Справа № 2-349/10

                                                            РІШЕННЯ

                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2010 року

          Красноперекопский міськрайонний суд  Автономної Республіки Крим

у складі:    головуючого судді  Мамаєвої О.В.,

                  при секретарі            Бєлковій Н.М. ,

 за участю позивача                                       ОСОБА_1,

представника позивача                                  ОСОБА_2,

представника відповідача та 3-ї особи         ОСОБА_3,

                  3-ї особи                                         ОСОБА_4,  

розглянувши у судовому засіданні в залі Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, 3-і особи по справі – ОСОБА_6, ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ :

  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДПТ, н а обґрунтування вимог позивач зазначав, що на праві приватної власності йому належить автомобіль AVEO SHEVROLET реєстрац. № НОМЕР_1. 27.02.2007 року біля 13 год. 30 хв. на перехресті вулиць Лазурна та Паркова у м.Красноперекопськ АР Крим ОСОБА_5, керуючи автомобілем WV-Passat, реєстрац № НОМЕР_2, не надав перевагу у русі автомобілю  SHEVROLET реєстрац. № НОМЕР_1, під управлінням позивача, що наближався справа та допустив з ним дотичне зіткнення, в результаті зіткнення автомобіль SHEVROLET реєстрац. № НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а саме: деформовано ліве заднє крило, пошкоджена ліва частина заднього бамперу, пошкоджено задній лівий ковпак колеса, пошкоджено лакофарбове покриття у місці зіткнення. Пошкодження автомобілю були спричинені з вини відповідача. Зазначене підтверджується довідкою ДПС ДАІ, протоколом про адмінправопорушення, постановою Красноперекопського міськрайонного від 27.03.2007 року, якою відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а також висновком спеціаліста від 01.12.2008 року по визначенню матеріальної шкоди. В добровільному порядку компенсувати заподіяну шкоду в сумі 3936,71 грн. відповідач не бажає, в зв'язку з чим він змушений звернутись до суду. Крім завданої матеріальної шкоди, також завдано і моральної шкоди, оскільки відповідач тривалий час ухиляється від відшкодування заподіяної шкоди. Він переніс душевні страждання та переживання через пошкодження нового автомобілю. Внаслідок душевних переживань у позивача погіршився стан здоров’я, погіршився апетит, з’явилось безсоння, став нервовим та дратівливим. Поніс непередбачені витрати. З урахуванням глибини та тривалості страждань моральну шкоду оцінює в 5000 грн. Посилаючись на вказані обставини позивач просить стягнути з відповідача на його користь завдану матеріальну шкоду в розмірі - 3936 грн. 71 коп., моральну шкоду в розмірі - 5000 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 03.03.2010р. до участі у справі в якості 3-х осіб залучені – дружина позивача ОСОБА_4, та власник транспортного засобу WV-Passat, реєстрац № НОМЕР_2 – ОСОБА_6

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, на їх обґрунтування послались на обставини, які викладені у позовній заяві. В подальшому зменшили суму позову, оскільки відповідачем у добровільному порядку сплачено позивачеві на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

3-я особа ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з?явився, про причини неявки суд не сповістив.

Представник відповідача та 3-ї особи ОСОБА_6 - ОСОБА_3, не оспорюючи суму заподіяної матеріальної шкоди, позовні вимоги не визнав, зазначив, що відповідальність повинен нести власник автомобілю – ОСОБА_6, однак оскільки закінчився строк позовної давності для звернення із позовом до ОСОБА_6, то у задоволенні позову слід відмовити. Вважає, що позивачеві моральні шкода не була заподіяна, доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди позивач не надав.

Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, 3-ю особу ОСОБА_4, представника відповідача та третьої особи ОСОБА_6 – ОСОБА_3, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, із наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.02.2007 року біля 13 години 30 хвилин на перехресті вулиць Лазурна та Паркова у м.Красноперекопськ АР Крим ОСОБА_5, керуючи автомобілем WV-Passat, реєстрац № НОМЕР_2, не надав перевагу у русі автомобілю  SHEVROLET реєстрац. № НОМЕР_1, під управлінням позивача, що наближався справа та допустив з ним дотичне зіткнення, в результаті зіткнення автомобіль SHEVROLET реєстрац. № НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Зазначене підтверджено довідкою ВДАІ № 200046 від 27.02.2007 року, згідно якої SHEVROLET реєстрац. № НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а саме: деформовано ліве заднє крило, пошкоджена ліва частина заднього бамперу, пошкоджено задній лівий ковпак колеса, пошкоджено лакофарбове покриття у місці зіткнення /а.с. 27/; постановою Красноперекопського міськрайонного суду від 27.03.2007р., згідно якої відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 грн. /а.с.74/.

