Справа № 758/8591/15-ц

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: представника відповідача - адвоката Васьковського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» про визнання недійсними правочинів, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 р. позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути заборгованість за кредитним договором від 11.08.2008 р., яка виникла станом на 14.07.2015 р. в розмірі 1 771 394,19 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 07.12.2015 р. (суддя Трегубенко Л.О. ).

В травні 2016 р. відповідач ОСОБА_1 , звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк», третя особа ПАТ «Омега Банк» (колишній ПАТ «Сведбанк»), про захист прав споживачів визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки. Вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтовані тим, що між сторонами виник спір з приводу укладеного 11.08.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» кредитного договору №2706/0808/71-507, а також укладеного в порядку його забезпечення договору іпотеки належної йому квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Голубничою О.В.

Ухвалою від 25.05.2016 р. зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом з об`єднанням в одне провадження.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 09.11.2018 р. матеріли вищевказаної справи передані для розгляду судді Ларіоновій Н.М.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). В зв`язку з чим розгляд справи проведений в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання представник позивача повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача не подавав.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав за необхідне залишити первісний позов без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача, одночасно подав заяву про залишення зустрічного позову без розгляду.

Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Водночас положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв`язку із положенням статі 223 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 5 статті 223 ЦПК України).

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина 5 статті 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з таким самим позовом (частина 2 статті 257 ЦПК України).

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача після 20.01.2020 (дата закриття підготовчого провадження) в судові засідання 23.04.2020 р.,31.08.2020 р. та 18.11.2020 р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою та поштовими повідомленнями про вручення судової повістки, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача не подано.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.43 ч.2 п.2 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ст.44 ч.1 ЦПК України позивач, як учасник судового процесу, повинен добросовісно користуватись процесуальними правами та не зловживати ними.

Відповідно до ст.131 ч.3 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний повідомляти суд про причини своєї неявки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Як вбачається з матеріалів справи, сторона позивача достеменно знаючи про розгляд справи, в судове засідання після закриття підготовчого провадження у справі не з`являлась, про причини неявки суд не повідомлено, заяв про відкладення розгляду справи та заяв про розгляд справи без участі позивача не подано. При цьому, представник відповідача постійно з`являвся у всі судові засідання.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на те, що позивач повторно не з`явився в судове засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку, що вищевказана первісна позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Щодо зустрічного позову, заяву про залишення якого без розгляду подано представником відповідача, суд зазначає про таке.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи по суті не розпочинався.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяви про залишення позову без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення по суті справи. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом саме позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

З огляду на те, що сторона позивача до початку розгляду справи по суті, скориставшись своїм диспозитивним правом, подала заяву про залишення позову без розгляду, чим реалізувала своє право, передбачене пунктом 5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити вищевказану зустрічну позовну заяву без розгляду.

Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257 ч.1 п.3, 5, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -

У Х В А Л И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.

Зустрічний позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» про визнання недійсними правочинів - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва з подачею апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 18.11.2020 р.

СуддяН. М. Ларіонова