У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.04.10 Справа №2/127-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Савченко Ю.В.
За участю:
представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № ВМЕ 989604 від 10.06.2009р.;
представника відповідача: не з’явився;
розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Скадовськ Херсонської області
на рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2009р.
у справі № 2/127-09
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Скадовськ Херсонської області
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Скадовськ Херсонської області
про стягнення 29504грн. 99коп.
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Скадовськ Херсонської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Скадовськ Херсонської області
про визнання договору обміну – продажу продукції неукладеним, розірвання договору обміну – продажу продукції
встановив,
Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.12.2009 року по справі №2/127-09 (суддя Скобєлкін С.В.) у задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_3 відмовдено. Позов приватного підприємця ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано договір обміну-продажу продукції, виробленої підприємством від 04 грудня 2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_4 неукладеним. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване наступним:
Стосовно вимог за зустрічним позовом, то суд зазначив, що оскаржуваний Договір взагалі не містив даних про те, яку кількість олії за цією угодою мав намір обміняти ПП ОСОБА_3, а пункт 1. Договору в цій частині залишений не заповненими. Договір також не містить даних про тару та усіх інших умов по ній, У договорі не зазначена ціна та одиниця виміру ціни насіння соняшника, необхідних до нього характеристик як то сорт, вологість, процент сорності, маслянистість, дані про тарування. Загальна кількість насіння також не визначена, оскільки в одному договорі одночасно вказано 4700 кг, 12000 кг (12т), 15т500 кг. В договорі сторони також не вказали строк його дії у часі. З огляду на зазначене, місцевий господарський суд у відповідності до положень п.8 ст.181 ГК України визнав його неукладеним (таким, що не відбувся), що дає правові підстави для задоволення першої частини позову ПП ОСОБА_4 Позовні вимоги ПП ОСОБА_4 про розірвання договору від 04.12.2008 року, суд першої інстанції визнав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки по-перше, позивач не зазначив, з яких саме правових підстав договір підлягає розірванню, а по-друге, оскільки договір вже визнано неукладеним, то неможливо неіснуючий договір розірвати.
Що стосується первісного позову, розглядаючи фактичні правовідносини між сторонами, то суд дійшов висновку, що ПП ОСОБА_3 передав відповідачу - ПП ОСОБА_4 товар загальною вартістю 27170,00 грн. який ним був отриманий, тобто зазначене вказує на наявність обов'язку: оплатити вартість товару або повернути його позивачу. Однак, позивач ОСОБА_3 лише набув право вимагати від ПП ОСОБА_4 оплати отриманого ним товару, але такі вимоги по даній справі були відсутні. За обставин наведених вище, суд прийшов до висновку про наявність у позивача правових підстав для стягнення з відповідача вартості отриманого ним товару за умови звернення з відповідним позовом до суду.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, ПП ОСОБА_3 (позивач за первісним позовом) звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. Позивач вважає рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2009р. по справі № 2/127-09 таким, що підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Зокрема, на думку заявника, суд першої інстанції безпідставно вважає спірний договір неукладеним. Відповідно до ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Такі умови Договір від 04.12.2008року містить. Предметом договору є обмін олії рослинної на насіння соняшника. Згідно п.1.2 Договору олія повинна відповідати ГОСТу 1129-93, а насіння – ГОСТу 22391. Строк передачі олії рослинної визначений сторонами у день підписання договору у м. Скадовськ, тобто 04.12.2008р. Строк передачі насіння соняшника відповідачем – до кінця грудня 2008р., тобто до 31 грудня 2008р. Також сторони договору уточнили остаточну кількість насіння соняшника, що підлягало передачі відповідачем позивачу в обмін на поставлену рослинну олію і визначили її в кількості 15тон 500кг.
Крім того, господарський суд під час розгляду справи № 2/127-09 зробив помилковий висновок щодо визнання спірного Договору неукладеним та задовольнив цю позовну вимогу за зустрічним позовом, вийшовши при цьому за межі передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України засобів захисту цивільних прав.
На підставі викладеного, ПП ОСОБА_3, м. Скадовськ Херсонської області просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2009 року по справі №2/127-09 та прийняти нове рішення яким первісний позов задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову ПП ОСОБА_4, м. Скадовськ Херсонської області в частині визнання Договору від 04.12.2008р. неукладеним відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає наступне:
Позовні вимоги ПП ОСОБА_3 базував на підставі договору від 04.12.2008р., але ПП ОСОБА_4 вважає, що ним у судовому засіданні було доведено, що спірний договір є неукладеним у зв’язку з тим, що він фактично не містить істотних умов, а тому позивач не може вимагати його виконання та стягнення сум на підставі вказаного Договору.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить залишити апеляційну скаргу ПП ОСОБА_3, м. Скадовськ Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2009р. без задоволення.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 552 від 04.03.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії: головуючий – Кагітіна Л.П, суддів: Шевченко Т.М., Яценко О.М.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення господарського суду Херсонської області по справі № 2/127-09 без змін.
В судовому засіданні 04.03.2010р. розгляд справи було відкладено на 15.04.2010р. у зв’язку з витребуванням додаткових доказів.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 990 від 15.04.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії: головуючий – Коробка Н.Д, суддів: Кагітіна Л.П., Яценко О.М.
В зв’язку зі зміною судової колегії розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку.
За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації та за його згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
04.12.2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_4 було підписано Договір обміну-продажу виробленої продукції (далі - Договір), за умовами якого позивач обмінює вироблену продукцію на товар відповідача, а саме олію рослинну на насіння соняшника. На підставі накладної № 1 від 04.12.2008 року ПП ОСОБА_3 передав, а ПП ОСОБА_4 отримав 3800 кг олії рослинної на загальну суму 27170,00 грн.
З Договору вбачається, що за своєю правовою природою він є договором міни, до якого застосовуються положення ст. ст. 715-717 ЦК України, а також загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки. За загальним правилом статті 293 ГК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.
З огляду на зміст Договору, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що Договір обміну-продажу виробленої продукції від 04.12.2008р. є неукладеним (таким, що не відбувся) з підстав відсутності у ньому усіх істотних умов, притаманних даному виду договорів, що має елементи договору купівлі-продажу товару, а також у зв'язку із неузгодженістю певного ряду умов.
Згідно зі статтею 180 ГК України Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Укладений між сторонами Договір взагалі не містить даних про те, яку кількість олії за цією угодою мав намір обміняти ПП ОСОБА_3, а пункт 1 договору в цій частині взагалі залишений не заповненим. Договір також не містить даних про тару та усіх інших умов по ній. У договорі не зазначена ціна та одиниця виміру ціни насіння соняшника, необхідних до нього характеристик як то сорт, вологість, процент сорності, маслянистість, дані про тарування. Загальна кількість насіння також не визначена, оскільки в одному договорі одночасно вказано 4700 кг, 12000 кг (12т), 15т500 кг. Договором сторони також не узгодили строк його дії у часі.
Таким чином, Договір обміну-продажу виробленої продукції від 04.12.2008р. є неукладеним - таким що не відбувся, а тому сторони не мають жодних господарських зобов’язань за вказаним Договором.
Щодо розгляду виниклих між сторонами по справі фактичних господарських відносин, що виникли не на підставі Договору від 04.12.2008 року, то колегія суддів зауважує, що частиною 4 ст. 22 ГПК України визначено зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право позивача. В матеріалах справи відсутня заява позивача про зміну підстав позову. Апеляційний господарський суд не має права самостійно змінювати підстави позову на власний розсуд. Зазначена позиція підтверджується практикою розгляду справ Вищим господарським судом України, зокрема постановою № 22/213/08 від 23.04.2009р.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів підтримує господарський суд Херсонської області щодо відмови у задоволенні первісного позову.
Стосовно зустрічних позовних вимог, то суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх часткове задоволення щодо визнання договору обміну-продажу неукладеним, оскільки встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав. Воно не може бути предметом спору, самостійно розглядатись в окремій справі і є лише встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне.
Відповідно до Листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» при вирішенні питання про визнання договору поставки неукладеним в судовому порядку, слід виходити з того, що визнання договору неукладеним є застосуванням одного зі способів захисту прав, не передбачених законом, а тому не відповідає приписам статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.
Зустрічні позовні вимоги, в частині розірвання спірного договору також задоволенню не підлягають, оскільки Договір визнано неукладеним, а неіснуючий договір неможливо розірвати.
З огляду на вищезазначене, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Скадовськ Херсонської області підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2009р. у справі №2/127-09 слід скасувати частково через неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Скадовськ Херсонської області задовольнити частково, рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2009 року у справі № 2/127-09 скасувати частково й прийняти нове рішення.
У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Скадовськ Херсонської області відмовити.
У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Скадовськ Херсонської області відмовити.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4, на користь приватного підприємця ОСОБА_3, 42грн. 50коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.