівництву Тернопільської обласної державної адміністрації направлено відповідний запит. Відмічено, що про результати розгляду буде повідомлено додатково (арк. справи 133).

24.03.2016 листом №8.3/7-Н261185;Н261407.16-1/19-14, Представник Уповноваженого звернувся до голови Тернопільської обласної державної адміністрації ОСОБА_3., у якому просив здійснити належний розгляд скарги заявниці від 27.06.2014 з обов`язковим дотриманням вимог статей 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян", що відповідатиме також судовому рішенню по справі №819/355/15-а, яке набрало законної сили 16.09.2015. Також, з метою вирішення питання про необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення вказано повідомити дані посадової особи, відповідальної за розгляд скарги заявника щодо стверджуваних порушень. Відмічено, що запитувані документи та інформацію про вжиті заходи за результатами розгляду цього листа слід надати у найкоротший (арк. справи 135-136) .

05.05.2016 згідно відмітки про вхідну реєстрацію, відповідачем отримано лист Тернопільської обласної державної адміністрації від 28.09.2016 за вих. №01-2178/36-04, яким зокрема повідомлено, що стосовно добровільного виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №819/355/15-а від 06.04.2015 позивач до обласної адміністрації не зверталася. Відмічено, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження". Також повідомлено, що працівникам відділу роботи із зверненнями громадян апарату обласної державної адміністрації наголошено на дотриманні вимог законодавства про звернення громадян, недопущені порушень та усуненні причин, що їм сприяють, зобов`язано відповідний відділ провести семінар (навчання) з даних питань. Вказано, що за неналежний розгляд звернення позивачки заслуговував притягнення відповідальності заступник начальника управління ЖКГ ОСОБА_4 , який звільнений з даної посади, та начальник управління ЖКГ ОСОБА_5 , яка теж звільнена з займаної посади, а тому вирішено обмежитись прийнятими мірами. Наголошено, що про результат розгляду звернення позивача повідомлено на засіданні комісії та надано відповідь (арк. справи 137-148).

До листа Тернопільської обласної державної адміністрації від 28.09.2016 за вих. №01-2178/36-04 долучено додатки на 6 аркушах, а саме лист Тернопільської обласної державної адміністрації від 28.04.2016 за вих. 01-2178/36-04 "Про розгляд звернення", адресований позивачці (арк. справи 143-148).

14.07.2016 відповідачем направлено позивачу лист №8.3/7-/1268730.16-1/19-69 у якому і відповідь на звернення від 20.06.2016 повідомлено, що на запит Уповноваженого з прав людини Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області листом від 17.07.2016 №7581/3.1-03-23 проінформувало, що відповідно до бази Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, станом на 16.06.2016 року, не перебуває на виконанні проваджень з примусового виконання виконавчих документів по справі № 819/355/15-а. Також зазначено, що позивачу для виконання судового рішення, слід звернутись до територіального управління юстиції в Тернопільській області. Додатково зазначено, що відповідачем було направлено запит про заходи, що вживаються для виконання судового рішення Тернопільською обласною державною адміністрацією. У зв`язку з тим що відповідь на запит не надійшла, до Тернопільської обласної державної адміністрації направлено повторний запит. Про результати розгляду буде повідомлено. Додатком до даного листа долучено лист від 14.07.2016 року, адресований відповідачем голові Тернопільської обласної державної адміністрації, в якому зазначено, що відповідь на запит Представника Уповноваженого з прав людини від 09.06.2016 року, не надійшла, а тому повторно просить в найкоротший строк проінформувати Уповноваженого з прав людини та заявницю про актуальний стан виконання рішення суду. Попередженно про наслідки невиконання законних вимог Представника Уповноваженого (арк. справи 151-152).

27.07.2016 (згідно штемпеля про реєстрацію вхідної кореспонденції) відповідачем отримано лист від 21.07.2016 вх. № Н-18/1691, щодо розгляду звернення представника Уповноваженого від 14.07.2016 року.

В подальшому, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом №8.3/7-Н265837;268730.16-3/19-14 від 06.09.2016 повідомив позивачку про закриття провадження, у зв`язку із відсутністю правових підстав для застосування додаткових заходів реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за її зверненням від 29 лютого 2016 року.

04.10.2020 позивачка звернулась зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на незаконну діяльність та бездіяльність посадової особи Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, допущені під час розгляду її звернення від 29 лютого 2016 року.

У відповідь на вказану скаргу, керівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Крикливенко Б.В. листом №2/9-Н276159.16/19-14 від 02.11.2016 повідомив позивачку про відсутність правових підстав для застосування заходів реагування за її скаргою від 04.10.2016, що і стало підставою для звернення до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (надалі, КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту, пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України "Про звернення громадян".

Вказаний Закон забезпечує громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вказані конституційні положення, а також положення Закону України "Про звернення громадян" містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 29.02.2016 звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою, в якій просила притягнути голову Тернопільської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.

При розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення.

Згідно частини третьої статті 3 Закону України "Про звернення громадян" заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

У наведеному контексті, суд вважає, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про звернення громадян" та Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", з урахуванням особливостей та статусу відповідача.

Так, положеннями статті 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Крім цього, згідно частини п`ятої ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року (справа №826/13400/16-а), аналізуючи наведені норми за схожих фактичних обставин, зробив такі висновки.

Спеціальних строків розгляду звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які б відрізнялись від визначених у Законі України "Про звернення громадян", положення статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" не містять.

Отже, на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поширюється строк розгляду звернень не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

При цьому у разі якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Загальний строк на вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Також, суд враховує норми частини четвертої ст.78 КАС України, у відповідності до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судами, за результатами розгляду звернення позивачки від 29.02.2016 Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом №8.3/7-Н261185; Н261407.16-1/19-14 від 24.03.2016 повідомив її про відкриття провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справі про забезпечення прав на належний розгляд керівництвом Тернопільської обласної державної адміністрації її скарги від 27.06.2014.

Водночас, зі змісту листа №8.3/7-Н261185;Н261407.16-1/19-14 від 24.03.2016 вбачається, що таких обставин позивачці в ньому повідомлена не була, однак у цьому листі вказано, позивачку про результати розгляду її звернення буде повідомлено додатково, оскільки з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин відповідач відповідно до статей 17, 22 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" направив запит до Тернопільської обласної державної адміністрації .

Також, з метою дослідження змісту скарги від 04.10.2016 та відповіді на неї - листа керівника Секретаріату Уповноваженого з прав людини Крикливенко Б.В. №2/9-Н276159.16/19-14 від 02.11.2019, судом запропоновано відповідачу надати докази, що мають визначальне значення для вирішення цього спору з метою прийняття обґрунтованого рішення, однак таких доказів відповідачем не подано, судом не здобуто, а тому оцінка спірним правовідносинам надається за наявними у справі доказами.

Так, статтею 15 Закону України "Про звернення громадян» визначений порядок розгляду заяв (клопотань) визначено, зокрема, в статті 15 зазначеного Закону, відповідно до якої, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Отже, на думку суду, суб`єкт, якому адресовано звернення, зобов`язаний, зокрема, перевіряти викладені в зверненнях факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомити громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що не будь-яка відповідь на звернення може свідчити про розгляд такого звернення в розумінні Закону України "Про звернення громадян", оскільки його розгляд (як результат діяльності суб`єкта, якому адресовано звернення) повинен відповідати статті 15 цього Закону.

У такому контексті та враховуючи встановлені обставини у справі на підставі наданих сторонами доказів, на думку суду, надана відповідачем відповідь від 02.11.2016 на звернення позивачки від 04.10.2020, не відповідає положенням статей 15, 20 Закону України "Про звернення громадян". Зокрема, така відповідь не містить обґрунтованого викладення мотивів відмови у задоволені скарги з урахуванням всіх вказаних у зверненні позивачки фактів, щодо вчинення на її думку дій/бездіяльності з розгляду її заяв (скарг) Представником Уповноваженого з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав Д.О. Лях., а отже такий розгляд звернення не може вважатись об`єктивним та всебічним.

Водночас, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у Постанові від 18.06.2020 у справі №819/1566/16 з приводу того, що питання виконання судових рішень, що набрали законної сили, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження", з огляду на що така обставина, як тривале невиконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2015 року Тернопільською обласною державною адміністрацією безпосередньо не регулюються Законом України "Про звернення громадян", а регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Крім цього, суд приймає до уваги, що після набрання законної сили постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року у справі №819/355/15-а позивачка щодо її виконання в органи державної виконавчої служби не зверталась, про що судом не здобуто належних доказів.

Крім цього, зазначена постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 була виконана Тернопільською обласною державною адміністрацією 28.04.2016, що не заперечувалось також учасниками даної справи у судових засіданнях.

Приймаючи рішення по суті спору, суд зазначає, що статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В силу частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обрати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З наведеного випливає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Тобто, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням -визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Тому, щодо позовної вимог про визнання неправомірним рішення відповідача про відмову у задоволенні скарги на неправомірні дії та бездіяльність посадової особи відповідача під час розгляду звернення та зобов`язання задовольнити скаргу, суд зазначає, що є правозастосовуючим органом, тобто таким, який не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

З наведеного мотиву, таке повноваження як відмова чи задоволення скарги, і тим самим, застосування заходів реагування на незаконну діяльність та бездіяльність посадової особи Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, допущені під час розгляду її звернення від 29 лютого 2016 року, на думку суду належить до виключної компетенції відповідача.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Відповідно до частини другої ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, у спірному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути з урахуванням вимог Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" скаргу ОСОБА_1 від 04.10.2016 та повідомити ОСОБА_1 про наслідки її розгляду.

Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною другою ст. 77 вказаного Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірним рішення відповідача про відмову у задоволенні скарги на неправомірні дії та бездіяльність посадової особи відповідача під час розгляду звернення та зобов`язання відповідача задовольнити скаргу, - задовольнити частково.

Зобов`язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повторно розглянутиз урахуванням вимог Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" скаргу ОСОБА_1 від 04.10.2016 та повідомити ОСОБА_1 про наслідки її розгляду.

У задоволені решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 листопада 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: - Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (місцезнаходження: вул. Інститутська, 21/8,м. Київ 8, 01008 );

Головуючий суддя Мірінович У.А.