Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: Вінницька міська рада, Орган опіки та піклування, Перша Вінницька державна нотаріальна контора, ОСОБА_7, про визнання заяви про відмову від права на спадщину недійсною та визнання права на успадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 лютого 2010 року,
у с т а н о в и л а :
у липні 2009 року ОСОБА_5 звернувся із зазначеним позовом до ОСОБА_6, який за законом представляє інтереси неповнолітнього ОСОБА_8, зокрема у питаннях щодо прийняття спадщини після померлої матері – ОСОБА_9 Третіми особами вказав Вінницьку міську раду, Орган опіки та піклування, Першу Вінницьку державну нотаріальну контору.
За клопотанням позивача та його представника ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 вересня 2009 року до участі у справі в якості третьої особи притягнуто ОСОБА_7 як спадкоємця першої черги за законом.
У позовній заяві позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 трагічно померла його дочка ОСОБА_9. Після смерті залишилась спадщина спадкоємцями якої за законом є він, його дружина ОСОБА_10 (батьки покійної) та діти покійної - ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8
Вказує, що він із дружиною ОСОБА_10 разом вирішили, що своє спадкове майно вони передадуть онукам (відмовляться від спадщини на користь онуків), так, щоб вони успадкували спадщину в рівних частках.
Проте при оформленні відповідних відмов від спадщини на користь онуків у нотаріуса, в силу свого похилого віку, слабкого зору він довірився відповідачу ОСОБА_6, не вичитав уважно змісту заяви про відмову, не вник в суть цього документу та підписав його. Помиляючись у наслідках цієї відмови він не мав наміру передавати належну йому частку спадщини ОСОБА_8, оскільки свою частку йому передала ОСОБА_10, а він бажав передати свою частку іншому онукові – ОСОБА_7 з тим, що обидва онуки отримали спадщину в рівних частках.
Лише в квітні 2009 року він зрозумів свою помилку, оскільки при оформленні спадщини ОСОБА_6 . неповнолітньому ОСОБА_8 з’ясувалось, що його частка спадщини більша від частки спадщини другого сина померлої – ОСОБА_7 через те, що він з дружиною відмовились від своїх часток у спадщині на користь одного і того ж онука - ОСОБА_8
Зазначає, що відмовляючись від своєї частки спадщини на користь ОСОБА_8 через помилку, він не розумів наслідків цього та значення своїх дій. Вважає, що його було також введено в оману батьком ОСОБА_8, який супроводжував його у нотаріуса при підписанні відмови від спадщини.
Посилаючись на такі обставини та вказуючи правові підстави - ст. 225, ст.229, ст. 230, ст. 1274, ст.1300 ЦК України позивач просив визнати його заяву подану в нотаріальну контору 9 жовтня2008 року про його відмову у прийнятті спадщини від спадкодавці ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8, недійсною в частині передачі права на спадщину ОСОБА_8 та визнати право на успадкування вказаної частини спадщини за його онуком ОСОБА_7
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 лютого 2010 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_5 за його дорученням, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідач та його представник заперечували доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. Просили відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.
Представник третьої особи - ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник Органу опіки і піклування покладався на розсуд суду, проте просив, щоб судове рішення не погіршувало становище неповнолітнього щодо майнових питань.
Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дочка позивача - ОСОБА_9 Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 4 липня 2008 року (а.с.7, 73).
Спадкоємцями першої черги за законом є її батьки - ОСОБА_5, ОСОБА_10 та діти - ОСОБА_7 і ОСОБА_8, що підтверджується копіями документів спадкової справи (а.с.8,60- 74).
Сторонами не заперечується, що після смерті ОСОБА_9 залишилася спадщина, до якої належить Ѕ будинковолодіння уАДРЕСА_1, земельна ділянка, 2 торгових контейнера на Муніципальному ринку та грошові вклади.
ОСОБА_5 та ОСОБА_10 9 жовтня 2008 року подали заяви про відмову від прийняття належної кожному із них частки у спадщині, яка залишилась після смерті їх доньки – ОСОБА_9, на користь сина померлої – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Заяви посвідчені приватним нотаріусом Погребищенського районного нотаріального округу Слінченко В.П. (а.с.66, 67).
ОСОБА_7 у встановлений строк звернувся із заявою до Державної нотаріальної контори про прийняття спадщини (а.с.61).
В інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 з заявою про прийняття спадщини звернувся його батько ОСОБА_13 (а.с.71).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 червня 2009 року, виданого державним нотаріусом ОСОБА_8 отримав ѕ частки від спадщини після смерті ОСОБА_9, в тому числі з урахуванням 2/4 часток майна від якого відмовились на його користь ОСОБА_5 та ОСОБА_10 Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з Ѕ частки будинку з прибудовами у АДРЕСА_1. Свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частку цього спадкового майна не видано (а.с.85).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, а також з врахування положень перевірки рішення суду, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ч.2 ст.213 ЦПК України законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Рішення суду не можна визнати законним оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства, а справу вирішив з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено обстави, що він при підписанні відмови від спадщини був введений в оману чи не розумів значення своїх дій. Виходив із того, що позивач давав суперечливі покази щодо обставин, на які посилався, зокрема, стверджував, що його було введено в оману, а в позовній заяві посилався на те, що він не усвідомлював значення своїх дій через хворобу, згідно позовної заяви, позивач підписував заяву разом з дружиною, а в ході судового розгляду вказував, що обидві заяви були підписані позивачем.
