Справа №2-480/2010 р.

                                              Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                 І  М  Е  Н  Е  М      У  К  Р  А  Ї  Н  И

   28 квітня 2010 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі : головуючого судді Кошелєва В.І.

                           при секретарі Мустафаєвій Е.Г.,

                           за участю помічника прокурора Дорагавцева А.М.,

                           представника відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу з урахуванням індекса інфляції,  відсотків  за просрочення грошового зобов’язання  та моральної шкоди,

                                       В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

   Позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_4 суму боргу з урахуванням індекса інфляції у сумі 12174 грн. 54 коп.,  3% річних за просрочення грошового забов’язання у розмірі 1691 грн. 54 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн. , мотивуючи свої вимоги тим, що між нею та відповідачем  був укладений договір позики у березні 2006 р., за рішенням Бахчисарайського районного суду від 09.04.2009 р. з відповідача на її користь було стягнуто в рахунок повернення боргу 15150 грн., проте відповідач сплатив суму боргу 18.02.2010 р. і до цього періоду користувався її грошима.

   Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просять у задовленні позову відмовити, оскільки вважають, що сплинув строк позовної давності.

    Помічник прокурора також просить суд у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що позивачка пропустила строк позовної давності.

    Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

    Матеріали справи вказують на те, що сторони мають права і обов’язки, які витікають з договору позики.

    Так, у судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Бахчисарайського районного суду від 9 квітня 2009 р. позов ОСОБА_3 задоволено частково. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 було стягнуто суму боргу за договором позики у розмірі 15150 грн. Як слідує з рішення,  договор позики між сторонами  був укладений між сторонами 13.03.2006 р. Рішення суду  від 09.04.2009 р. набрало законної сили  21.07.2009 р. і був виданий виконавчий лист (а.с.6-10).

   Згідно постанови  державного виконавця від 25.02.2010 р. виконавче провадження про примусове виконання виконавчого документу : виконавчий лист №2-190 про стягнення з боржника ОСОБА_4  на користь стягувача ОСОБА_3 закінчено у зв’язку з тим, що заборгованість стягнута з боржника в повному обсязі 18.02.2010 р. (а.с.32).  

   Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму або таку ж кількість речей того ж роду і якості.

   Договір позики вважається укладеним з моменту перадчі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

   Відповідно до  ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

   Відповідач, одержавши у момент укладення договору позики у власність передані йому позикодавцем гроші, став зобов’язаним повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

   Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином згідно умов договору та вимогам Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам, що звичайно ставляться.

   Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

   Боржник, який просрочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просрочення, а також три відсотки річних від просроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

   Відповідач ухилявся від виконання забов’язань за договором позики, за яким він забов’язався повернути суму боргу до 30.05.2006 р., а повернув суму боргу за договором позики 18.02.2010 р., через що передана  йому сума грошей у борг підлягає стягненню  з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за просрочення грошового забов’зання відповідно до ст.625 ЦК України.

   Проте суд вважає необхідним у задоволенні частині позову відмовити у зв’зку з застосуванням позовної давності.

   Згідно зі ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встанавлюється тривалістю у три роки.

    Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 за договором позики отримав від ОСОБА_3 гроші 13.03.2006 р. і забов’язався їх повернути до 30.05.2006 р.

   Таким чином, перебіг  строку позовної давності  починається з наступного дня після 30.05.2006 р., коли ОСОБА_4 зобов’язався повернути суму боргу, але не повернув, тоб то з дня, коли позивачка довідалася про порушення свого права.

   З позовом про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за просрочення грошового зобов’язання ОСОБА_3 звернулась 23.09.2009 р., тобто після спливу строку позовної давності.

   Згідно зі ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

   Представник відповідача та прокурор наполягає на застосуванні позовної давності.

   У судовому засіданні позивачкою не надано доказів, за якими суд може визнати поважними причини пропущення позовної давності.

   Враховуючи вказані обставини, суд вважає необхідним у задоволенні позову про стягнення суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річним за просрочення грошового забов’язання за період з 30.05.2006 р. по 30.05.2009 р. відмовити у зв’язку із спливом позовної давності.

   Оскільки відповідач суму боргу в повному обсязі сплатив 18.02.2010 р., суд вважає можливим стягнути з нього на користь позивачки суму боргу з урахуванням індекса інфляції та 3 % річних за просрочення грошового зобов’язання за період з 30.05.2009 р. по 18.02.2010 р.    

   З урахуванням довідки відділу статистики в Бахчисарайському районі Головного управління статистики в АРК №30/01-31/244 від 30.03.2010 р.,  за якою з 30.05.2006 р. по 01.03.2010 р. індекс споживчих цін склав: 180,36%,  сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, складає 1795 грн. (а.с.51).

    За період з червня 2009 р. по 18.02.2010 р. 3% річних від просроченої суми складає 362 грн. 13 коп. Вказану суму суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки у рахунок стягнення відсотків за просрочення грошового зобов’язання.

   Беручи до уваги вказані обставини у сукупності, суд вважає , що  позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню.

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.256-257,267,526,625,1046,1048  ЦК України, суд

                                           В  И  Р  І  Ш  И  В :

   Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

   Стягнути з ОСОБА_4  на користь ОСОБА_3 3 % річних за просрочення грошового забов’язання за період з червня 2009 р. по 18 лютого 2010 р. у сумі 362 грн. 13 коп. і суму боргу з урахуванням індекса інфляції за період з червня 2009 р. по 18 лютого 2010 р. у розмірі 1795 грн. 17 коп., а всього стягнути 2157 грн. 30 коп., у задовленні решти позовних вимог відмовити.

   Стягнути з ОСОБА_4 у дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн. та 120 грн. за інформаційно-технічне забеспечення розгляду цивільної справи.

   Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановленний ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

   Головуючий суддя :