Справа № 2-1484/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2010 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста
Дніпропетровська у складі: головуючого судді Лисенка В.О., при секретарі Самунь
І.М., за участю представника позивача Іванової Т.В., відповідачів ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну
справу за позовом міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські
теплові мережі» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про
стягнення боргу по оплаті з теплопостачання,
ВСТАНОВИВ:
27 квітня 2009 року позивач міське комунальне підприємство «Дніпропетровські
міські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просив суд стягнути
солідарно з відповідачів суму боргу по оплаті з теплопостачання в розмірі 3673
гривні 67 копійок та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначив,
що позивач надає теплову енергію за адресою проживання відповідачів, які
повинні сплачувати дані послуги до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Проте відповідачі оплату за ці послуги не здійснювали, у зв’язку з чим і
виникла зазначена заборгованість.
01 березня 2010 року представник позивача у судовому засіданні уточнила позовні
вимоги в частині терміну, за який виник борг відповідачів по оплаті з
теплопостачання, зазначивши період з 01 жовтня 2005 року по 01 лютого 2009 року.
21 грудня 2009 року відповідачі надали суду заперечення на позов, в якому
зазначили, що акт № 352 від 19 квітня 2002 року, який є в матеріалах справи,
втратив свою актуальність; між сторонами відсутній договір на споживання
теплової енергії; з червня 2006 року гаряча вода не постачалась; вважали, що
розрахунок суми позову не може здійснюватися більш, ніж за три роки.
24 грудня 2009 року відповідачі надали суду заяву про застосування позовної
давності.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила
їх задовольнити, в їх обґрунтування посилалася на обставини, викладені в
позовній заяві. Зазначила, що відповідачі фактично отримували теплову енергію
за адресою проживання та не зверталися до позивача у вищезазначений період часу
з пропозицією про укладення договору на постачання теплової енергії, хоча
відповідно до законодавства України такий обов’язок покладається на споживачів.
Час, протягом якого послуги щодо постачання теплової енергії не надавалися
відповідачам, не враховувався при нарахуванні оплати відповідачам, про що
свідчить витяг з особового рахунку відповідачів.
Відповідачі у судовому засіданні позов не визнали, відмовилися від своєї заяви
про застосування позовної давності, в обґрунтування своїх заперечень посилалися
на письмове заперечення від 21 грудня 2009 року. Також відповідачі пояснили, що
не зверталися до позивача з письмовими заявами щодо неналежного надання послуг,
а свої вимоги заявляли лише в усній формі; підтвердили, що не зверталися до
позивача з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії, а лише
14 січня 2010 року звернулися з письмовою пропозицією про реструктуризацію
боргу.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що
позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та
проживають за адресою: АДРЕСА_1
за якою відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1, що підтверджується розрахунком
нарахування тарифів, складеним міським комунальним підприємством
«Дніпропетровські міські теплові мережі», та довідкою, наданою Комунальним
житлово-експлуатаційним підприємством № 23, про реєстрацію відповідачів.
Позивач за вказаною адресою надає теплову енергію відповідачам по опаленню
квартири та гарячого водопостачання, за що нараховуються відповідні тарифи, що
підтверджується розрахунками нарахування тарифів та відомостями з особового
рахунку відповідачів щодо сплати за надані послуги.
Відповідно до ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України наймач та члени сім’ї наймача, які
проживають разом з ним, зобов’язані своєчасно вносити плату за комунальні
послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) по затвердженим
в установленому порядку тарифам.
Згідно пунктів 10, 33, 35, 40 «Правил надання населенню послуг з водо-
теплопостачання і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів
України № 1497 від 30 грудня 1997 року та п. 30 «Правил надання населенню
послуг з централізованого опалення холодної та гарячої води і водовідведення»,
затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005
року, відповідачі зобов’язані своєчасно проводити оплату за спожиті послуги.
Натомість згідно з відомостями з особового рахунку відповідачі за період з 01
жовтня 2005 року по 01 лютого 2009 року оплату послуг позивача здійснювали не в
повному обсязі та не регулярно у зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі
3673 гривні 67 копійок.
Відповідачі повідомлялись про наявність заборгованості за теплову енергію, про
що свідчить акт № 352 від 19 квітня 2007 року. Посилання відповідачів в
запереченні на те, що даний акт складений 19 квітня 2002 року є помилковим,
оскільки в зазначеному акті йдеться про заборгованість станом на 01 квітня 2007
року в сумі 1472 гривні 26 копійок, що погоджується з відомостями з особового
рахунку, відповідно до якого станом на 01 квітня 2007 року борг відповідачів
складав 1355 гривень 15 копійок за вирахуванням 116 гривень 12 копійок, суми
перерахунку, складеного позивачем.
Крім того, відповідно до відомостей з особового рахунку відповідачів також
слідує, що позивач здійснював перерахунок сум к оплаті відповідачам у зв’язку
із ненаданими послугами, які не включені до суми боргу відповідачам, що
спростовує їх твердження про необґрунтоване стягнення з них коштів за послуги,
які їм не надавались.
Пунктом 1) ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24
червня 2004 року передбачено, що споживач, а ним в даному випадку є
відповідачі, зобов'язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних
послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. З пояснень
відповідачів у судовому засіданні слідує, що вони не зверталися до позивача з
пропозицією укласти договір про надання житлово-комунальних послуг відповідно
до зазначеної норми закону.
Таким чином, аналізуючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що
позивачем надавались відповідачам послуги з постачання теплової енергії, якими
відповідачі фактично користувались, тому відповідачі повинні сплатити зазначену
суму заборгованості.
Стосовно заяви відповідачів про застосування позовної давності від 24 грудня
2009 року, необхідно зазначити, що відповідачі відмовилися від неї під час
розгляду справи по суті, що відповідає положенням ч. 3 ст. 267 ЦК України та ч.
ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України. Також суд вважає, що правила позовної давності в
даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки відповідно до ст. 264 ЦК
України перебіг позовної давності був перерваний частковою сплатою
відповідачами суми боргу в листопаді, грудні 2005 року, січні, травні,
листопаді 2006 року, що свідчить про визнання відповідачами свого боргу по
оплаті з теплопостачання.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів належить стягнути солідарно на
користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі
51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в
розмірі 30 гривень.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські
теплові мережі» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про
стягнення боргу по оплаті з теплопостачання – задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на
користь міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові
мережі» заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання в розмірі 3673 (три
тисячі шістсот сімдесят три) гривні 67 копійок, витрати по сплаті судового
збору в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцять) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була
подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає
законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги
рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи
апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області
через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська шляхом подачі
в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і
поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст.
295 ЦПК України.
Суддя:
В.О. Лисенко