Справа № 22-827/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Клікунова А.С.
Категорія 32 Доповідач Маширо О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
22 березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої судді Маширо О.П.
суддів Резникової Л.В., Баркова В.М.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар»їнському районі та державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на рішення Мар»їнського районного суду від 6 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар»їнському районі, державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про відшкодування моральної шкоди,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернулись відповідачі – відділення виконавчої дирекції Фонду та шахтоуправління з апеляційними скаргами на рішення суду, якими були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та з відділення Фонду на його користь стягнуто 4 500 грн. у відшкодування моральної шкоди, а з підприємства – 7 500 грн. моральної шкоди.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 1982 року працював на підземних роботах на шахті «Південнодонбаській».
При виконанні трудових обов»язків 25 червня 1984 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, він отримав виробничу травму та йому було ампутовано два з половиною пальці правої стопи.
Про даний нещасний випадок був складений відповідний акт за формою Н-1 від 26 червня 1984 року.
16 липня 1988 року з позивачем стався ще один нещасний випадок на виробництві: при виконанні трудових обов»язків він отримав відкритий перелом двох пальців лівої руки, про що також був складений акт про нещасний випадок за формою Н-1 від17 липня 1988 року.
19 березня 2002 року, виконуючи трудові обов»язки, ОСОБА_1 знову дістав виробничої травми: закритий перелом двох кісток лівої стопи, що підтверджується актом за формою Н-1 від 21 березня 2002 року.
Висновком МСЕК від 24 жовтня 2002 року позивачеві було встановлено 40% стійкої втрати працездатності, а при цьому уперше 15% за травмою від 19 березня 2002 року, а також 10% - за травмою 1988 року та 15% - за травмою 1984 року – безстроково (а.с.12).
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду просить вказане рішення скасувати та відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, оскільки позивач не довів у судовому засіданні факт спричинення йому моральної шкоди, не надав ніякого медичного висновку щодо цього.
Крім того, суд не обґрунтував розмір відшкодованої моральної шкоди.
Шахтоуправління в своїй апеляційній скарзі також просить скасувати рішення суду та відмовити позивачеві у відшкодуванні моральної шкоди за рахунок підприємства, оскільки вважає, що таку відповідальність має нести відділення Фонду, куди підприємство щомісячно перераховує страхові внески.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу шахтоуправління слід задовольнити частково, рішення суду в частині стягнення з шахтоуправління моральної шкоди скасувати та в цій частині позову відмовити ОСОБА_1, а апеляційну скаргу відділення Фонду відхилити, з таких підстав.
Як було встановлено судом, 19 березня 2002 року позивач при виконанні своїх трудових обов»язків на своєму робочому місці отримав виробничу травму, про що був складений відповідний акт за формою Н-1 (а.с.8-9).
За цією травмою йому уперше висновком МСЕК від 24 жовтня 2002 року було встановлено 15% стійкої втрати професійної працездатності безстроково.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду на користь позивача моральної шкоди у сумі 4 500 грн. є законним та обґрунтованим, а висновок суду про спричинення позивачеві моральних страждань через набуту ним у березні 2002 року травму відповідає наданим сторонами доказам та встановленим фактичним обставинам справи.
На думку апеляційного суду при визначенні розміру відшкодованої з Фонду шкоди суд першої інстанції врахував тяжкість спричиненої у 2002 році травми, ступінь фізичних та моральних страждань позивача у зв»язку з цим, а також принципи розумності та справедливості, тому рішення суду в цій частині слід залишити без змін як підставне та обгрунтоване.
Усі доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду в частині стягнення моральної шкоди з відділення на користь позивача вони не впливають, тому апеляційну скаргу Фонду слід відхилити.
Натомість рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди за рахунок шахтоуправління не ґрунтується на вимогах закону, тому в цій частині рішення суду слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог позивача в цій частині позову.
Як було встановлено судом, перша травма на виробництві сталась з позивачем 25 червня 1984 року, про що був складений відповідний акт за формою Н-1 за № 112 від 26 червня 1984 року (а.с.11), а друга – 16 липня 1988 року, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві № 146 від 17 липня 1988 року (а.с.10).
Наказами по шахтоуправлінню позивачеві були призначені відповідні виплати у зв»язку із ушкодженням здоров»я, які він щомісячно отримував на шахті у встановленому на той час – у колишньому Радянському Союзі – порядку.
Закон України «Про охорону праці» від 24 березня 1995 року, Правила відшкодування шкоди від 23 червня 1993 року, а також Закон України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якими передбачалась можливість відшкодування моральної шкоди через ушкодження здоров»я на виробництві, були прийняті вже незалежною Україною, зворотної сили ці нормативні акти не мають.
За таких обставин є незаконним посилання суду першої інстанції при відшкодуванні моральної шкоди у зв»язку з виробничими травмами позивача, набутими у 1984 та 1988 роках, на котрийсь з наведених нормативних актів, а також на ст.455 ЦК України в редакції 1963 року, якою також не передбачалось можливості відшкодування моральної шкоди через ушкодження здоров»я на виробництві.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з шахтоуправління на користь позивача слід скасувати як таке, що ухвалене з порушенням вимог матеріального закону, та в цій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст.ст. 308, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» задовольнити частково.
Рішення Мар»їнського районного суду від 06 листопада 2009 року в частині відшкодування моральної шкоди з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» скасувати.
ОСОБА_1 відмовити у позові про стягнення моральної шкоди з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1».
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар»їнському районі відхилити.
Рішення Мар»їнського районного суду від 06 листопада 2009 року в частині відшкодування моральної шкоди з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар»їнському районі залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча:
Судді: