У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22  квітня  2010  року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

                                             Головуючого  - Куцина М.М.,

                                           суддів: Павліченко С. О., Собослоя Г. Г. ,    

             при секретарі –  Медяник Л. В.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1 на рішення  Мукачівського міськрайонного суду  від 8 грудня 2009 року та додаткове рішення цього ж суду від 11 лютого 2010 року по справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПП « Будсервіс», де третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача  приватний нотаріус міського нотаріального округу Герцускі- Торжаш Вікторія Ласлівна, про визнання договору купівлі - продажу майнового комплексу недійсним,

                                                           Встановила:

     У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся  до суду із позовом до ОСОБА_1, ПП « Будсервіс». де третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача  приватний нотаріус міського нотаріального округу Герцускі- Торжаш Вікторія Ласлівна, про визнання договору купівлі- продажу майнового комплексу недійсним.

     У позові зазначав , що на підставі свідоцтва про державну реєстрацію( перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 12 вересня 2000 року, яке включене до ЄДРПОУ від 18 вересня 2000 року, він заснував приватне підприємство « Будсервіс» ,  і за статутом      є єдиним його засновником та власником.

    Зазначене підприємство  засновано на його особисті кошти, а саме 65 тис гривень, тобто ним  було куплено майновий комплекс по вул. Свалявській,75 у м. Мукачево Закарпатської  області на підставі договору купівлі - продажу приміщення шляхом аукціону від 22 вересня 200О року.

    Відповідно до його наказу №1  від 1 вересня 2000 року,  ним було призначено директором  підприємства ОСОБА_4 - чоловіка відповідача по справі, який  був директором його Підприємства до часу  своєї смерті  у 2004 році.

    Зараз внаслідок  світової економічної    кризи постала необхідність взяти кредит  для збереження та розвитку господарсько - економічної діяльності підприємства ,  однак  для кредитних установ необхідне забезпечення виконання і кредитного договору підприємства  шляхом іпотеки ( застави нерухомого майна) належного підприємству майнового комплексу по вул. Свалявській,75 у м. Мукачево Закарпатської області. У зв’язку з цим, він звернувся із заявою до КП « Мукачівське МБТІ та ЕО» для отримання Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, однак отримав письмове повідомлення від 26  листопада 2008 року за №3692 про те, що право на отримання таких  витягів мають виключно власники майна, його спадкоємці та уповноважені особи, а згідно даних інвентарної справи власником майнового комплексу  по вул. Свалявській,75, що у м. Мукачево , Закарпатської області з 19  грудня 2003 року являється інша особа.

    На адвокатський запит до КП « Мукачівську МБТІ та ЕО» адвокатом було отримано відповідь  від  26 листопада 2008 року за №3699, із якої вбачається, що на підставі укладеного директором ПП « Будсервіс»- ОСОБА_4 та ОСОБА_1, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу В.Л. Герцускі- Торжаш договіром купівлі- продажу, зареєстрованого в реєстрі за №4829, майновий комплекс по вул. Свалявській,75, що у м. Мукачево Закарпатської області,  продано  відповідачеві  по справі без його  на те дозволу і без його відома. Про це відчуження йому стало відомо із  вищезазначених повідомлень та відповідей КП « Мукачівське МБТІ та ЕО»

    Також позивач зазначав, що відповідно до правил ч.2 ст.16 Закону України « Про підприємства в Україні» передбачено, що керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності  підприємства якщо інше не передбачено законодавством України.   Закон України « Про підприємства в Україні» втратив чинність з моменту набрання чинності  ЦК України( в редакції від 16 січня 2003 року, а саме з 1 січня 2004 року, отже ще на момент укладення  спірного договору діяв.

    Позивач вважає, що вищезазначений договір укладений усупереч інтересам підприємства. Із цих підстав вважає вищезазначений  договір купівлі- продажу комплексу від 19 грудня  2003 року  таким, що укладений з грубим порушенням норм чинного законодавства і підлягає до визнання недійсним та скасуванню з наступних підстав,  передбачених ст.41,48,49,50 ЦК України ( в редакції 1963 року)..

    Позивач вважав, ,що цей спірний договір укладений в суперечності із встановленими цілями діяльності  підприємства, свідчить той факт, що згідно з догово- ром купівлі- продажу приміщення шляхом аукціону від 22 вересня 2000 року підприємством було придбано майновий комплекс по вул. Свалявській,75 ,що у м. Мукачеві Закарпатської області за ціною 65 тис. гривень, а відповідно до оскаржуваного  договору продаж вчинено за 35 тис. гривень, хоча, як зазначено у п.4 оскаржуваного договору, інвентаризаційна оцінка комплексу становила 81.777.00 тис. гривень. Таким чином,   є наявна суттєва різниця у вартості об’єкта продажу та фактичній ціні його відчуження.

    Так позивач рахував, що він звернувся до суду у межах  строку позовної давності, передбаченого ст.76 ЦК України( в редакції від 1963 року, оскільки довідався про порушення свого права,  тобто існування спірного договору від 19 грудня 2003 року  тільки 26 листопада 2008 року, отримавши  особисто через  адвоката інформацію про наявність оскаржуваного договору, тому перебіг позовної давності рахується із 26 листопада 2008 року.

    Позивач, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини  та з підстав, передбачених ст. ст. 2,14,16ЗУ « Про підприємства в Україні» від 16 січня 2003 року та  ст. ст. 41,48-50,57,71,76 ЦК України ( в редакції 1963 року), ст. ст.257,261 ЦК України ( в редакції від 2003 року), визнати договір купівлі- продажу комплексу від 19 грудня 2003 року, укладений Директором ПП « Будсервіс»- ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу В. Л. Герцускі- Торжаш та зареєстрованого в реєстрі за №4829 про купівлю- продаж майнового комплексу по вул. Свалявській,75, що у м. Мукачево Закарпатської області недійсним та  скасувати  з моменту його прийняття.

    Рішенням Мукачівського  міськрайонного суду від 8 грудня 2009 року позов задоволено.

    Визнано недійсним та  скасовано договір купівлі- продажу комплексу від 19 грудня 2003 року, укладеного директором ПП « Будсервіс»-  ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі_- Торжаш Вікторією Ласлівною та зареєстрованого в реєстрі за №4829 про купівлю- продаж майнового комплексу по вул. Свалявській, 75 в м. Мукачево Закарпатської області.

    Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_1 та ПП « Будсервіс», 252 гривень сплачених витрат з інформаційно- технічного забезпечення та 350 гривень державного мита.

    Додатковим рішенням цього суду від 2010 року зобов’язано  відповідача повернути ПП « Будсервіс» комплекс загальною площею 1261,40 кв. м., що знаходиться в м. Мукачево по вул. Свалявська, будинок №1 Закарпатської області та зобов’язати ПП « Будсервіс» повернути ОСОБА_1 35  тисяч гривень.

В обґрунтування апеляційної скарги   відповідачка посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про   відмову у задоволенні позову.

Позивач та її представник   у суді апеляційної інстанції  вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим , а апеляційну скаргу безпідставною.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, справа розглянута у відсутності   апелянта,  який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

 Відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України,  під час  розгляду справи  в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов та визнаючи договір купівлі продажу від 19грудня 2003 року спірного нерухомого майна  недійсним з підстав, передбачених ст. 57,59 ЦК України ( в редакції  1963 року), місцевий суд виходив з того, що позивач набув право власності   шляхом   купівлі  на аукціоні від 22 вересня 2000 року цілісного майнового комплексу за адресою : АДРЕСА_2 за рахунок цього майна він 12 вересня 2000 року заснував Приватне підприємство « Будсервіс»,  відповідно до статуту якого він являється  єдиним його власником  та  засновником.   Спірний об’єкт нерухомості був  відчужений  без його відома та   належно оформленої згоди,   передбаченої законом,  директором підприємства  ОСОБА_4 на підставі договору купівлі- продажу від 19  грудня 2003 року, шляхом зловмисної домовленості він продав це спірне нерухоме майно   ОСОБА_1,   з якою на той час перебував  у зареєстрованому шлюбові.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, позивач по справі набув право приватної власності на цілісний майновий комплекс ОП « Забудовник»,  загальною площею  1261,40 кв. м., що знаходиться в м. Мукачево по вул. Свалявська, будинок №75 Закарпатської області  шляхом купівлі на аукціоні  22 вересня 2000 року.

Даний спірний об’єкт  нерухомості  був  відчужений  без його відома та   належної оформленої згоди   директором підприємства  ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі- продажу від 19  грудня 2003 року  на користь ОСОБА_1,   з якою він  на той час перебував  у зареєстрованому шлюбові.

Також матеріалами справи  стверджено, що позивач по справі  12 вересня 2000 року заснував Приватне підприємство « Будсервіс» , згідно з  статутом якого він є    єдиним його засновником та власником.

За наказом позивача ОСОБА_4, чоловіка відповідачки по справі, було призначено директором цього підприємства, якій працював на цій посаді до часу  своєї смерті  у 2004 році.

Правилами  частини  першої ст.2 Закону України « Про підприємницьку діяльність» передбачено, що приватне підприємство засновується на власності фізичної особи і з метою забезпечення належної господарської діяльності .

    Факт того, що позивач є засновником підприємства « Будсервіс» за рахунок власних  коштів  та  майнового комплексу,  розташованого  по АДРЕСА_2, і що це підприємство  він заснував 12 вересня 2000 року на підставі статуту  та Свідоцтва про державну реєстрацію ( переєстрації) суб’єкта  підприємницької  діяльності відповідачкою по справі не оспорюється .

Так, положенням ч.1 ст. 14 Закону України « Про підприємства в Україні» та ч.2 ст. цього Закону передбачено, що  керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства, якщо інше не передбачено законодавством України.

У статуті приватного підприємства, зокрема п.п5 цього  Статуту, передбачено, що директор  підприємства є виконавчим органом  і вирішує всі питання  діяльності Підприємства , крім тих що відносяться до виключної компетенції  засновника підприємства.

Відповідачкою по справі у суді першої інстанції не  заперечується факт того, що на час  укладення договору купівлі- продажу  від 12 грудня 2003 року  майнового комплексу  ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбові.

Згідно зі ст. 41 ЦК України ( в редакції 1963 року), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов’язків.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, який прийшов до висновку, що  цей договір   укладений з грубими порушеннями чинного законодавства, зокрема направлений на  відчуження статутного майна підприємства, що   суперечить діяльності,  тобто   цілям та меті  підприємства « Будсервіс», які зазначені у статуті цього підприємства. Також даний об’єкт  був проданий за 35 тис. гривень, при інвентаризаційній оцінці   цього комплексу   сумою у 81777.11 гривень, чим  суттєво  занижена його вартість.

Також колегія погоджується з висновком місцевого суду, що дана угода укладена внаслідок  зловмисної угоди однієї  сторони з другою стороною, і   цей факт доведений,  оскільки виконавчий директор здійснив   продаж майна    в порушення його компетенції  та без відповідних повноважень на укладення даної угоди, та  стороною цього  спірного договору,  була його дружина, з якою  він перебував у  зареєстрованому шлюбові.

  Правилами ст.48 ЦК України( в редакції 1963 року) передбачено, що недійсною є та угода,  що не відповідає вимогам закону,  і по цій угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати її  вартість у грошах.

Відповідно до положень ст. 57 ЦК України ( в редакції 1963 року), угода, укладена внаслідок  зловмисної угоди однієї сторони з другою стороною , може бути визнана недійсною за позовом потерпілого, і якщо угода визнана недійсною за однією з зазначених підстав,  то потерпілому повертається другою стороною все одержане майно за угодою. Крім того, потерпілому відшкодовується другою стороною понесені ним витрати.

    Доводи відповідача про те, що до компетенції   померлого  ОСОБА_5, як виконавчого директора,  належало право без довіреності  відчужувати майно, яке відносилося  до статутного  фонду і належало на праві приватної власності позивачеві,  і позивач не вправі   ставити питання про визнання  спірного договору недійсним, оскільки при укладенні цього договору  він не був стороною, і те, що  при укладенні цього договору  не була  занижена вартість  проданого майна, оскільки відповідачка  внесла у касу підприємства гроші  у сумі 82000.00 гривень,  і позивачем у судіпершої інстанції не доведено факт зловмисної угоди     судова колегія  відхиляє як такі, що  не ґрунтуються на законові.

    З врахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку,  що місцевим судом  правомірно та з  правових  підстав, передбачених Цивільним  Кодексом   України, визнано  договір купівлі- продажу майнового комплексу від 19 грудня 2003 року- недійсним.

    Також, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, який у відповідності до правил ст.71,76 ЦК України ( в редакції 1963 року) вважав, що позивачем  не пропущений строк позовної давності  на звернення до суду, оскільки він довідався про порушення належного йому права 26 листопада 2008 року, отримавши особисто  через адвоката відомості про наявність оскаржуваного договору і у межах  трьохрічного строку звернувся до суду.

    Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що право приватної власності на спірне майно належало позивачеві, і лише він як засновник та  власник підприємства міг приймати рішення щодо   відчуження майна, належного йому на праві приватної власності  , а померлий ОСОБА_5, як виконавчий директор,   відповідно до статуту, таких повноважень не мав.  Позивач також      не надавав йому повноважень на відчуження майна у вигляді довіреності,  яка повинна бути  оформлена відповідно до вимог  закону.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

    Керуючись ст. ст. 303,304, 307,308,313,314,315,319 ЦПК України судова колегія ,

                                                                у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.  

Рішення  Мукачівського міськрайонного суду від  8 грудня 2009 року та додаткове рішення цього ж суду від 11 лютого 2010 року  залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили, шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

            Судді: