Головуючий суду 1 інстанції - Форощук О.В.

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 431/1128/20

Провадження № 22-ц/810/653/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на заочне рішення Старобільського районного суду Луганської області від 29 травня 2020 року, ухвалене судом у складі судді Форощука О.В.

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких зазначило, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ АБ «Приватбанк», правонаступником якого є позивач, з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 08 жовтня 2018 року згідно якої отримав кредит у розмірі 4000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання не виконав, у зв`язку станом на 20.12.2019 року наявна заборгованість у сумі 12850,46 грн, з яких: 8192,11 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2629,92 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 940,31 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також штрафи: 500,00 грн - фіксована частина, 588,12 грн - процентна складова.

У зв`язку з викладеним, просив суд стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 08 жовтня 2018 року у сумі 12850,46 грн та вирішити питання судових витрат.

Заочним рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 29 травня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково.

Суд стягнув з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 08.10.2018 року у сумі 8192,11 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення в частині відмови у задоволенні заявлених вимог позивача і в цій частині ухвалити нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального законодавства, а саме рівності перед законом і судом, змагальність сторін.

При ухваленні судом рішення не було враховано паспорт споживчого кредиту, який особисто підписаний відповідачем. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 08.10.2018 року, з якої вбачається, що позичальник висловив згоду про укладання договору, отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Позивач разом з анкетою-заявою надав до суду першої інстанції копію паспорта споживчого кредиту, який особисто підписаний відповідачем, де зазначено: базову відсоткову ставку за користування кредитом (43,2% річних), процентну ставку, що застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту (86,4 % річних), розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань передбачених договором, більш ніж на 30 днів, а саме (500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному договору із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій) .Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.

Вказана довідка подана до суду разом із позовною заявою, проте суд на даний доказ уваги взагалі не звернув.

Доказів оскарження відповідачем укладеного договору матеріали справи не містять. З моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого договору.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 18 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Старобільського районного суду Луганської області від 29 травня 2020 року.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 12850,46 грн (2102* 100 = 210200 грн), тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги відповідачем рішення суду оскаржується в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та штрафами за вказаним вище кредитом. Рішення суду в частині задоволеної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту не оскаржується учасниками справи, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та штрафами за вказаним вище кредитом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, у анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

Такий висновок суду в оскаржуваній частині не відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 08 жовтня 2018 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку згідно якої отримав кредит у розмірі 4000, 00 грн.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, які були надані йому у письмовому вигляді.

08 жовтня ОСОБА_2 підписав довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), за змістом якої встановлено умови кредитування: тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; максимальна сума ліміту до 75000 грн; строк договору 240 місяців, та строк кредитування до 240 місяців; спосіб та строк надання кредиту на картковий рахунок (безготівковий); процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду визначена у розмірі 43, 2% річних; тип процентної ставки фіксована (може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладання додаткової угоди до договору про споживчий кредит); орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом; встановлена реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язання; розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; встановлена підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 86, 4% річних (а.с. 12-14).

До позовної заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку станом на 20 грудня 2019 року за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 12850, 46 грн, яка складається з наступного: 8192,11 грн -заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту); 2629, 92 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 940,31 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 500,00 грн штраф (фіксована частина): 588, 12 грн штраф (процентна складова).

З урахуванням викладеного, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків з огляду на непогодження сторонами їх розміру, оскільки Умови та правила надання банківських послуг та Витяг з Тарифів не підписані відповідачем, не ґрунтується на матеріалах справи, які містять підписану власноруч відповідачем довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), яка містить всі суттєві умови кредитного договору, зокрема, і розмір відсотків за користування кредитом та розмір відсотків при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг. (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII), закон України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII«Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-ІII).

Надана позивачем довідка про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту) за формою та змістовним наповненням відповідає вимогам, які до неї ставляться в Законі №1734-VIII, тобто сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умови договору позики (кредиту): погодили строк дії, умови повернення кредиту, процентну ставку, відповідальність за порушення виконання зобов`язань, тощо, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Статтею 1048 ЦК України закріплено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про неправомірність відмови в задоволенні позову про стягнення процентів, колегія суддів погоджується з такими доводами, оскільки обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, та надав відповідні докази, яким су першої інстанції не надав належної оцінки. Наданий позивачем розрахунок в частині відсотків за користування кредитом станом на 20.12.2019 року ніким не спростований.

Позивач також просив стягнути з відповідача 940,31 грн заборгованості за простроченими відсотками (86,4% річних), нарахованих у відповідності до умов, викладених в паспорті споживчого кредиту, підписаному позичальником ОСОБА_1 .

З урахуванням того, що сторони погодили такі умови, підписавши паспорт споживчого кредиту, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, таким чином на користь позивача підлягають стягненню з відповідача проценти у загальній сумі 3570, 23 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості 500 грн штраф (фіксована частина), 588, 12 грн штраф (процентна складова), то вказані вимоги є необґрунтованими з огляду на їх нарахування під час пред`явлення позову, оскільки згідно ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Такий перелік був затверджений розпорядженнями КМУ № 1053-р від 30.10.2014 року, яке не було зупинене на час нарахування заборгованості, і № 1275-р від 02.12.201 року5, яке підлягає застосуванню на час розгляду справи судом в частині скасування нарахованих сум штрафів, та включає с. Підгорівку Старобільського району Луганської області, в якому зареєстрований відповідач.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині нарахування відповідачу штрафів станом на час звернення до суду необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Наведена невідповідність висновків суду обставинам та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права справи відповідно до вимог пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими процентами в розмірі 2629, 92 грн, заборгованості за процентами нарахованими на прострочений кредит у розмірі 940, 31 грн, а всього у сумі - 3570, 23 грн і відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафу (фіксованої частини)- 500,00 грн, штрафу (процентної складової) 588, 12 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог. З матеріалів справи вбачається, що скаржником за подання позовної заяви сплачено 2102, 00 грн судового збору, за подання апеляційної скарги сплачено 3153, 00 грн. З урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь скаржника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1460,00 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Старобільського районного суду Луганської області від 29 травня 2020 року в оскаржуваній частині, а саме відмови в задоволенні заявлених вимог про стягнення процентів, штрафів та судових витрат скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Заявлені вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Привабанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за процентами за кредитним договором № б/н від 08 жовтня 2018 року станом на 20 грудня 2019 року в розмірі 3570, 23 грн, судові витрати по сплаті судового збору у суму 1460, 00 грн.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу (фіксована частина) 500,00 грн, штрафу (процентна складова) 588, 12 грн відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 17 листопада 2020 року.

Головуючий

Судді: