ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2010 року квітня 30 дня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, одноособово:

Головуючим –

у відсутність осіб, які беруть участь у справі та про час і місце судового розгляду належно повідомлені,

Віхровим В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську протест заступника прокурора Дніпропетровської області, внесений на постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2010, якою справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 8 Закону України «Про боротьбу з корупцією» про притягнення до відповідальності, –

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка працює на посаді четвертої категорії і має восьмий ранг службовця місцевого самоврядування, мешкає на АДРЕСА_1, –

провадженням закрита за п. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність складу проступку, –

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 притягалася до відповідальності за те, що, обіймаючи посаду Василівської  сільського голови, 01.01.2010 на вулиці Стрімського, 3, у с. Василівці Солонянського району за місцем служби умисно підготувала і уклала договір оренди приміщення в адміністративній будівлі належної Василівській сільській раді з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Агропромислова компанія», чим останньому в порушення п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» надала незаконні переваги.

Прокурор приніс протест на предмет незаконності постанови судді через незастосування ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка забороняє передавати в оренду майно органів місцевого самоврядування, а також необґрунтованості, оскільки висновок про відсутність умислу не відповідає з’ясованим обставинам, через що особа уникнула відповідальності.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів протесту, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Мотивуючи відсутність умислу, суддя відзначив про недоведеність бажання особи діяти для отримання матеріальних благ чи інших об’єктів корупційних посягань. У справі відсутні будь-які свідчення чи, навіть, зізнання особи про те, що договір був підписаний укупі з іншими паперами, або про інші форми недбалих дій. Тож, дійсно суддя, помилившись, вказав на відсутність умислу замість висновку про відсутність корисливих мотивів, що визнані обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони корупційних діянь за ч. 1 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», мети як ознаки сприяння за п. «а» ч. 1 ст. 5 цього Закону або висновку про юридичну помилку, що однаково справедливо у цій справі для оцінки зібраних в сукупності доказів.

Адміністративним проступком за п. «г» ч. 3 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про боротьбу з корупцією» є надання незаконних переваг (матеріальних чи інших вигод, пільг, привілеїв тощо) фізичній чи юридичній особі під час підготовки, прийняття рішення, що відбувається в рамках конкурсної (змагальної) процедури, коли рішення має бути прийняте на користь одного з принаймні двох суб’єктів права, які зацікавлені у рішенні на свою користь. В протилежному випадку, тобто за відсутності змагальної процедури для прийняття рішення, прийняття рішення без достатніх правових підстав може мати ознаки протиправного сприяння чи іншого службового правопорушення. Конкурс для передачі в оренду комунального майна передбачений ч. 7 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на випадок наявності заяв про оренду нерухомого майна від двох або більше фізичних чи юридичних осіб.

Наявність хоча б однієї такої заяви, окрім заяви ТОВ «Дніпропетровська Агропромислова компанія», в цій справі не доведена, як не доводилися у цій справі будь-які умисні дії спрямовані на створення передумов для виникнення підстав породження правовідносин, в рамках яких здійснюється підприємцем його господарська діяльність, чим виключається як необхідність конкурсу, так і сприяння підприємницькій діяльності з об’єктивної сторони.

Доводи прокурора про незаконність змісту договору щодо об’єкту оренди мають значення для заперечуванності цього правочину згідно з ст. 215 ЦК України, що підлягає розгляду за правилами іншого судочинства. До того ж за ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» мають статус юридичної особи, через що за ст.ст. 2, 172 ЦК України і ст. 2 ГК України сільська рада може виступати у цивільних та господарських відносинах як самостійний учасник або здійснюючи права іншого учасника – територіальної громади. Відповідно до ст. 327 ЦК України і ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» комунальною власністю визнаються відносини належності майна територіальній громаді. Отже, якщо спірний об’єкт належить сільській раді як юридичній особі, то він згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» відноситься до майна, яке має загальнодержавне значення, інакше сільська рада як балансоутримувач здійснює право комунальної власності територіальної громади. Звідси, наявний у цій справі акт прийняття будівлі на баланс сільської ради ( а.с. 13 ) недостатній для висновку про порушення сільським головою, який виступає в договорі від імені сільської ради, законодавчої заборони, а тому порушення законодавства прокурором не доведені.

Крім того, уповноважені на виконання функцій держави особи, які несуть адміністративну відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, визначені ст. 2 Закону України «Про боротьбу з корупцією», і серед них окремо перелічуються державні службовці, чий правовий статус регулюється Законом України «Про державну службу», та посадові особи місцевого самоврядування, чий правовий статус регулюється Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відповідно, за ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» спеціальні обмеження встановлені для всіх суб’єктів, зазначених у ст. 2 цього Закону, а спеціальні обмеження за ч. 3 ст. 5 зазначеного Закону встановлені виключно для однієї категорії осіб – державних службовців (п. «а» ст. 2 цього Закону), які є посадовими особами.

У зв’язку з цим, оскільки ОСОБА_2 обіймає посаду, на яку розповсюджується дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», то вона не відноситься до суб’єктів адміністративного проступку щодо порушення спеціальних обмежень за п. «г» ч. 3 ст. 5 цього Закону, з приводу чого порушено провадження за протоколом у цій справі.

З урахуванням наведеного, встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що суддя виконав завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення (ст. 245 КУпАП), а допущені ним порушення ст. 283 КУпАП щодо мотивів своїх висновків, які стали приводом для опротестування, не вплинули на її правильність, по суті, і справедливість, не відносячись до істотних, через що така постанова не може бути переглянута (скасована чи змінена) лише з формальних міркувань.

Керуючись ст. 294 КУпАП, судова палата, –

ПОСТАНОВИЛА:

Протест заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2010 про закриття справи провадженням за ч. 1 ст. 247 КУпАП  – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і перегляду не підлягає.

Суддя апеляційного суду