ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/6348/20 Номер провадження 22-ц/814/2222/20Головуючий у 1-й інстанції Омельченко К.О. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Чумак О.В., Пилипчук Л.І.

секретаря: Ткаченко Т.І.

за участі: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року за матеріалами заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у?справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківського апеляційного суду про визнання договору дарування недійсним та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити операторам інтернет послуг ПрАТ «Київстар», ТОВ «Воля кабель», ТОВ «Макснет», групі компаній під торговою маркою «Тріолан» надання телекомунікаційних послуг мешканцям квартир АДРЕСА_1 , а ГУ НП в Харківській області та УСБУ в Харківській області заборонити використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації в будинку позивача та сусідніх будинках, і зобов`язати їх вилучити у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківського апеляційного суду про визнання договору дарування недійсним та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Ухвалу оскаржив ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою задовольнити його заяву. Вказує, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з таких підстав, визначених ст. 375 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківського апеляційного суду про визнання договору дарування недійсним та стягнення моральної шкоди, в якій позивач просить визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 01.08.2012 року, засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прокопенко А.В.; скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , стягнути з Харківського апеляційного суду часткову компенсацію моральної шкоди в сумі 1 грн..

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 свої вимоги вмотивував тим, що ОСОБА_5 намагаються створити перешкоди для участі позивача у розгляді вищевказаної справи. Невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони на експлуатацію Петровими радіоелектронних засобів, а також правоохоронними органами спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації створить труднощі у захисті прав позивача та у виконанні рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду та зазначає наступне.

Відповідно дост. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами. При встановлені зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З наведеного слідує, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про ненаведення позивачем достатніх підстав для забезпечення позову, не вказано відомостей, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить заборонити операторам інтернет послуг ПрАТ «Київстар», ТОВ «Воля кабель», ТОВ «Макснет», групі компаній під торговою маркою «Тріолан» надання телекомунікаційних послуг мешканцям квартир АДРЕСА_1 , заборонити ГУ НП в Харківській області та УСБУ в Харківській області використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації в будинку позивача та сусідніх будинках, і зобов`язати їх вилучити у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, але не обґрунтовує необхідність вжиття саме таких заходів забезпечення позову. Також, заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову призведе до наслідків, визначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

При цьому колегією суддів враховується правовий висновок, що міститься в постанові Верховного Суду від 28.03.2019 року по справі №824/239/2018. Так, Верховним Судом звернуто увагу на те, що судове рішення, як найвищий акт правосуддя, повинно бути виконуваним, оскільки виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони операторам інтернет послуг ПрАТ «Київстар», ТОВ «Воля кабель», ТОВ «Макснет», групі компаній під торговою маркою «Тріолан» надання телекомунікаційних послуг мешканцям квартир АДРЕСА_1 , заборони ГУ НП в Харківській області та УСБУ в Харківській області використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації в будинку позивача та сусідніх будинках, і зобов`язання їх вилучити у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками районного суду.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, тому колегія суддів апеляційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст виготовлено 18 листопада 2020 року.

Головуючий-суддя Ю. В. Дряниця

Судді: О.В. Чумак

Л.І. Пилипчук