Постанова

Іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 158/131/19

провадження № 61-392св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Ківерцівська районна рада Волинської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - первинна профспілкова організація загальноосвітньої школи I-III ступеня с. Озеро,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 серпня 2019 року у складі судді Костюкевича О. К. та постанову Волинського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ківерцівської районної ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - первинна профспілкова організація загальноосвітньої школи I-III ступеня с. Озеро, про визнання незаконним і скасування рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 01 вересня 2004 року її було призначено на посаду директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с. Озеро Ківерцівського району Волинської області.

Рішенням Ківерцівської районної ради Волинської області від 30 листопада 2018 року № 29/4 її було звільнено з указаної посади на підставі статті 45 КЗпП України у зв`язку з вимогою профспілкового органу (пункт четвертий статті 36 КЗпП України), з яким її було ознайомлено 17 грудня 2018 року.

Вказувала, що рішення про її звільнення є незаконним, необґрунтованим, оскільки питання про її звільнення з посади директора школи не було внесено до порядку денного пленарного засідання позачергової 29 сесії Ківерцівської районної ради Волинської області сьомого скликання за 25 днів до його початку. Також не було завчасно підготовлено і надано для належного розгляду депутатам проектів відповідних документів всупереч положень пунктів 8, 9, 10 Розділу ІІІ Регламенту роботи Ківерцівської районної ради Волинської області, крім того, була відсутня вимога депутатів про його негайний розгляд, проект рішення не було опубліковано за 20 днів до дати його розгляду з метою прийняття. Вказаний проект не вивчався та попередньо не розглядався головою та президією районної ради, не обговорювався членами постійної комісії, не обговорювався депутатами ради по суті. До прийняття вказаного рішення її не було ознайомлено із документами, що стали підставою для її звільнення з роботи, вона не давала пояснень по суті.

Вимога голови профспілкової організації загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с. Озеро не може вважатися вимогою профспілкового органу первинної профспілкової організації, оскільки голова профспілкової організації як і сама профспілкова організація не є стороною колективного договору, який укладений із профспілковим комітетом (виборний орган) в особі голови профкому ОСОБА_2 . Крім того, вимога не містить жодних фактів і доказів того, що вона порушує законодавство про працю. Також ця вимога була винесена за її відсутності і не доведена до її відома.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним і скасувати рішення Ківерцівської районної ради Волинської області від 30 листопада 2018 року № 29/4 про звільнення з посади директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с. Озеро Ківерцівського району Волинської області; поновити її на посаді директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с. Озеро Ківерцівського району Волинської області; стягнути з Ківерцівської районної ради Волинської областіна її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що за змістом Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статті 45 КЗпП України рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації оскаржуються в судовому порядку. Саме при розгляді цього спору встановлюються обставини щодо порушення керівником підприємства законодавства про працю та законність прийнятого рішення виборним органом профспілкової організації щодо вимоги розірвання контракту з керівником підприємства. Разом з тим, позивач своїм правом на оскарження такого рішення у порядку, визначеному частиною другою статті 45 КЗпП України, не скористалася. У зв`язку з цим Ківерцівська районна рада зобов`язана була виконати вимогу виборного органу профспілки щодо звільнення позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Разом з тим, за порушення порядку проведення державної підсумкової атестації її вже було притягнуто до юридичної відповідальності у виді догани, тому застосування до неї ще одного виду стягнення у виді звільнення за теж порушення трудової дисципліни є протиправним. Також суди не звернули увагу, що рішення профспілкової організації та районної ради були прийняті з порушенням регламентів цих організацій, що також свідчить про незаконність її звільнення. Крім того, у порушення положень статті 45 КЗпП України вимога виборного органу первинної профспілкової організації, на підставі якої районною радою було прийнято рішення про її звільнення, не містить належних доказів, які б свідчили про порушення нею законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року Ківерцівська районна рада Волинської області подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 вересня 2004 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с. Озеро Ківерцівського району Волинської області.

21 листопада 2018 року відбулися збори первинної профспілкової організації загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с. Озеро, на якому розглядалося питання про порушення ОСОБА_1 трудового законодавства, а також прийнято рішення направити вимогу про звільнення директора школи ОСОБА_1 до голови профспілки працівників освіти ОСОБА_3 та у Ківерцівську районну раду Волинської області.

Рішенням Ківерцівської районної ради Волинської області від 30 листопада 2018 року № 29/4 ОСОБА_1 звільнено з посади директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с. Озеро на підставі статті 45 КЗпП України у зв`язку з вимогою профспілкового органу (пункт четвертий статті 36 КЗпП України).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 КЗпП України).

Відповідно до статті 45 КЗпП Українина вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», законодавство про працю, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.

Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»та статутом професійної спілки (стаття 2, частини перша, друга статті 246 Кодексу законів про працю України).

Права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 Кодексу законів про працю України).

За змістом частини першої статі 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.

Судом установлено, що у загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня с. Озеро Ківерцівського району Волинської області діє первинна профспілкова організація.

22 листопада 2018 року первинна профспілкова організація загальноосвітної школи І-ІІІ ступеня с. Озеро направила Ківерцівській районній раді Волинської області вимогу про звільнення директора школи ОСОБА_1 .

З урахуванням вказаного, встановивши, що ОСОБА_1 в установлений статтею 45 КЗпП України строк не оскаржила рішення профспілкової організації, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту), порушення позивачем трудового законодавства, яке стало підставою для звернення профспілки до Ківерцівської районної ради Волинської області щодо звільнення позивача, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. При цьому судом установлено, що вимога профспілкової організації обґрунтована порушенням позивачем законодавства про працю.

Твердження заявника, що до неї було застосовано два заходи дисциплінарного стягнення за одне й те ж порушення трудової дисципліни, а саме порушення порядку проведення державної підсумкової атестації, є безпідставним, оскільки вимога профспілкової організації містить посилання на інші обставини, які свідчать про порушення позивачем трудового законодавства.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом, є аналогічними доводам апеляційної скарги, їм надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами у справі, а при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким судом була надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 серпня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович