Справа № 2а-241/10р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 квітня 2010 року            

   Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

у складі : головуючого- Мамаєвої О.В.,

       при секретарі- Бєлковій Н.М.,

з участю 3-ї особи Бекірова А.М.,,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красноперекопську адміністративний  позов ОСОБА_2 до Управління ДАІ ГУМВС України в АРК про скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа – Бекіров Амет Мустафайович,

                                                     ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з позовом до управління ДАІ ГУМВС України в АРК, вказуючи, що 23.02.2010р. він отримав поштою постанову ВДВС про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з позивача адміністративного штрафу в дохід держави у розмірі 510 грн. 24.02.2010р. позивач звернувся до ВДВС та отримав копію постанови  АК №368827 від 07.01.2010р., якою інспектором Бекіровим А.М. на позивача накладено адміністративний штраф за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП у розмірі 255 грн. за порушення п.12.4 ПДР України, за перевищення швидкості руху. Позивач вказав, що не згоден із даною постановою,  оскільки при проведенні фіксації швидкості приладом “Візир”, інспектором ДПС були порушені вимоги ст. 14-1 КУпАП, згідно якої зазначено, що фіксація швидкісного режиму подібними приладами  може бути доказом лише при використанні  приладу в автоматичному режимі, що передбачає стаціонарну установку приладу фіксації на окремій ділянці автодороги, тоді як фіксація швидкості в режимі ручного використання недопустима.

Також вважає, що фіксація швидкості транспортних засобів приладом “Візир”, не може бути доказом, оскільки даний прилад не має експертного висновку, сертифікату, чи атестату відповідності.

Технічні особливості приладу не дозволяють виділити один транспортний засіб у потоці автомашин та визначити саме його швидкість, а не швидкість іншого транспортного засобу.

На підставі викладеного позивач просить поновити строк на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, постанову від 07.01.2010р. про накладення адміністративного стягнення за ст. 122 ч.1 КУпАП у розмірі 255 грн. визнати неправомірною та скасувати, провадження по адміністративному матеріалу закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, в зв’язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

    Ухвалою суду від 25.02.2010р. до участі у справі в якості 3-ї особи залучено інспектора, що склав постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - Бекірова А.М.

    В судове засідання сторони не з’явились.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позову наполягає. У попередніх судових засіданнях позивач підтримав заявлений позов, вказав, що копію постанови про прагнення його до адміністративної відповідальності він отримав лише 24.02.2010р. при звернення до відділу ДВС. Пояснив, що підпис у постанові від 07.01.2010р. про отримання позивачем примірника постанови, виконано не ним. На пропозицію суду провести почеркознавчу експертизу для підтвердження вказаної обставини, позивач відмовився.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, на адресу суду надійшло клопотання про застосування наслідків пропущення строку звернення до суду, оскільки оскаржувана постанова винесена 07.01.2010р., позивач в цей же день отримав копію постанови, про що свідчить його підпис у графі постанови “примірник постанови отримав”. Однак до суду позивач звернувся лише 24.02.2010р., після спливу 10-денного строку, встановленого законом для оскарження постанови. Будь-яких доказів поважності пропуску строку звернення до суду із позовом, позивач не надав. Тому просять у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

3-я особа Бекіров А.М. вказав, що із позовом не згоден, оскільки позивачем пропущено строк для звернення до суду. Копія постанови була ним вручена позивачеві  у день винесення постанови – 07.01.2010р., про що позивач розписався.

    Суд, вислухавши 3-ю особу Бекірова А.М., дослідивши письмові докази по справі, оглянувши матеріал про притягнення ОСОБА_2, вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

    Судом встановлено, що 07.01.2010р. щодо ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серія АК №1494, вказано, що ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом RENAULT LOGAN р.н. НОМЕР_1 у м.Красноперекопськ АР Крим 07.01.2010р. близько 13-11 год. на 141 км автодороги Херсон-Керч перевищив встановлену швидкість руху у населеному пункті на 25 км/год. Рухався із швидкістю 85 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122 ч.1 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом “Візир” №0812569, свідоцтво повірки до 14.01.2010р. У поясненнях позивачем зазначено, що із протоколом згоден /а.с. 27/.

    Постановою серія АК №368827 від 07.01.2010р. за вказане порушення, ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за ст.. 122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. /а.с.13/.

    Копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 отримав 07.01.2010р.,  про що свідчить його підпис у графі постанови “примірник постанови отримав”.

 Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із наступного.

Відповідно до п.2.5  Правил дорожнього руху України, встановлено обов’язок  водія на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ст. 14-1 ч. 1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобами фото - і кінозйомки притягуються власники транспортних засобів.

Як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення фіксація правопорушення здійснювалась технічним засобом "Візир".

Крім того, відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13.11.2006, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються. Працівники ДПС, яким спеціальні технічні засоби видані для використання, несуть персональну відповідальність за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув.

Однак, в постанові не вказано, хто саме зі співробітників ДПС робив вимірювання швидкості за допомогою приладу "Візир", чи має вказана особа відповідний допуск до даного приладу, чи пройшов даний прилад метрологічні перевірки, чи має він взагалі свідоцтво про таку перевірку, чи не минув його термін дії. Все вищевикладене робить неможливим встановлення правильності роботи з приладом даним приладом та достовірність вимірюваних даних.

Однак позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

    Відповідно до ст. 100 КАСУ,  пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач вказав, що копію постанови він отримав 24.02.2010р., 07.01.2010р. він копію постанови не отримував, підпис у постанові  в графі про отримання примірника постанови виконано не ним. Тому просить суд поновити строк на оскарження постанови.

 Згідно ч.1,2,4 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач на підтвердження правомірності своїх дій, своїх доводів про те, що позивач своєчасно отримав копію постанови від 07.01.2010р. надав на адресу суду копію вказаної постанови.

Ст. 71 КАС України на позивача також покладено обовязок довести ті обставини, на які він посилається.

Позивач, вказуючи на те, що підпис в постанові від 07.01.2010р. у графі “примірник постанови отримав”, виконано не ним, жодних доказів на підтвердження цього суду не надав.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає необхідим у задоволенні позову відмовити, в звязку із пропуском строку звернення до суду.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 5-13, 17, 24, 25, 50, 69-70, 86, 99-100, 102, 158-160, 162 КАС України, ст.ст.122 ч.1, 251, 268, 289 КУпАП, суд

                                              ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління ДАІ ГУМВС України в АРК про скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа – Бекіров Амет Мустафайович, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Красноперекопський міськрайонний суд шляхом подачі заяви  про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення у повному обсязі, якщо постанову було проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви обчислюється з дня отримання нею постанови, і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя: