Справа № 656/680/20

Номер провадження 2/656/185/20

01.10.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Ференц Р.І.,

за участі:

секретаря судового засідання Малишевської Т.М.,

сторони цивільного провадження

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванівка Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

01.10.2020 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало до Іванівського районного суду Херсонської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 21.10.2010 року у розмірі 15542,42 грн. станом на 16.09.2020 року, та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 року у провадження судді Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І. передана справа №656/680/20.

Предметом позову є стягнення заборгованості.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справа підсудна Іванівському районному суду Херсонської області, оскільки ст.ст.23, 27, 162 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування такої особи. П. п. 7, 8 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи можуть пред`являтися за їх місцем знаходження, і позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Позовна заява подана особою, яка згідно вимог ст. 47 ЦПК України наділена цивільною процесуальною дієздатністю, оскільки 14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПриватБанк») на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва - АТ КБ "ПриватБанк").

Стислий виклад позиції сторін по справі.

Позивач в своєму позові посилався на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 21.10.2010 року. На виконання зобов`язань за договором, банк надав відповідачу кредит. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між банком і позичальником договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та витягу з «Тарифів».

Відповідач ознайомлена із умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банку про їх затвердження.

Відповідно до положень умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті озивача (www.privatbank.ua) АТ КБ "ПриватБанк", що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення. Інших клопотань і заяв від позивача на адресу суду не надходило.

Від відповідача заяв, клопотань на адресу суду не надходило, відповідач виявив бажання приймати участь в судовому засіданні особисто без залучення до участі у справі представника.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в справі з викликом сторін та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін і розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження призначено на 28.10.2020 року.

У судові засідання, які призначалися 28.10.2020 року та 12.11.2020 року позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» не з`явився. До суду 21.09.2020 року позивачем було подано клопотання, в якому просив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду у випадку неявки в судове засідання відповідача і просить розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені в позові,

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, які призначалися 28.10.2020 року та 12.11.2020 року, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце судового засідання, з`явилася, не заперечила проти розгляду справи у відсутність позивача, не скористалася своїм правом подачі відзиву на позовну заяву, скористалася своїм правом висловити відношення до висунутого позову в судовому засіданні особисто. В судовому засіданні відповідачка з висунутим позовом погодилася частково, підтвердила факт звернення в АТ КБ "ПриватБанк" з метою отриманням нею в 2010 році грошових коштів, де їй видали кредитну карку, на яку неодноразово збільшували кредитний ліміт і якою вона користувалася до часу блокування картки, визнає факти неповного погашення кредиту через фінансові труднощі.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що з 21.10.2010 року ОСОБА_1 стала клієнтом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та отримала кредитну картку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», отримавши платіжну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 02.2015 року, яка в подальшому була замінена на інші кредитні картки, остання з яких платіжна картка № НОМЕР_2 зі строком дії до 09.2021 року.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується випискою по рахунку) та встановлено початковий кредитний ліміт.

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» /п.1.7 Статуту АТ КБ «Приватбанк»/.

Згідно із наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 16.09.2020 року становить у розмірі 15542,42 грн., яка складається з 9542,34 грн. заборгованості за тілом кредиту; 3430,08 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 2570,00 грн. нарахованої пені.

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується випискою по рахунку) та встановлено кредитний ліміт.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки). Розмір кредитного ліміту збільшився до 3300,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту позивач керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник карткового рахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.69. договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Пунктом 1.1.3.2.4. договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин Договору . При цьому у сторін договору виникають обов`язки: у кредитора інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 договору; у позичальника отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п.1.1.2.1.5 договору).

На підставі п. 1.1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов`язань за даним договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1,1.1.6.2 договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua, SMS - повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів» клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору виконавши умови и. 2.1.1.5.4. договору.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме згідно до п. 2.1.1.12.3.

Погашення кредиту - поповнення карткового рахунку позивача, здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх банком на картковий рахунок позивача, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору. Таким чином, відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язковий платежу.

Згідно до п. 1.1.1.60 договору мінімальний обов`язковий платіж - розмір боргових зобов`язань відповідача, які щомісяця повинен сплачувати відповідач протягом терміну дії карти. Мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обгрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Суд встановив, що між сторонами у справі виникли правовідносини у сфері споживчого кредитування, які регулюються нормами Розділу І «Загальні положення про зобов`язання» та Главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань Книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлене законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі)

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 21.10.2010 року посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", «Універсальна Gold», та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору

Витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", «Універсальна Gold», та витягом з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з тарифів та витяг з умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що наданий позивачем витяг з тарифу обслуговування кредитних карт не лише не містить підпису відповідача, але з тексту витягу вбачається про зміни процентної ставки по кредитним карткам "Універсальна", "Універсальна ГОЛД" а також змінено тарифи обслуговування кредитних карт "Універсальна", "Універсальна ГОЛД", розмір процентної ставки та пені.

При цьому, не вбачається, що відповідач був обізнаний та погодився з такими умовами банку.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (21.10.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (01.10.2020 року). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, суд доходить до висновку, що відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з положеннями ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21.10.2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку, договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 статті 11 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»(далі - Закон №1023-XII).

Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору». Таку правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р по справі № 342/180/17, провадження №14-131цс19.

Таким чином, позовні вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 3430,08грн. та нарахована пеня в розмірі 2570,00 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та в частині нарахованої пені.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статями 625,1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Також суд враховує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір про надання банківських послуг № б/н від 21.10.2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача ОСОБА_1 суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 9542,34 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача, стягує із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 21.10.2010 року у розмірі 9542,34 грн. по тілу кредиту; судові витрати 2102,00 грн., в іншій частині позовних вимог суд позивачу відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно долученої до позовної заяви оригіналу платіжного доручення вбачається, що позивачем було оплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн.

Оскільки зважаючи вимогу позивача про стягнення з відповідачки оплачений судовий збір, суд задовольняє таку вимогу, і приходить до висновку, що з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача оплачений ним судовий збір.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст.207, 526-530, 626,628,633,634, 638, 1048- 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 21.10.2010 року у розмірі 15542,42 грн. станом на 16.09.2020 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту кредитного договору про надання банківських послуг № б/н від 21.10.2010 року у розмірі 9542,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Іванівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.11.2020 року.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач : Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

юридична адреса: вулиця Грушевського, 1Д, місто Київ, 01001,

адреса для листування: вулиця Набережна Перемоги, 50, місто Дніпро, 49094,

код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1

місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) НОМЕР_3 ;

паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданий 12.01.2004 року Іванівським РВ УМВС України в Херсонській області.

Суддя Р.І. Ференц