Справа № 22ц-2936/2010                                      Головуючий в 1-ї інстанції – Руднєва О.Т.

 Категорія - 23                                                                           Доповідач - Кондратьєва О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

15 квітня 2010 року                                                                                                      м. Донецьк

  Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої -  Кондратьєвої О.М.,  

суддів – Голубинського А.М., Прокопчук Л.М.,

при секретарі – Петрушенко А.О.,

    за участю – сторін,

               розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29 січня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1  до Дзержинського комунального підприємства «Виробниче ремонтно-житлове управління» про розірвання договору та стягнення суми і за зустрічним позовом Дзержинського комунального підприємства «Виробниче ремонтно-житлове управління» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди транспортного засобу неукладеним та повернення сплачених грошових коштів,-    

В С Т А Н О В И В :

  ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення  Дзержинського міського суду Донецької області від 29 січня 2010 року , яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: розірвано договір оренди вантажного бортового автомобілю НОМЕР_1 та зобов»язано Виробниче ремонтно-житлове управління Дзержинської міської ради повернути ОСОБА_1 вказаний автомобіль. В решті вимог ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову Дзержинського комунального підприємства «Виробниче ремонтно-житлове управління» відмовлено.

 В апеляційній скарзі позивач просив скасувати зазначене рішення в частині відмови у стягненні суми орендної плати та вартості відновлювального ремонту і задовольнити вказані вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права. Так, судом зроблений висновок про розірвання між сторонами договору оренди 6 липня 2009 року, але суми орендної плати, не сплачені відповідачем за квітень-червень 2009 року, безпідставно стягнуті не були. Необгрунтовано судом відмовлено також у стягненні суми відновлювального ремонту автомобіля, т.я. транспортний засіб був переданий відповідачу одразу після придбання, більше нікому не передавався, експлуатувався тільки КП  «Виробниче ремонтно-житлове управління», тому саме відповідач повинен відшкодувати йому збитки.

      Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, договір оренди транспортного засобу ГАЗ-33023 414 держзнак  НОМЕР_1 необхідно розірвати, оскільки відповідач не вносив плату за користування автомобілем протягом 3-х місяців, а вантажний бортовий тентований автомобіль – повернути позивачу. Що стосується вимог про стягнення орендної плати, то суд вважав, що вони не ґрунтуються на законі. Не задоволені судом і вимоги про відшкодування ОСОБА_1 вартості відновлювального ремонту, як такі, що не були доведені позивачем. Крім того, не знайдено судом підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – зміні з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд 1-ї інстанції виходив із того, що укладений між сторонами договір оренди транспортного засобу необхідно розірвати, зобов»язати відповідача повернути автомобіль позивачу. В частині стягнення орендної плати та вартості відновлювального ремону суд відмовив позивачу в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та недоведеність вимог.

Однак до такого висновку суд дійшов із порушенням норм матеріального права.

    Як вбачається з матеріалів справи,  10 липня 2007 року між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір оренди транспортного засобу - вантажного бортового тентованого автомобіля ГАЗ-33023 414 держзнак  НОМЕР_1 (а.с.6-8).

    Пунктами 2.3.3 та 3.1 передбачений обов»язок орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату в  розмірі не менше 2200 грн. на місяць.

    Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 з квітня 2009 року відповідач перестав сплачувати орендну плату, в зв»язку з чим ОСОБА_1 було направлено 21.05.2009 р. на адресу відповідача заява-звернення з проханням сплатити суму орендної плати. Але КП  «Виробниче ремонтно-житлове управління» залишило заяву без реагування і не сплачувало орендну плату як за квітень, так і за травень-червень 2009 року. В письмовій заяві-зверненні від 6 липня 2009 року ОСОБА_1 доводить вказані обставини до відома керівництва відповідача і повідомляє про розірвання договору оренди.

    Вказані обставини підтверджені матеріалами справи (а.с.10-12) і не заперечувались відповідачем.  

    Згідно з вимогами ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

    Виходячи з наведеного, суд 1-ї інстанції в мотивувальній частині рішення зробив обґрунтований висновок про те, що укладений між сторонами договір оренди був розірваним на час розгляду справи, тобто з 6 липня 2009 року, коли КП  «Виробниче ремонтно-житлове управління» за вхідним номером № 1363 (а.с.10) була одержана заява-звернення ОСОБА_1 про розірвання договору.

Між тим, в резолютивній частині рішення суд зробив протилежний висновок, безпідставно зазначивши про розірвання договору оренди за рішенням суду, що згідно з ч.3 ст. 653 ЦК України тягне за собою припинення зобов»язання з моменту набрання рішенням суду законної сили, що не відповідає дійсності і фактично встановленим по справі обставинам.

Враховуючи, що зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ч.1 ЦК України), а у разі розірвання договору зобов»язання сторін припиняються (ч.2 ст. 653 ЦК України), Апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу за користування майном з квітня 2009 року до липня 2009 року (часу розірвання договору) заборгованість по орендній платі в сумі 6600 грн., виходячи з 2200 грн. щомісячної мінімальної орендної плати за квітень, травень та червень 2009 року.

Крім того, умовами орендного договору (п.4.2) передбачений обов»язок орендаря відшкодувати збитки, завдані втратою або пошкодженням предмета оренди, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Такі ж правові наслідки пошкодження орендованого транспортного засобу зазначені в ст. 803 ЦК України.

Як видно з договору № 158 купівлі-продажу (а.с.43), 22 червня 2007 року ОСОБА_1 придбав на ЗАТ «Горлівський авторемонтний завод» автомобіль ГАЗ-33023, якість та комплектність якого відповідала діючим державним стандартам та технічним умовам завода-виготовника, за 62580 грн.

10 липня 2007 року вказаний автомобіль був переданий ОСОБА_1 відповідачу в оренду, згідно з договором (а.с.6-8) і експлуатувався виключно КП «Виробниче ремонтно-житлове управління», чого не заперечував представник відповідача.

З висновку спеціаліста-автотоварознавця від 8 січня 2010 року (а.с.60-82) вбачається, що при огляді транспортного засобу встановлені механічні пошкодження, а саме: вм’ятина на правій боковині, задній рамці вікна, пошкодження лакофарбного покриття на стійці передньої правої двері, на лівій передній двері, на правому передньому крилі і бортах вантажної платформи, порушено кріплення лівого боку бамперу переднього, внаслідок чого фахівець зробив висновок, що транспортний засіб потребує відновлювального ремонту. Вартість відновлювального ремонту становить 2889, 28 грн.

На підставі наведеного, Апеляційний суд вважає, що вказана сума відновлювального ремонту повинна бути стягнута на користь ОСОБА_1 з КП «Виробниче ремонтно-житлове управління», оскільки відповідач не довів суду, що пошкодження предмета оренди сталося не з його вини, а обов»язок доводити вказане законом покладений саме на відповідача, а не на позивача, як помилково вважав суд 1-ї інстанції, відмовляючи в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1

Враховуючи, що позивачем рішення суду в частині відмови у стягненні суми у відшкодування моральної шкоди та витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження не оскаржувалось, а Апеляційний суд, згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду 1-ї інстанції в цій частині не перевірялось.  

На підставі ст. 88 ЦПК України, з КП «Виробниче ремонтно-житлове управління» підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на суму 158 грн.

  Керуючись ст.ст. 309, 313-316 ЦПК України, Апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

            Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29 січня  2010 року зміни ти.

            Вважати договір, укладений 10 липня 2007 року між ОСОБА_1 та Дзержинським комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-житлове управління», про оренду вантажного бортового тентованого автомобіля  НОМЕР_1 розірваним з 6 липня 2009 року.

Стягнути з Дзержинського комунального підприємства «Виробниче ремонтно-житлове управління»  на користь ОСОБА_1  плату за користування автомобілем НОМЕР_1  з квітня по червень 2009 року включно в сумі 6600 грн. (шість тисяч шістсот грн.), збитки, завдані пошкодженням транспортного засобу в розмірі 2889,28 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дев»ять грн. 28 коп., понесені судові витрати за розгляд справи апеляційною інстанцією – 158 грн. (сто п»ятьдесят вісім грн.), а всього – 9647,28 грн.  (дев»ять тисяч шістьсот сорок сім грн. 28 коп.)

            В іншій частині рішення суду залишити без змін.

            Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

                    Головуючий:                                                        Судді: