ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року                                                                                     Справа № 924/369/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. ,  суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

відповідача 1 - Думітращук В.М.

відповідача 2 - не з`явився

позивач: Крамар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2019 року (суддя - І.М. Грамчук, повний текст рішення складено 23 жовтня 2019 року)                                                                                                                                                                                                                                 

за позовом Хмельницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія"

                                 КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради

про скасування запису про проведену державним реєстратором реєстрацію права власності на приміщення складів-магазинів площею 428,6 кв.м.

ВСТАНОВИВ:

Хмельницька міська рада (надалі – позивач) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" (надалі – відповідач-1) та Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Панасюк Наталії Каролівни (надалі – відповідач-2), в якому просила скасувати запис про проведену відповідачем-2 державну реєстрацію права власності на приміщення складів-магазинів загальною площею 428,6 кв.м по вул. Купріна, 54/2-В за Відповідачем-1.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2019 позов задоволено. Скасовано запис №29101401 про державну реєстрацію права власності на приміщення складів-магазинів загальною площею 428,6 кв.м. по вул Купріна, 54/2В у м. Хмельницький за ТОВ "Хмельницька універсальна компанія": реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1703559668101, підстава внесення запису - рішення №44242116 від 26.11.2018р.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що державний реєстратор вчинив запис про реєстрацію права власності без урахування стану орендованої земельної ділянки. Зокрема, судом взята до уваги довідка Хмельницького бюро технічної інвентаризації Виконавчого комітету Хмельницької міської ради №1965/01-18 від 23.11.2018, відповідно до якої земельна ділянка вільна від забудови, яка перебуває у комунальній власності міста Хмельницького.

Місцевий суд також зазначив, що про відсутність нерухомого майна на земельній ділянці свідчить й договір оренди землі № 041074200137 від 27.07.2010, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ "Хмельницька універсальна компанія".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Хмельницька універсальна компанія»  звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2019 р. та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 скасовано вищезазначене судове рішення та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.20 р. постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у справі №924/369/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Верховний суд вказав, що ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції не встановив, чи порушене право позивача і чи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, спрямований на його поновлення; чи призведе вимога позивача до реального захисту і поновлення його порушених прав та інтересів.

В такий спосіб, суд не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог, не дослідив належним чином чи мали місце обставини, на які посилаються сторони у справі та які були встановлені судом першої інстанції.

Касаційна інстанції зазначила, що під час нового розгляду, господарському апеляційному суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Під час нового розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, відповідач звертає увагу на те, що реєстрація речових прав була вчинена відповідно до норм чинного законодавства, на підставі укладеного договору купівлі-продажу, який є чинний, не скасований у судовому порядку. Відсутні ознаки самочинного будівництва, земельна ділянка виділена під будівництво об`єкта комерційного призначення, збудований об`єкт придбаний на підставі чинного договору купівлі-продажу, право власності на об`єкт зареєстровано у передбачений законом спосіб, а тому у позивача відсутні підстави стверджувати про наявність порушення його прав.

Відповідач зазначає, що скасування запису про право власності на нерухоме майно без скасування самого права власності на об`єкт нерухомого майна, як і за умов наявного у відповідача та чинного на день розгляду справи правовстановлюючого документа на нерухоме майно суперечить приписам ст. 321, 331, 376 ЦК України та ст. Першого протоколу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив позовні вимоги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, зазначив, якщо б на земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомості, належний відповідачу на праві власності, земельний аукціон щодо неї не проводився, а відповідач 1 звернувшись з відповідною заявою до позивача та правовстановлючими документами на об`єкт, мав би право отримати зазначену земельну ділянку в оренду для обслуговування об`єкта.

В письмових поясненнях з урахуванням постанови Верховного Суду, позивач зазначив, що на момент укладення договору оренди у 2010 р. на земельній ділянці були відсутні будь-які об`єкти нерухомості.

Звертає увагу на те, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомості за продавцем не була проведена, що підтверджено листом Хмельницького БТІ від 23.11.18 р. № 2965/01-18.

