Головуючий суду 1 інстанції - Посохов І.С.  

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 428/2565/20

Провадження № 22-ц/810/645/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року                                                        м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.

за участю секретаря: Пономарьової В.С.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідач- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області у Луганській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 серпня 2020 року, ухвалене судом у складі судді Посохова І.С.

за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми недоотриманих страхових виплат,

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року позивачка звернулася до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказала, що вона є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Стаханов (м. Кадіївка) Луганської області.

25.06.2019 року позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріусу Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговської О.В., є єдиним спадкоємцем померлого за законом, інші спадкоємці за заповітом чи за законом відсутні. Приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу була відкрита спадкова справ № 64374304 від 25.06.2019 року.

ОСОБА_2 перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області та отримував щомісячні страхові виплати безстроково. Позивач посилалася на те, що щомісячні страхові виплати чоловіку позивача припинили виплачувати з 01 червня 2014 року у зв`язку зі збройною агресією, тимчасовою окупацією території України, зокрема міста Кадіївки (Стаханова).

01.07.2019 року за № 254/02-14/с89/2019 приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу був направлений запит до відповідача щодо сум недоотриманих страхових виплат ОСОБА_2 . Відповідно до листа відповідача від 03.07.2019 року за № 3160/02-3 заборгованість по страховим виплатам перед потерпілим ОСОБА_2 відсутня. У зв`язку з цим свідоцтво про право на спадщину за законом на одержання страхових виплат (регресу), які належали ОСОБА_2 , але не були ним отримані за життя з 01.06.2014 року по 12.01.2019 року позивачу приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу не видавалось.

19.03.2020 року за № 1095/02-3 від 19.03.2020 року відповідач у відповіді на адвокатський запит повідомив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області 01.06.2001 року, яке на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території. Відділенням у м. Стаханові не було здійснено переміщення у населені пункти на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської області від 07.11.2014 року № 595, тому нарахування та виплату страхових виплат потерпілим у відділенні м. Стаханов було припинено з 01.12.2014 року. Всі справи про страхові виплати потерпілих (членів їх сімей) залишились у відділеннях на тимчасово окупованій території. ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа, до Фонду соціального страхування у Луганській області та його відділень, не звертався із заявою про виплату раніше призначених страхових виплат та продовження раніше призначеної страхової виплати. Нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 за період з 01.12.2014 року по 12.01.2019 року Управленням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та його відділеннями не здійснювалося, заборгованість відсутня.

Відповідно до інформації з ЄІАС станом на 01.06.2014 року розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_2 станом на 01.06.2014 року складав 1623,84 грн.

Позивачка зазначила, що у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна, після померлого чоловіка відповідно до ст.1227 ЦПК України.

Просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 за життя та які залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю за період з 01 червня 2014 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з відповідача на свою користь суму щомісячних страхових виплат за період з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року у розмірі 88315,94 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його життя, які залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю за період з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року.

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 суму щомісячних страхових виплат, які були недоотримані за життя ОСОБА_2 за період з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року та судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 серпня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного права. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, який визначається Кабінетом Міністрів України.

07.11.2014 року КМУ прийнято постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено тимчасовий порядок надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей».

Скаржник звертає увагу на наявність об`єктивної неможливості забезпечення механізму отримання внутрішньо переміщеними особами страхових виплат на тимчасово окупованій території, а громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, тільки після залишення ними тимчасово окупованої території. Іншого порядку отримання страхових коштів даною категорією осіб на окупованій території на теперішній час не прийнято та, відповідно до ч. 1 розділу 3 Порядку № 20 тільки особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання на підставі заяви, до якої додається довідка про взяття на облік, паспорта та документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків.

З витягу з реєстру потерпілих від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відділенням в м. Стаханові, де на обліку перебував ОСОБА_2 , останньому були нараховані, але не виплачені суми щомісячних страхових виплат, призначених пожиттєво за період з червня 2014 року по листопад 2014 року на загальну суму 9743, 04 грн (1623, 84* 6 міс). За період з 01.12.2014 року по 12. 01. 2019 року ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати не нараховувались, з заявою про продовження виплат останні до Фонду не звертався, довідки про взяття на облік як тимчасово переміщеної особи та інших необхідних документів Фонду не надавав та не скористався своїм правом на продовження раніше призначених страхових виплат, а тому, ці кошти не входять до складу спадщини і спадкоємиця ОСОБА_1 також не має права на спадкування цих щомісячних страхових виплат.

В судовому засіданні представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, її представник - ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав та вважає, що відсутні підстави для її задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з того, що судом були встановлені  наступні обставини: ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кадіївка Луганської області, актовий запис 485.

Позивачка прийняла спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_2 та єєдиним спадкоємцем.

Згідно довідки № 02/1415 від 01.08.2014, яка видана Відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Стаханові Луганської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, станом на 01.08.2014 року ОСОБА_2 не виплачена заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат за червень 2014 року у сумі 1623 грн. 84 коп.

Управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області № 3160/02-3 від 03.07.2019 надало відповідь приватному нотаріусу Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Глаговській О.В. про те, що заборгованість по страховим виплатам перед потерпілим ОСОБА_2 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом. Суми страхових виплат, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі без будь-яких часових обмежень та дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивачки в частині вимог позивачки у визнанні протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його життя, які залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю за період з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду в частині того, що позивачка як спадкоємиця за законом має право на спадкування недоотриманих страхових виплат її померлого чоловіка, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, спадкоємцями за законом першої черги є діти спадкодавця та той з подружжя, хто його пережив, батьки.

Судом встановлено, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кадіївка Луганської області, актовий запис 485.

Позивачка прийняла спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_2 . Вказані обстави підтверджуються письмовими доказами.

Згідно довідки № 02/1415 від 01.08.2014 року, яка видана Відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Стаханові Луганської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, станом на 01.08.2014 року ОСОБА_2 не виплачена заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат за червень 2014 року у сумі 1623 грн. 84 коп.

Управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області № 3160/02-3 від 03.07.2019 року надало відповідь приватному нотаріусу Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Глаговській О.В. про те, що заборгованість по страховим виплатам перед потерпілим ОСОБА_2 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

В судовому засіданні представник скаржника підтвердив, що померлий ОСОБА_2 перебував на обліку, отримував щомісячні страхові суми у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області. Вказане відділення не переміщено у насалені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Згідно постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області від 14 червня 2001 року ОСОБА_2 було продовжено раніше призначені страхові виплати з 01 червня 2001 року безстроково.

Відповідно до інформації є ЄААС станом на 01.06.2014 року розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_2 складав 1623, 84 грн.

За період з червня до листопада 2014 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханова Луганської області потерпілому ОСОБА_2 були нараховані страхові виплати на загальну суму 9743, 04.

В судовому засіданні встановлено, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області постанову про припинення виплат ОСОБА_2 у період з 01.12.2014 року по 12.01.2019 року не приймало.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.10 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

       Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

       На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що оскільки померлому ОСОБА_2 були призначені щомісячні страхові виплати безстроково, то недотримані суми страхових виплат, які належали померлому входять до складу спадщини і позивачка як спадкоємець померлого має право на їх отримання в порядку спадкування. Висновок суду першої інстанції в цій частині правильний і відповідає вимогам закону.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині того, що неотриманні суми страхових виплат не входять до складу спадщини, оскільки померлий ОСОБА_2 за життя не звертався до робочих органів Фонду, розташованих на території підконтрольній владі України та не скористався своїм правом на отримання призначених страхових виплат, виходячи з наступного.

В судовому засіданні представник скаржника визнав наявність права позивача на спадкування сум страхових виплат, які належали померлому ОСОБА_2 у період за червень-листопад 2014 року на суму 9743, 04грн.

Страхові виплати померлий ОСОБА_2 не отримував з червня 2014 року у зв`язку з проведенням на території Луганської області, у тому числі м. Стаханові антитерористичної операції.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»  (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Згідно зі статтею 28 вказаного Закону  грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Статтею 40 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»   (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК

       Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п`ятою та шостою ст.47 закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).

Статтею 27 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г)внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

       Крім того ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено  припинення  страхових виплат: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто, вищевказаним законом не передбачено припинення страхових виплат у зв`язку з тим, що особа не зверталася до робочих органів Фонду, розташованих на території підконтрольній владі України, на що посилається скаржник в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні встановлено, що померлому ОСОБА_2 страхові виплати були призначені безстроково. Право на їх отримання померлий ОСОБА_2 не втратив за життя, тому страхові виплати, які належали спадкодавцю при житті і не були ним отримані мають включатися до складу спадщини.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що підставою для того, що з 01.12.2014 року було припинено нарахування та виплати страхових виплат потерпілим стало припинення видатків на забезпечення діяльності відділення Фонду в м. Стаханові Луганської області, оскільки цим відділенням не здійснено переміщення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 01.12.2014 року, у населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, що, як вважає скаржник, посилаючись на передбачену статтею 14 ЗУ «Про боротьбу із тероризмом» про можливість у районі проведення АТО введення тимчасових обмежень прав і свобод громадян, стало підставою для ненарахування страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 , який за життя не звертався до Фонду з заявою про продовження виплат та не надав довідку про те, що він є тимчасово переміщеною особою та інші необхідні документи, а тому у спадкодавця за життя не виникло право на ці виплати за період з 01.12.2014 року по день смерті і ці не отримані виплати не можуть входити до складу спадщини.

Дійсно, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Але, на час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.

У статті 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) передбачено як перелік випадків припинення страхових виплат і надання соціальних послуг, так і зазначається, що вони можуть бути припинені в інших передбачених законом випадках.

Відповідні рішення про припинення страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 та їх підстави відповідачем суду не надано та судом не встановлено.

Згідно пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначає Кабінет Міністрів України.

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 3вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.

Постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Вказані підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Вони не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади.

Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і в Законі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 418/2434/18.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його життя, які залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю за період з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року, оскільки позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів того, що саме відповідач з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року повинен був провадити виплату страхових сум померлому ОСОБА_2 .

В судовому засідання представник скаржника зазначила, що потерпілим, які знаходилися на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханова Луганської області нарахування та виплату страхових сум провадило Станично - Луганське відділення, а на відповідача покладені вказані обов`язки з 01 січня 2018 року.

Судом встановлено, що за життя померлий ОСОБА_2 не звертався до відповідача з заявами про нарахування та виплату страхових сум.

Крім того, колегія суддів зазначає, що спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем у межах обсягу спадкової маси та не включає в себе процесуальні права та обов`язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя. Враховуючи вищевикладене, висновок суду в цій частині не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Оскільки висновки суду, в цій частині, не відповідають обставинам справи та спростовуються її матеріалами, рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог позивачки в частині визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його життя, які залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю за період з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року .

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 березня 2020 року позивачці було відстрочено сплату судового збору. За подання позовної заяви позивачці необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

За подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 1261, 20 грн.

Оскільки апеляційна скарга скаржника підлягає задоволенню частково, і заявлені вимоги позивачки підлягають частково, то відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь скаржника підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 630, 10 грн., на користь держави судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 420, 40 грн. Із скаржника на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 420, 40 грн.

       Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 серпня 2020 року в частині визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , за його життя, які залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю за період з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року та стягненні судових витрат скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заявлених вимог до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , за його життя, які залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю за період з 01 червня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області місцезнаходження юридичної особи: 93411, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т. Гвардійський, 30,Код ЄДРПОУ 4131310 витрати по сплаті судового збору у сумі 630, 10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір у сумі 420, 40 грн.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області місцезнаходження юридичної особи: 93411, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т. Гвардійський, 30,Код ЄДРПОУ 4131310 на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 420, 40 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 20 листопада 2020 року.

Головуючий    

Судді: