19.11.20

22-ц/812/1899/20

Провадження № 22-ц/812/1899/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року         м. Миколаїв

Справа № 470/594/20

Миколаївський апеляційний суд у складі  колегії суддів:

головуючого судді  – Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання – Лівшенком О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу 

за позовом

Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Лященко В.Л. 13 жовтня 2020 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 13 жовтня 2020 року,

у с т а н о в и в:

У вересні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 26 жовтня 2011 року між ними укладено договір б/н, відповідно до якого Банком надано відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 3500 грн., який в подальшому було збільшено.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, у нього утворилась кредитна заборгованість, яка станом на 18 серпня 2020 року становить 46 465 грн. 56 коп., та складається з 33227 грн. 86 коп. – заборгованості за тілом кредиту та 13 237 грн. 70 коп. – заборгованості по простроченим процентам.

Посилаючись на викладене, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

Заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2020 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні фактично отриманої суми кредитних коштів, не врахована довідка про умови кредитування від 26 жовтня 2011 року, яка свідчить про те, що відповідач ознайомлений із умовами кредитування, а також відповідачем не спростовано наявність кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та зобов`язаний виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua.

До позовної заяви позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 6 березня 2010 року № СП-2010-256 ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua.

Згідно з доданим Банком до позову розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 18 серпня 2020 року становить 46465 грн. 56 коп., та складається з 33227 грн. 86 коп. – заборгованості за тілом кредиту та 13 237 грн. 70 коп. – заборгованості по простроченим процентам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15), від 17 липня 2019 року (справа № 175/4576/14-ц) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.

За таких обставин, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. З огляду на їх мінливий характер, їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17).

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Оскільки Умови та правила надання банківських, розміщені на сайті: https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , то судом першої інстанції правильно встановлено, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 26 жовтня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети.

Разом із тим, зі змісту власноручно підписаної відповідачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що Банком та ОСОБА_1 були, зокрема, погоджені тип кредитної лінії укладеного ними кредитного договору - відновлювальна, базова відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць, розмір та строк внесення щомісячних платежів - 7% від заборгованості , але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості у строк до 25-го числа місяця, а також розмір та порядок нарахування пені і штрафу за несвоєчасне погашення заборгованості, а саме: пеня складається із базової процентної ставки/30, що нараховується за кожний день прострочення, + 1 % від заборгованості, але не менш 30грн. на місяць, штраф – 500грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії (а.с. 75).

Такі обставини свідчать про прийняття позичальником запропонованих йому Банком умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору на узгоджених сторонами конкретних умовах кредитування.

З матеріалів справи вбачається, що 9 квітня 2014 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 , яка вподальшому перевипускалася.

На картку було встановлено кредитний ліміт у розмірі 6900 грн.

Як зазначив представник позивача в апеляційній скарзі перевищення встановленого кредитного ліміту за карткою відповідача сталося через те, що він до перевищення кредитного ліміту неодноразово скористався послугою «Оплата частинами».

Згідно умов вказаної послуги відповідач, придбавши товар за допомогою кредитної картки повинен щомісячно сплачувати вартість придбаного товару, доручаючи банку списувати кошти щомісячно з кредитної картки, в разі невнесення відповідачем щомісячного платежу - понад кредитного ліміту.

При цьому, будь які додаткові договори між сторонами не оформлюються.

Оскільки відповідач скористався послугою «Оплата частинами» до перевищення кредитного ліміту, та після цього не здійснював внесення грошових коштів на погашення заборгованості понад кредитного ліміту, то щомісячні списання грошових коштів продовжувались до повного розрахунку за товар за рахунок тіла кредиту. Внаслідок таких дій відповідача встановлений кредитний ліміт за карткою був перевищений.

Втім, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, за період користування кредитною карткою ОСОБА_1 отримав кредитних коштів на загальну суму 24772 грн. 21 коп., а поповнення рахунку здійснив на суму 42096 грн. 55 коп., тим самим повернувши тіло кредиту та проценти, навіть у більшому розмірі, ніж передбачено узгодженими умовами договору (30% річних).

За таких обставин посилання представника позивача на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні фактично отриманої суми кредитних коштів, не врахована довідка про умови кредитування від 26 жовтня 2011 року, яка свідчить про те, що відповідач ознайомлений із умовами кредитування, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Отже основний висновок суду про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, відповідає фактичним обставинам справи, а тому суд першої інстанції вірно відмовив позивачу у задоволенні позову .

Доводи  представника позивача про те, що відповідачем не оспорювалися умови укладеного кредитного договору та наявність заборгованості, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

За загальним правилом частини 1 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Аналіз положень частини 2-4 статті 81 та статті 82 ЦПК свідчить про те, що безумовною підставою для звільнення сторони від доказування є обставини, визнані загальновідомими. В інших випадках сторона звільняється від доказування при наявності лише певних умов.

При цьому за правилами пункту 1 статті 82 ЦПК не підлягають доказуванню обставини, які визнані учасником справи і суд не має обґрунтованих сумнівів щодо їх достовірності, або добровільності визнання.

Отже, розгляд справи у заочному порядку (у відсутності відповідача) не звільняє позивача від обов`язку доводити підстави позову (в цій справі – обґрунтованість розрахунків), а суд – оцінювати надані докази за вимогами статей 77-80 ЦПК.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий                                 Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

В.В.Коломієць 

Повний текст постанови складено 19 листопада 2020 року