2-145/2007р. РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі судового засідання Паршиковій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в участі у вихованні малолітньої дитини, -
встановив:
Позивачі звернулися до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що позивач перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 22.03.2006р., від спільного подружнього життя мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачка перешкоджає позивачу, як батькові дитини, та позивачці, як бабусі, зустрічатися з дитиною та брати участь у її вихованні. 19.03.2005р. Новодружеською міською радою було визначено графік відвідування позивачем сина, але відповідачка продовжує перешкоджати спілкуватися з дитиною. Просили суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в участі у вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити для них систематичні побачення з дитиною щотижня в суботу та неділю з залишенням на ніч, відвідування дитиною їх помешкання, можливість відпочинку разом з дитиною протягом одного місяця на рік.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 2003 року по 2004 рік, від спільного подружнього життя мають малолітнього сина ОСОБА_4. Після розірвання шлюбу до 2005 року спілкувався з сином, але потім на вимогу відповідачки через постійні конфлікти зустрічі припинилися. Останній раз спілкувався з дитиною наприкінці квітня 2006 року. Вважає, що відповідачка порушує його права як батька дитини. Дитина сприймає його як чужу людину. Характер дитини, його звички йому невідомі. Він характеризується у побуті та на роботі позитивно, за станом здоров'я на обліку, в тому числі у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, не перебуває. Просив суд визначити систематичні відвідування дитини щотижня з 17-00 години суботи до 17-00 години неділі з залишенням на ніч за місцем його проживання, а також надати можливість відпочинку з дитиною протягом одного місяця на рік.
Позивачка ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та пояснила, що з квітня 2004 року відповідачка перешкоджає їй спілкуватися з онуком, мотивуючи тим, що вона не може виховувати дитину, займається самолікуванням. Вважає висловлювання відповідачки безпідставними, оскільки вона характеризується у побуті та на роботі позитивно, за характером роботи постійно спілкується з дітьми, які її люблять. Батьки її учнів довіряють їй своїх дітей. Виростила двох дітей, має у цьому досвід. Характер дитини, її звички їй невідомі. Онук сприймає її як чужу людину. Просила суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнала частково та пояснила, що перебувала з позивачем у зареєстрованому шлюбі, мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 2003 року по 26.04.2004 року проживала разом з відповідачем. До 2006 року позивач спілкувався з дитиною, але кожного разу зчиняв сварки у присутності дитини, виражався нецензурною лайкою, тому вона сказала позивачу, щоб він не приходив, якщо не може вести себе достойно. Згодна, що позивачі мають право брати участь у вихованні дитини, але вважає, що через вік дитини недоцільно залишати сина без її присутності на ніч у позивачів та на місяць для відпочинку, враховуючи, що дитини спить з нею, позивачам невідомі її звички, характер, дитина ставиться до них як до чужих людей. До
2
Новодружеської міської ради з приводу встановлення графіку побачень зверталася вона, а не позивачі, бо позивач дозволяв собі приходити у будь-який час, у тому числі пізній.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнала частково, підтримала пояснення відповідачки.
Судом досліджені наступні докази:
показання свідка ОСОБА_5, яка у судовому засіданні пояснила, що позивачі за місцем роботи характеризуються позитивно, відповідачка дійсно перешкоджає їх участі у вихованні дитини;
письмові докази: копія свідоцтва про народження, копія свідоцтва про розірвання шлюбу, акт Новодружеської міської ради про обстеження матеріально-побутових умов від 27.11.2006р., відповідь від 24.03.2005р., довідка про укладення шлюбу, копія свідоцтва про народження позивача, довідка про склад сім'ї позивачів, медичні довідки, характеристики, копії паспортів позивачів, копія заяви відповідачки від 11.03.2005р., копія повідомлення про вручення поштового відправлення, копія заяви відповідачки від 21.10.2004р., копія постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 17.06.2005р., медична довідка дитини, характеристика відповідача, акт обстеження матеріально-побутових умов від 14.02.2007р., висновок органу опіки та піклування.
Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, висновок органу опіки та піклування, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 липня 2003 року по 20 жовтня 2004 року. Від спільного подружнього життя мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4,5,8).
Позивачка ОСОБА_2 є бабусею малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.4,9).
Відповідачка перешкоджає позивачам брати участь у вихованні дитини, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5
Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 153, ч. 2, 3 157 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо). Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Перешкоджаючи спілкуватися з дитиною, відповідачка порушує права позивачів, зазначені вище.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання
3
тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Позивачі за місцем роботи та у побуті характеризуються позитивно, за станом здоров'я на диспансерному обліку, у тому числі у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога, не перебувають, мають задовільні матеріально-побутові умови проживання, що підтверджується довідками (а.с. 10-20), характеристиками (а.с.21-24), актами обстеження матеріально-побутових умов (а.с.6,47).
Разом з тим, керуючись інтересами малолітньої дитини, враховуючи вік дитини, тісний зв'язок з матір'ю, те, що дитина не знайома з позивачами та не сприймає їх як батька та бабусю, що не заперечується сторонами, суд вважає доцільним з метою запобігання порушення психічного здоров'я дитини визначити систематичні побачення позивачів з дитиною у присутності матері два дні на тиждень з 9-00 години до 12-00 години за мінливим графіком, оскільки графік роботи відповідача є мінливим.
З зазначених підстав суд вважає не доцільним залишення дитини на ніч у позивачів та відпочинок з позивачами протягом одного місяця на рік.
На підставі викладеного, ст. ст. 141, 153, 157, 159, 257 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в участі у вихованні малолітньої дитини задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в участі ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом забезпечення систематичних побачень позивачів з малолітньою дитиною.
Визначити систематичні побачення батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у присутності матері ОСОБА_3 за мінливим графіком два дні на тиждень з 9-00 години до 12-00 години, у задоволенні інших позовних відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.