Разом із тим, суд не придав значення та не дав належної оцінки іншим обставинам, доводам та доказам позивача, на які він посилався у своїй позовній заяві та у своїх поясненнях. Зокрема суд не звернув увагу на те, що позивач ставлячи питання про визнання відмови від прийняття спадщини на користь ОСОБА_8 вказував у своїй позовній заяві, виходячи із її змісту, що він відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_8 під впливом помилки, що підтверджується відповідним посиланням у позовній заяві на норму ч. 1 ст. 229 ЦК України.
Через невідповідні висновки суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованими.
Відповідно правилам частини 2 статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь буд-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
ОСОБА_5 9 жовтня 2008 року скористався своїм правом, відповідно до зазначеної вище норми права, відмовившись від своєї частки спадщини на користь онука ОСОБА_8 (а.с.25,66).
Проте, як вбачається із змісту позовної заяви, пояснень позивача та його представника в суді першої інстанції, а також представника позивача в суді апеляційної інстанції, пояснень представника третьої особи ОСОБА_7 – ОСОБА_14, з інших матеріалів справи, зокрема посвідчених письмових пояснень ОСОБА_10, ОСОБА_15 (а.с.88,89), ОСОБА_5 відмовився від прийняття своєї частки спадщини на користь ОСОБА_8 внаслідок помилки, не маючи волевиявлення відмовлятися від своєї частки спадщини на користь саме цієї особи - ОСОБА_8
Посилання позивача на різні інші обставини, що потягли саме такі наслідки - відмову від своєї частки спадщини на користь особи, в інтересах якої він не мав наміру відмовлятись, наведені позивачем як обставини, через які, внаслідок помилки він відмовився від своєї частки спадщини на користь ОСОБА_8
Наведені позивачем обставини свідчать саме про вчинення позивачем правочину, який вчинено під впливом помилки, що підтвердив в судовому засіданні представник позивача.
Посилання позивача, поряд із вчиненням правочину під впливом помилки, на інші правові підстави недійсності правочину (внаслідок не усвідомлення значення своїх дій, обман з боку законного представника ОСОБА_8) є помилковими в силу невміння дати правильну та об’єктивну правову оцінку обставинам, що фактично відбулись, в силу юридичної необізнаності, а тому не мають правового значення, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позивачем та його представником наведені достатні докази та доводи про вчинення ОСОБА_5 правочину (письмової нотаріально посвідченої відмови від своєї частки спадщини, в порядку правил частини 2 статті 1274 ЦК України, на користь саме ОСОБА_8) під впливом помилки.
Відповідно правилам частини 5 статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229 – 231 і 233 цього Кодексу.
Відповідно правилам ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Як вбачається ОСОБА_5 помилився щодо обставин, які мають істотне значення, а тому вчинений останнім правочин слід визнати недійсним на його вимогу, виходячи із правил частини 5 статті 1274 та частини 1 статті 229 ЦК України.
Саме така правова підстава для задоволення позову вбачається із тих обставин, на які посилається позивач ОСОБА_5 Саме з цієї правової підстави представник позивача у апеляційному суді просив задовольнити позов ОСОБА_5, скасувавши рішення суду першої інстанції.
Вбачається, що судом першої інстанції у судовому рішенні зазначено перелік норм матеріального права з наведенням частини їх тексту (змісту) без очевидного зв’язку цих норм до спірних правовідносин, зокрема до конкретних встановлених обставин справи, а тому не можна визнати, що ці норми матеріального права судом застосовані правильно.
Отже судом першої інстанції не дана належна оцінка обставинам справи, допущена невідповідність висновків суду обставинам справи та порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи зазначене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Враховуючи, що правила частини 5 статті 1274 ЦК України передбачають можливість визнання недійсною відмову від прийняття спадщини в цілому та без застережень умовами, тому вимоги про визнання недійсною відмови від спадщини в частині лише передачі права ОСОБА_8 не можуть бути задоволеними, а підлягають задоволенню відповідно до вимог закону в цілому.
Визнати недійсною відмову від прийняття спадщини ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 слід у такому обсязі, у якому він відмовився від цього права, а саме відповідно до змісту нотаріально посвідченої заяви (а.с.25,66).
Не підлягає також задоволенню вимога про визнання права на успадкування вказаної частини спадщини за внуком позивача ОСОБА_7, оскільки такі спадкові права, після визнання недійсною відмови від прийняття спадщини ОСОБА_5, підлягають оформленню в нотаріальній конторі, а останній має визначитись із своїм правом прийняття, чи відмови від прийняття спадщини. Внаслідок цього частки у спадщині можуть змінитися, що потребує внесення відповідних змін у свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, така вимога не може бути задоволеною через те, що ОСОБА_7 стороною у справі не був, не заявляв самостійних вимог про визнання за ним будь-яких спадкових прав, а тому такі вимоги позивача про визнання права за третьою особою у справі є безпідставними.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.313, ч.2 ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 лютого 2010 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати недійсною відмову ОСОБА_5 від прийняття належної йому частки у спадщині, яка залишилась після смерті його доньки – ОСОБА_9, на користь сина померлої – ОСОБА_8, оформленої у заяві від 9 жовтня 2008 року та посвідченою приватним нотаріусом Погребищенського районного нотаріального округу Слінченко В.П.
В решті вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: