Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.  

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 415/8863/19

Провадження № 22-ц/810/59/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року                                         м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.

за участю секретаря: Пономарьової В.С.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу  ОСОБА_2

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21 листопада 2019 року, ухвалене судом у складі судді Фастовця В.М.

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє її представник - ОСОБА_3 , звернулася до суду з зазначеним вимогами в обґрунтування яких вказала, що позивач є рідною донькою відповідача, що підтверджується свідоцтвом про народження.

За рішенням Лисичанського міського суду Луганської області відповідач сплачував аліменти на її утримання на користь матері з 16 вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач є інвалідом з дитинства по слуху, третя група безстроково. На даний час позивачка навчається у Державній автономній професійній освітній установі Мурманської області «Мурманський будівельний коледж ім. М.Є. Момота», на першому курсі, що підтверджується доданою до заяви довідкою з місця навчання. Не одружена та не працює. У зв`язку з тим, що не чує, вона не може мешкати у гуртожитку зі студентами, тому що вони не знають мову дактеля і мати повинна знімати для неї квартиру, плата за місяць якої становить 20000 рублів, по теперішній час позивач перебуває на утриманні у матері.

Позивач посилається на те, що відповідач може надавати допомогу, оскільки знаходиться у працездатному віці та фізично здоровий.

У зв`язку з викладеним, просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти з дня подання позову до закінчення навчання 30 червня 2024 року у розмірі ј частини всіх видів доходів щомісячно і судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 21 листопада 2019 року заявлені вимоги позивачки задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання на період навчання в розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 жовтня 2019 року і до досягнення 23 років, до ІНФОРМАЦІЯ_2 або до припинення навчання, стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21 листопада 2019 року та залишити позовні вимоги без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не застосував положення ст.ст.16, 67 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про міжнародне приватне право» зобов`язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, крім випадків, передбачених статтею 66 цього Закону (неповнолітні діти) регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання.

Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було порушено вимоги Інструкції про виконання в Україні «Конвенції про стягнення аліментів за кордоном» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, від 29.12.2006 № 12І/5 зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.12.2006 № 1390/13264. Позивач звернулася з позовом не через спеціально уповноважених суб`єктів та вважає, що у суду були правові підстави для повернення позовної заяви та закриття провадження по справі.

Зазначив, що позивачка отримує пенсію у розмірі 6 287, 82 карбованців (РФ), її мати отримує доходи в середньому 50 000 карбованців (РФ).Тобто, доходи позивачки та її матері значно перевищують його доходи. На утриманні скаржника знаходиться неповнолітня дитина на яку стягуються аліменти (1/6 частина). Скаржник не має можливості утримувати повнолітню доньку.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, його представник - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася про дату, час та місце судового засідання була повідомлена відповідно, що підтверджується підтвердженням про вручення документа (а.с.93-96).

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про місце та час судового засідання повідомлялася.

Відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка учасників процесу в судове засіданні, які повідомленні належним чином не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності позивача і її представника, оскільки позивачка повідомлена про місце та час судового засідання у визначеному законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Рішення суду вказаним вимогам не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що судом були встановлені наступні обставини: позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Лисичанським відділом реєстрації актів громадянського стану Луганської області.

Позивачка навчається в Державній автономній професійній освітній установі Мурманської області «Мурманський будівельний коледж імені М.Є. Момота». Строк закінчення навчання – 30.06.2024 року.

Позивачка отримує державну пенсію по інвалідності у розмірі 6287,82 руб.

Відповідач сплачує аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/6 частини від всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що позивачкою надано докази для задоволення її заявлених вимог, однак зменшив розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача до 1/8 частини всіх видів доходів щомісячно, оскільки позивачка отримує пенсію, відповідач на утриманні має малолітнього сина.

Суд не взяв до уваги доводи відповідача, щодо необхідності звернення позивачки до суду за місцем її реєстрації, оскільки вважав, що спори щодо стягнення аліментів мають альтернативну підсудність, а тому позивачка має право звернутись до суду за місцем проживання відповідача.

Колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов поспішно, з огляду на наступне.

Як вбачається із позовної заяви, документів, які додані до позовної заяви, позивачка є громадянкою Російської Федерації, зареєстрована і проживає у АДРЕСА_1 .

Тобто, зазначена справа є справою з іноземним елементом, на що суд першої інстанції уваги не звернув та не визначився із підсудністю даної справи.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 2 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно зі статтею 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Відповідно до частини першої статті 67 вказаного Закону зобов`язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, крім випадків, передбачених статтею 66 цього Закону, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання.

Статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України.

Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікованою Україною 10 листопада 1994 року, яка набрала чинності 14 квітня 1995 року (далі - Мінська Конвенція) визначені положення про надання правового захисту громадянам Договірних Сторін та співробітництво в галузі надання установами юстиції правової допомоги по цивільних, сімейних і кримінальних справах.

Згідно із частиною першою статті 20 Мінської Конвенції якщо в частинах II-V цього розділу не встановлено інше, позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї з Договірних Сторін, подаються, незалежно від їх громадянства, в суди цієї Договірної Сторони, а позови до юридичних осіб подаються в суди Договірної Сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, його представництво або філія.

Частинами першою та третьою статті 32 Мінської Конвенції визначено, що правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають діти.

По справах про правовідносини між батьками і дітьми компетентний суд Договірної Сторони, законодавство якої підлягає застосуванню відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті.

Як зазначалося вище, матеріалами справи підтверджено, що місце проживання позивачки як на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час розгляду справи в апеляційному суді є Російська Федерація.

Україна та Російська Федерація є Договірними Державами Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 20.01.1993 року, яка ратифікована Законом України №240/94-ВР.

Отже, даний спір щодо стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, звичайне місце проживання якої є Російська Федерація, має вирішуватися компетентним судом Договірної сторони (Російської Федерації), законодавство якої підлягає застосуванню відповідно до пунктів 1 і 2 статті 32 Конвенції.

Апеляційний суд не надає оцінку доводам апеляційної скарги щодо суті спору, у зв`язку з тим, що даний спір підлягає розгляду компетентним судом Договірної сторони, і вказані доводи та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, можуть бути предметом розгляду під час вирішення спору щодо стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання судом Договірної Сторони.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право  скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21 листопада 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволення заявлених вимог позивачці.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 вказаної статті встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Скаржником за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1152, 60 грн. З урахуванням положень ч.6 статті 141 ЦПК України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1152, 60 гр необхідно компенсувати скаржнику у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст.259,367,374,376,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21 листопада 2019 року скасувати.

У задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання відмовити.

Компенсувати ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1152,60 грн у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 19 листопада 2020 року.

Головуючий

Судді: