ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 757/76070/17-ц

провадження № 61-1575св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця»), Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі - ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод») про визнання незаконним та скасування рішення про дострокове припинення дії контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначив, що 16 листопада 2017 року ПАТ «Українська залізниця», яке є акціонером ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», прийняло рішення № 96-3/69-11, яким достроково припинило дію укладеного ним з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» контракту від 30 травня 2017 року. Підставою припинення трудового договору визначено пункт 8

частини першої статті 36 КЗпП України - підстави, передбачені контрактом.

Вважає таке рішення незаконним, так як у ньому не зазначено конкретні підстави для розірвання контракту та обов`язки, які він не виконав.

Крім того, його звільнено у період тимчасової непрацездатності, що суперечить вимогам частини третьої статті 40 КЗпП України.

За таких обставин ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення ПАТ «Українська залізниця» від 16 листопада 2017 року № 96-3/69-11 в частині дострокового припинення його повноважень голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» та припинення дії контракту; поновити його на роботі на посаді голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» з 16 листопада 2017 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 1 серпня 2018 року, ухваленим у складі судді Матійчук Г. О., позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» від 16 листопада 2017 року № 69-3/69-11 в частині дострокового припинення повноважень голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» ОСОБА_1 та дострокового припинення дії контракту від 30 травня 2017 року № 79-3/1-1, укладеного ним і ПАТ «Українська залізниця».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» з 17 листопада 2017 року.

Стягнено з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 872 028,99 грн.

Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» з 17 листопада 2017 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звільнено у період тимчасової непрацездатності, що не допускається згідно з вимогами частини третьої статті 40 КЗпП України.

Не погодившись із таким рішенням, його в апеляційному порядку оскаржили ПАТ «Українська залізниця» і ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод».

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про відмову від позову в частині позовних вимог про поновлення на роботі, мотивуючи її тим, що строк дії укладеного з ним контракту закінчився 10 квітня 2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про поновлення на роботі. Визнано нечинним рішення Печерського районного суду м. Києва

від 1 серпня 2018 року щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» з 17 листопада 2017 року і закрито провадження у справі у відповідній частині.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» задоволено, апеляційну скаргу ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» - задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 серпня 2018 року в частині визнання незаконним та скасування рішення ПАТ «Українська залізниця» від 16 листопада 2017 року № 69-3/69-11 щодо дострокового припинення повноважень голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» ОСОБА_1 та дострокового припинення дії укладеного із ним контракту від 30 травня 2017 року № 70-3/1-1, а також в частині стягнення з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у позові.

Суд апеляційної інстанції встановив наявність обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції і зазначив, що саме лише оспорення рішення ПАТ «Українська залізниця» від 16 листопада 2017 року № 69-3/69-11 про дострокове припинення дії контракту від 30 травня 2017 року № 70-3/1-1 за відсутності вимоги про поновлення на роботі є неналежним способом захисту порушених прав працівника. Дійшовши висновку, що зазначене рішення прийняте уповноваженою особою, та врахувавши відмову ОСОБА_1 від позовної вимоги про поновлення на роботі, апеляційний суд не встановив підстав для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції щодо поширення дії частини третьої статті 40 КЗпП України на спірні правовідносини суд апеляційної інстанції вважав помилковими та вказав, що дана норма міститься у статті, яка врегульовує порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито у пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в статтях 40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Нормативне тлумачення пунктів 4 та 8 частини першої статті 36, частини третьої статті 40, частини третьої статті 41, статей 40, 41 КЗпП України, на думку апеляційного суду, дає підстави для висновку, що на припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, частина третя статті 40 КЗпП України не поширює дію. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважав, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 у день звільнення не має правового значення для вирішення цієї справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просив постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції

статті 367 ЦПК України, оскільки суд вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги. На думку заявника, подання ним заяви про відмову від позову у частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі не надає апеляційному суду підстав для виходу за межі своїх повноважень.

Заявник вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд до апеляційного суду, а саме розгляд у порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що скасування рішення ПАТ «Українська залізниця» від 16 листопада

2017 року № 69-3/69-11 про дострокове припинення дії контракту від 30 травня 2017 року № 70-3/1-1 за відсутності вимоги про поновлення на роботі є неналежним способом захисту порушених прав працівника.

Позиція інших учасників справи

У травні 2019 року представник АТ «Укрзалізниця» - адвокат Кузьміна Г. А. та представник ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»- адвокат Мальчев В. Є. подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких послалися на безпідставність її доводів та відповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 4 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що правовідносини між ПАТ «Українська залізниця» та ОСОБА_1 виникли у зв`язку з укладенням 20 квітня 2017 року контракту № 1.

Додатковою угодою № 70-3/1-1 від 30 травня 2017 року сторони погодили внести зміни до контракту № 1 у спосіб викладення його у новій редакції, наслідком чого стало укладення 30 травня 2017 року контракту № 70-3/1-1.

Суди встановили, що відповідно до вказаного контракту ОСОБА_1 призначено на посаду голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», акціонером якого є ПАТ «Українська залізниця», на строк з 30 травня 2017 року до 10 квітня 2018 року.

10 листопада 2017 року відбулось засідання наглядової ради ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», оформлене протоколом № 7. Сьомим питанням порядку денного засідання наглядової ради розглянуто звіт правління про результати роботи товариства за 9 місяців 2017 року (з порівняльним аналізом за останні 3 роки), на якому встановлено негативні тенденції діяльності товариства, зростання збитків до 31 500 000 грн, збільшення рівня кредиторської заборгованості до 295 000 грн, невиконання планових робочих завдань. Роботу правління визнано незадовільною, а пояснення з приводу невиконання планових показників та причин збиткової діяльності - необґрунтованими.

16 листопада 2017 року відбулось засідання правління ПАТ «Укрзалізниця», оформлене протоколом № Ц-57/104, на якому ухвалено достроково припинити повноваження голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» ОСОБА_1 та достроково припинити дію контракту від 30 травня 2017 року № 70-3/1-1, укладеного ПАТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_1 ,

з 17 листопада 2017 року через невиконання обов`язків, покладених на нього контрактом, а саме щодо безпосередньої організації і забезпечення ефективної і прибуткової діяльності ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод».

16 листопада 2017 року прийнято рішення акціонера ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» № 69-3/69-11, пунктом 1 якого вирішено достроково припинити повноваження голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» ОСОБА_1 з 17 листопада 2017 року (останній робочий день) через невиконання обов`язків, покладених контрактом, а саме щодо безпосередньої організації і забезпечення ефективної і прибуткової діяльності ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод».

Суди встановили, що рішення, прийняте на засіданні правління

ПАТ «Укрзалізниця», відповідно до статті 49 Закону України «Про акціонерні товариства» та пункту 10.2 статуту ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» має статус протоколу загальних зборів товариства.

20 листопада 2017 року за підписом новопризначеного голови правління

ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» видано наказ № 1252ос, згідно із яким ОСОБА_1 звільнено з 20 листопада 2017 року на підставі, передбаченій їй контрактом, згідно із пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Із наказом ОСОБА_1 ознайомлено того ж дня, що засвідчено особистим його підписом, поруч з яким приписано - «хворію».

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзивів на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У частині третій статті 21 КЗпП України визначено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Враховуючи особливості зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання.

З огляду на вказані норми матеріального права Верховний Суд зазначає, що на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категоріях справ є позов про поновлення на посаді, проте від цих вимог позивач відмовився і відмова прийнята судом, тому визнання незаконним та скасування рішення акціонера ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» № 69-3/69-11

від 16 листопада 2017 року у частині дострокового припинення повноважень голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»

ОСОБА_1 та дострокового припинення дії контракту від 30 травня

2017 року № 70-3/1-1, укладеного ПАТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_1 , не є належним способом захисту порушеного права.

Проте із вказаним висновком апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» на підставі контракту, укладеного з ПАТ «Українська залізниця», на строк

з 30 травня 2017 року до 10 квітня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що на час апеляційного перегляду справи та прийняття судом апеляційної інстанції відмови позивача від позову в частині поновлення на роботі закінчився строк дії контракту, на підставі якого він перебував на посаді голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», тому поновлення його на цій посаді неможливе.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дійшовши передчасного висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції,у порушення

статті 367 ЦПК України, не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не надав оцінки дотриманню вимог трудового законодавства під час припинення повноважень

ОСОБА_1 як голови правління ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», не встановив факт наявності або відсутності правових підстав для прийняття такого рішення та фактично рішення суду першої інстанції по суті вирішення справи не переглянув.

Апеляційний суд, крім того, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що ця вимога за змістом

статті 235 КЗпП України, приймається одночасно з винесенням рішення про поновлення на роботі, а від такої позовної вимоги ОСОБА_1 відмовився.

Апеляційний суд не врахував, що питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як правило, вирішується одночасно зі спором про поновлення на роботі, але може бути предметом розгляду і без заявлення такої вимоги. У будь-якому випадку підставою стягнення середнього заробітку у справах цієї категорії є незаконність звільнення з роботи.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом (пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України), а не у зв`язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, частина третя статті 40 КЗпП України не поширюється, оскільки вказаний висновок зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі

№ 205/4196/18 (провадження у справі № 14-670цс19) викладено правовий висновок про те, що гарантія частини третьої статті 40 КЗпП України поширюється на випадки припинення контракту з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України. А у разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

Цією ж постановою Велика Палата Верховного Суду з метою узгодження практики застосування частини третьої статті 40 КЗпП України відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 грудня

2012 року у справі № 6-156цс12 і від 23 січня 2013 року у справі № 6-127цс12, а також від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 16 березня 2020 року

у справі № 640/10761/14-ц (провадження № 61-35888св18).

За таких обставин оскаржувану у касаційному порядку постанову апеляційного суду вважати законною і обґрунтованою не можна.

В силу повноважень суду касаційної інстанції усунути ці недоліки апеляційного провадження на стадії касаційного розгляду неможливо.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та

направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного касаційний суд дійшов висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до частини третьої

статті 411 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу.

Під час нового розгляду справи суд має врахувати викладене, надати належну оцінку доказам і запереченням, поданим сторонами, законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції з урахуванням статті 367 ЦПК України; перевірити, чи дотримані положення трудового законодавства при звільненні позивача, і ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтею 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова А. Ю. Зайцев С. О. Карпенко М. Ю. Тітов