ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2010 р. Справа № 2-а-1074/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
Суддів: Дончика Віталія Володимировича
Курко Олега Петровича
при секретарі судового засідання: Петрунчаку Андрію Григоровичу
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача : Мавроді Р.Ф., Погорєлова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: Вінницької митниці
про: визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
16 березня 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання дій щодо відмови у проведенні митного оформлення автомобіля протиправними, зобов`язання видати посвідчення про реєстрацію автомобіля.
Позов мотивовано тим, що 29.12.2009 року позивач –ОСОБА_2 звернулась до Вінницької митниці із заявою про митне оформлення, на пільгових умовах її автомобіля НОМЕР_1 Розглянувши звернення ОСОБА_2, митниця надала письмову відповідь від 19.01.2010 року № 26/3-153 за підписом начальника митниці, у якій, посилаючись на норми Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» № 2186-ІІІ від 13.09.2001 року, вказала, що у наданому позивачем свідоцтві про право власності/технічному паспорті зазначено два власника автомобіля, а саме «ОСОБА_2 та ОСОБА_3», тобто зазначені громадяни є співвласниками транспортного засобу та не вказано термін часу даний автомобіль перебуває у власності громадянки ОСОБА_2.
Окрім того, у своїй відповіді митниця посилається на те, що для підтвердження терміну, протягом якого перебував у власності громадянина автомобіль, необхідно надати нотаріально засвідчену заяву гр. ОСОБА_3 про відсутність претензій майнового (фінансового) характеру до вищезазначеного автомобіля. З дати нотаріально оформленої заяви до дати митного оформлення транспортного засобу, відповідно до п. 13 ст. 8 Закону України № 2186-ІІІ від 13.09.2001 року, термін знаходження автомобіля у власності повинен бути не менше року.
Таке рішення позивач вважає протиправним і наполягає на митному оформленні автомобіля та видачі посвідчення про реєстрацію автомобіля, посилаючись на його право визначене законодавством України. В зв’язку з відмовою Вінницької митниці здійснити митне оформлення автомобіля, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представники відповідача у своїх письмових запереченнях № 14/14-1184 від 06.04.2010 року проти позову заперенчують, вважаючи вимоги безпідставними та необгрунтовинами посилаючись на те, що в свідоцтві про право власності у графі «Власник» зазначено «ОСОБА_2 або ОСОБА_3». Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до Закону України № 2186-ІІІ від 13.09.2001 року, транспортний засіб повинен перебувати у власності громадянина, який пересилається на постійне місце проживання в Україні не менше року, а не у співвласності громадян.
В даному випадку, для підтвердження терміну, на протязі якого перебував у власності громадянина автомобіль, необхідно надати нотаріально засвідчену заяву гр. ОСОБА_3 про відсутність претензій майнового (фінансового) характеру до вищезазначеного автомобіля. З дати нотаріально оформленої заяви до дати митного оформлення транспортного засобу, відповідно до п.13 ст. 8 Закону України № 2186-ІІІ від 13.09.2001 року, термін знаходження автомобіля у власності громадянина повинен бути не менше року. Тобто позивачка, в розумінні п.13 ст. 8 Закону України № 2186-ІІІ від 13.09.2001 року повинна бути одноосібним власником транспортного засобу не менше року. Позивачці митницею було повідомлено, що при наданні документа, де зазначено, що саме вона є власником автомобіля не менше року, буде здійснено митне оформлення її автомобіля в пільговому режимі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 в 2009 році переїхала на постійне місце проживання в Україну. В зв`язку з цим, в червні 2009 року ОСОБА_2 була знята з консульського обліку в Генеральному консульстві України в Сан-Франциско, про що свідчать відповідні відмітки у паспорті громадянки ОСОБА_2 (а.с. 17)
Перебуваючи у Каліфорнії в 2007 році позивач придбала автомобіль марки НОМЕР_2 реєстраційний № НОМЕР_3 від 20.10.2007 року (а.с.14)).
Даний автомобіль 26.05.2009 року знятий з обліку, про що свідчить документ про зняття з обліку (а.с. 12).
Судом також встановлено, що позивачем на ім’я Начальника Вінницької митниці було подано заяву (а.с.31) про оформлення вказаного автомобіля, як при переїзді на постійне місце проживання в Україну.
На дану заяву Вінницькою митницею було надано відповідь № 26/3-153 від 19.01.2010 року (а.с.6-7), в які відповідач зазначає, що у наданому позивачем свідоцтві про право власності/технічному паспорті зазначено два власника автомобіля, а саме «ОСОБА_2 та ОСОБА_3», тобто зазначені громадяни є співвласниками транспортного засобу та не вказано термін часу скільки даний автомобіль перебуває у власності громадянки ОСОБА_2, а для підтвердження терміну, протягом якого перебував у власності громадянина автомобіль, необхідно надати нотаріально засвідчену заяву гр. ОСОБА_3 про відсутність претензій майнового (фінансового) характеру до вищезазначеного автомобіля. З дати нотаріально оформленої заяви до дати митного оформлення транспортного засобу, відповідно до п. 13 ст. 8 Закону України № 2186-ІІІ від 13.09.2001 року, термін знаходження автомобіля у власності повинен бути не менше року.
В матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява ОСОБА_3 від 18.01.2010 року (а.с.16), в якій він підтверджує той факт, що автомобіль марки НОМЕР_1, згідно Свідоцтва права власності на транспортний засіб НОМЕР_3 належить гр. ОСОБА_2, а також те, що він не має претензій майнового (фінансового) характеру, а разом з тим - і будь-яких інших претензій стосовно оформлення вказаного вище автомобіля на ім`я ОСОБА_2.
Порядок ввезення в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться громадянами на митну територію України регулюється Законом України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”(далі - Закон).
Відповідно до положень ст. 8 даного Закону, у разі переселення на постійне місце проживання на кожного повнолітнього громадянина дозволяється ввезення одного механічного транспортного засобу за відповідними кодами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за умови, що він є власником такого транспортного засобу не менше року та за умови перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця проживання не менше року.
Перелік документів, необхідних для підтвердження права на надання пільг в оподаткуванні відповідно до ст. 8 вказаного Закону, встановлений “Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України”, затвердженими наказом ДМС України від 17.11.2005 року №1118 (у редакції наказу Держмитслужби від 17 березня 2008 року №229), зареєстрованим в МЮУ 10 квітня 2008 року за №291/14982.
Так, у розділі ІІІ пунктом 4.1 даних Правил визначено, що при необхідності вирішення питання про можливість звільнення ТЗ від оподаткування посадова особа митного органу, яка здійснює митне оформлення ТЗ, перевіряє відомості та відмітки в документах на відповідність вимогам Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", зокрема:
- постійне проживання громадянина на території країни попереднього місця проживання не менше одного року (для іноземців та осіб без громадянства - з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - з дати поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України);
- перебування ТЗ у власності громадянина не менше одного року з дати набуття права власності на ТЗ до дати: для іноземців та осіб без громадянства - отримання посвідки на постійне проживання або отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України);
- перебування ТЗ на обліку в країні постійного місця попереднього проживання його власника не менше одного року (для іноземців та осіб без громадянства - з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - з дати поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України).
Приймаючи рішення про відмову в пільговому оформленні автомобіля Вінницька митниця перевищила свої службові повноваження, оскільки ні Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» № 2186-ІІІ від 13.09.2001 року, ні “Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України”, затвердженими наказом ДМС України від 17.11.2005 року №1118 (у редакції наказу Держмитслужби від 17 березня 2008 року №229), зареєстрованим в МЮУ 10 квітня 2008 року за №291/14982, не містять обмежень щодо звільнення від оподаткування за умови співвласності двох осіб на автомобіль.