Згідно висновку спеціаліста №01.12 від 01.12.2008 року, вартість матеріального збитку, пошкодженого автомобілю SHEVROLET реєстрац. № НОМЕР_1, становить - 3936 грн. 71 коп. /а.с. 11 – 27/. Вказаний висновок сторонами не оспорюється.

Сторони пояснили, що на час ДТП їх транспортні засоби не були застраховані.

Частково задовольняючи позов, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, власником транспортного засобу визнається фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Згідно ч. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 року N 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди” (з наступними змінами та доповненнями), зазначається, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

 Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст. 1187 ЦК треба визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об'єктів.

Встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - WV-Passat, власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_6 /а.с. 47/. 22.06.2004 року власник ОСОБА_6 передав вказаний автомобіль іншим особам, зокрема ОСОБА_5 (генеральна довіреність з правом передоручення) /а.с. 48/.

Положення про захист права власності розповсюджується також на особу, яка не є власником, однак володіє майновим правом повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_6, передаючи автомобіль WV-Passat, реєстрац № НОМЕР_2 другій особі – ОСОБА_5 по довіреності з правом керування, тим самим передав вказаний транспортний засіб на оперативне його управління, а відтак, передав і право відповідати перед другими особами за шкоду, спричинену його транспортним засобом. ОСОБА_6 позбавлений можливості контролювати експлуатацію джерела підвищеної небезпеки або поведінку особи, якій була видана довіреність, а тому не повинен нести відповідальності за спричинену шкоду.

 Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує обставини справи, характер та обсяг фізичних і душевних страждань, які зазнав позивач, тривалість немайнових втрат та враховуючи вимоги розумності і справедливості, визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі - 500 грн.

    Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги  у розмірі 1000 грн. Враховуючи тривалість судових засідань у даній цивільній справі – 19.02.2010р. – 10 хв., 03.03.2010р. – 50 хв., 08.04.2010р. - 6 хв., 16.04.2010р. – 30 хв., що в загальному становить 1 година 36 хв., вказана сума заявлена в межах, передбачених постановою КМУ від 27.04.2006р. №590 “Про граничні розміри компенсацій витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, згідно якої, якщо компенсація витрат, пов’язаних із правовою допомогою, стороні на користь якої ухвалено рішення, сплачується іншою стороною, граничний розмір компенсації – не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи із того, що зазначеній особі, виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи - мінімальна заробітна плата, встановлена ЗУ від 20.10.2009р. “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” встановлена з 01.01.2010р. у розмірі 695 грн., х40%=278 грн., з 01.04.2010р. – у розмірі 706 грн.х40%=282,4грн. Тривалість судового процесу у лютому та березні склала 1 годину, тобто оплата має становити –278 грн., у квітні – 36 хв. х 282,4грн. = 169,44 грн. Всього = 278+169,44=447,44 грн., яка підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.                    

Відповідно до ст. 88 ЦПК України та пп. "а", "д" п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" на користь позивача підлягають стягненню Судові витрати - судовий збір у розмірі 59,5 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., витрати, пов’язані з оплатою роботи оцінщика у розмірі 800 грн. (що підтверджується квитанцією а.с. 28),  витрати пов’язані з оплатою правової допомоги  у розмірі 447,44 грн. (а.с. 28), а всього 1426,94 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.                

        Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 1166, 1167,  1187 ЦК України,   суд

ВИ Р І Ш И В :

           Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, 3-і особи по справі – ОСОБА_6, ОСОБА_4, задовольнити частково.

           Стягнути з ОСОБА_5,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Студенок Миро польського району Сумської області, що проживає у АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, 2736,71 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, 500 гривень на відшкодування моральної шкоди, судові витрати у розмірі 1426,49 грн.

            В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красноперекопський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

               СУДДЯ