Статтею 8 Закону № 2681-ІІІ встановлено лише обмеження щодо кількості автомобілів які може ввезти однин громадянин у разі переселення на постійне місце проживання в Україну. Тобто лише один автомобіль. Кількість співвласників на такий автомобіль, в даному випадку, значення не має, оскільки жодним чином не впливає на кількість ввезених автомобілів. Стаття, як і Правила взагалі не обумовлюють такого поняття як «співвласність». Тим більше не визначають цю обставину, як таку, що перешкоджає звільненню від оподаткування.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Частина 3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (цей критерій ґрунтується на ст. 19 Конституції України, яка передбачає обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи із цих положень закону, суб'єкти владних повноважень повинні бути утворені відповідно до чинного законодавства і діяти на виконання закону, приймати рішення, вчиняти дії у межах своїх повноважень, а також і таких, які не передбачені законом, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації своїх функцій з дотриманням встановленої законом процедури прийняття рішення);
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (рішення, дія суб'єкта владних повноважень повинні бути спрямовані на досягнення належної мети. Якщо рішення прийнято в межах повноважень, але для досягнення результа тів, які не відповідають повноваженням суб'єкта владних повноважень, таке рішення повинно бути визнано протиправним);
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (суб'єкт владних повнова жень при прийнятті рішення чи вчиненні дій враховує ті обставини, на які вказує закон, а також враховує ті обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи прийняття невмотивованих рішень, дій);
4) безсторонньо (неупереджено) (приймаючи рішення, вчиняючи дії, суб'єкт владних повноважень повинен робити це як незаінтересована сторона, поводитися неупереджено, діяти, виходячи із завдань, визна чених законом);
5) добросовісно (при реалізації владних повноважень суб'єкт владних повноважень повинен діяти добросовісно для досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, без корисливих прагнень досягти ви год чи переваг в результаті прийняття рішень та вчинення дій);
6) розсудливо (дія суб'єкта владних повноважень розсудлива тоді, ко ли вона відповідає здоровому глузду та обов'язкам, покладеним на ньо го законом, а також загальноприйнятим моральним стандартам);
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації (відповідно до цього критерію суб'єкт влад них повноважень при прийнятті рішень, дій повинен забезпечити рівне ставлення до осіб під час прийняття рішення або вчинення дії за одна кових обставин)
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (дотримання цьо го критерію суб'єктами владних повноважень особливо важливо при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, сво боди та інтереси особи, маючи на меті досягнення балансу між публіч ним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (суб'єкт владних повноважень, приймаючи рішення або дії, які вплива ють на права, свободи та інтереси особи, здійснює ці повноваження глас но із забезпеченням доступу до інформації особі, стосовно якої прийня то рішення чи здійснено дії про надання адміністративних послуг);
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (цей критерій вима гає від суб'єктів владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій дотримуватися визначених у нормативно-правових актах часових рамок, а також приймати рішення або вчиняти дії в межах строків без невиправданого зволікання).
Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повнова жень, їхніх посадових і службових осіб через призму вищезазначених критеріїв, суд, в разі виявлення порушень хоча б одного із цих крите ріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, має всі підстави для задоволення адміністративного позову.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Вінницької митниці щодо відмови у проведенні митного оформлення належного її автомобіля НОМЕР_2 як майна громадянина, який переїхав на постійне місце проживання в Україну та зобов`язання Вінницькою митницею видати Посвідчення про реєстрацію ТЗ автомобіля НОМЕР_2 як автомобіля, що був увезений в Україну ОСОБА_2 для постійного користування, підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги є обґрунтованими, узгоджуються з сукупністю доказів та відповідають матеріалам справи.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Квитанцією № 1 від 12.03.2010 року (а.с.2) документально підтверджено розмір судового збору що сплачений позивачем - 3 грн. 40 коп., який підлягає стягненню на її користь.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Вінницької митниці у проведенні митного оформлення належного громадянці ОСОБА_2 автомобіля НОМЕР_1 як майна громадянина, що переїхав на постійне місце проживання в Україну.
Зобов"язати Віницьку митницю видати Посвідчення про реєстрацію ТЗ на автомобіль НОМЕР_1 як автомобіля, що був увезений в Україну громадянкою ОСОБА_2 при переселенні на постійне місце проживання.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (21050, АДРЕСА_1) 3 грн. 40 коп. судового збору.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 12.04.10
Головуючий суддя Поліщук Ірина Миколаївна
Судді Дончик Віталій Володимирович
Курко Олег Петрович
07.04.2010