Вважає, що ігноруючи умови договору оренди, порядок щодо отримання дозвільних документів на будівництво об`єкта, відповідач, скориставшись неправомірними діями державного реєстратора, незаконно створив на земельній ділянці об`єкт нерухомості.

У додаткових поясненнях відповідач – 1 зазначив, що при укладенні договору купівлі-продажу відповідачу не було надано копії первинних правовстановлюючих документів та акта введення об`єкту в експлуатацію.

В письмових поясненнях міська рада наголосила, що скасування запису, у зв`язку з чим і позбавлення даного об`єкта статусу нерухомого майна, який був створений оскарженим записом реєстратора надасть можливість звільнити позивачу земельну ділянку від даного об`єкта та повернути її в комунальну власність. Такий спосіб захисту є ефективним, оскільки наявність оскаржуваного запису на сьогодні позбавляє позивача вчиняти подальші дії про повернення земельної ділянки від недобросовісного орендаря шляхом звільнення її від незаконно створеного об`єкта та відповідно права в подальшому як власника розпорядитись земельною ділянкою.

Вважає, що позовна вимога відповідає змісту порушеного права та є першим етапом забезпечення поновлення порушеного права, а відповідно, забезпечує реальне поновлення прав особи.

В судове засідання представники відповідача 2 не з`явився.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої        статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя        статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача 2, оскільки останній не скористався  своїм правом, передбаченим статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення - скасувати,        виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,        18.11.2003р. між ДП "Сервіс плюс" ТОВ "Техбудінвестпроект" та ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" укладено договір купівлі-продажу приміщення складів-магазинів загальною площею 428,6 кв.м. по вул. Купріна, 54/2-В селище Богданівці Хмельницького району Хмельницької області.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання умов Договору, ДП «Сервіс Плюс» передало, а ТОВ "Хмельницька універсальна компанія» прийняла приміщення складів-магазинів загальною площею 428,6 кв.м. по вул. Купріна, 54/2-В , що підтверджується актом приймання-передачі об`єкта нерухомості.

В подальшому, 06.12.13 р. ТОВ "Хмельницька універсальна компанія» виготовлено технічний паспорт на приміщення складів-магазинів по вул. Купріна, 54/2-В селище Богданівці Хмельницького району Хмельницької області, який є додатком до свідоцтва про право власності на приміщення.

З технічного паспорту вбачається, що переоформлення технічного паспорту на приміщення проводиться в зв`язку зі зміною власника, а також у зв`язку з реконструкцією та переобладненням приміщення. Паспорт складений 19.04.12 р.

15 квітня 2010 року Хмельницькою міською радою в особі управління земельних ресурсів та земельної реформи проведено аукціон щодо права на оренду земельної ділянки площею 0,06 га по вул Купріна, 54/2В під будівництво об`єкта комерційного призначення, учасниками якого були ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" та ТОВ "Сентер-ПОД", а переможцем стало ТОВ "Хмельницька універсальна компанія".

Рішенням 28-ї сесії Хмельницької міської ради від 23.09.2009р. №58 "Про затвердження переліку земельних ділянок, право на оренду яких може бути отримано на земельному аукціоні та внесення змін до рішень сесій міської ради", затверджено перелік відповідних земельних ділянок серед яких зазначено земельну ділянку по вул. Купріна, 54/2В м. Хмельницький  під будівництво об`єкта комерційного призначення.

26 травня 2010 року між Хмельницькою міською радою (продавець) та ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" (покупець) укладено договір № 10 купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, згідно п. 1.1 якого продавець на підставі рішення 28-ї сесії Хмельницької міської ради від 23.09.2009р. №58 "Про затвердження переліку земельних ділянок, право на оренду яких може бути отримано на земельному аукціоні та внесення змін до рішень сесій міської ради", протоколу засідання постійно діючої комісії № 2 від 15.04.2010р. та протоколу земельного аукціону на право оренди земельної ділянки по лоту № 13 від 15.04.2010р., продає право оренди на земельну ділянку покупцю, а покупець купує право оренди на земельну ділянку площею 0,06 га по вул. Купріна, 54/2В м. Хмельницький під будівництво об`єкта комерційного призначення,        і має сплатити відповідну грошову суму за вказану земельну ділянку, визначену у п. 2.1 договору.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

27 липня 2010 року між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та ТОВ  "Хмельницькою універсальною компанією" (орендар) укладено договір оренди землі № 041074200137.

Відповідно до п. 1 Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішень 28-ї сесії Хмельницької міської ради від 23.09.2009р. № 58 "Про затвердження переліку земельних ділянок, право на оренду яких може бути отримано на земельному аукціоні та внесення змін до рішень сесій міської ради", 33-ї сесії Хмельницької міської ради від 26.02.2010р. № 41 "Про затвердження технічних паспортів земельних ділянок та продаж права оренди земельних ділянок", протоколу засідання постійно діючої конкурсної комісії № 2 від 15.04.2010р., договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки від 26.05.2010р. №10, із земельної житлової та громадської забудови, яка знаходиться в місті Хмельницькому по вул. Купріна, 54/2В м. Хмельницький.

Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 600 кв. м, землі відведені під будівництво.

Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури  відсутні.

Пунктом 15 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду        під будівництво об`єкта комерційного призначення        (автотехобслуговування, оптова торгівля та складське господарство, роздрібна торгівля та комерційні послуги, ринкова інфраструктура, дослідження та розробки).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін та зареєстрований державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" Хмельницької регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010р. за №137.

Додатковими угодами № 681010004000656 від 05.04.12 р., № 634/02 від 12.06.15 р. внесені  зміни в договір оренди в частині визначення нормативно-грошової оцінки та орендної плати.

Додатковою угодою від 05.07.12 р. продовжено строк дії договору оренди до 26.05.16 р. Додатковою угодою від 12.06.15 р. поновлено договір оренди землі до 26.05.19 р.

В матеріалах справи наявна довідка Виконавчого комітету Хмельницького бюро технічної інвентаризації Хмельницької міської ради від 23.11.2018р. №1965/01-18, зі змісту якої вбачається, що за адресою        м. Хмельницький, вул. Купріна, 54/2В значиться земельна ділянка вільна від забудови, яка перебуває в комунальній власності міста Хмельницького.

Крім того, згідно висновку на відведення земельної ділянки на будівництво № 869 від 07.12.2009р. Хмельницької міської санітарно-епідеміологічної станції Державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров`я України, земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Хмельницькому, по вул. Купріна, 54/2В        вільна від забудови.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.11.2019, реєстрація права власності на приміщення складів-магазинів загальною площею        428,6 кв.м за Відповідачем-1 здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 18.11.2003, укладеного між ДП "Сервіс плюс" ТОВ "Техбудінвестпроект" та Відповідачем-1.

Також в матеріалах справи міститься Звіт Державного підприємства «Подільський експортно-технічний центр Держгірпромнагляду України» від 16 листопада 2012 року, з якого вбачається, що при проведенні технічного обстеження будівлі було встановлено склад-магазин площею 422,4 м.кв. Відповідача 1, що розміщений на території ДП «Ринок Дубово» по вулиці Купріна, 54/2 в м. Хмельницький. Рік забудови – 2002 р. (том 1, а.с. 107-110).

До даного висновку долучено кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця робіт (послуг) експерта (том 1, а.с. 111).

Окрім того, Відповідачем 1 долучено до матеріалів справи звіт про проведення технічного обстеження об`єкта – Склад-магазин площею 422,4 м.кв. Відповідача 1  по вул. Купріна, 54/2В м. Хмельницький (том 1, а.с. 112-115), за висновками якого зазначено, що вказана споруда (склад-магазин) побудована у 2002 році, у 2006 році було зроблено поліпшення зазначеного об`єкта і проведена поточна інвентаризація. До висновку було долучено поверховий план та фото зазначеного об`єкта, а також кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця експерта (том 1, а.с. 119).

Скасовуючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у даній справі та направляючи справу на новий розгляд Веховний суд у постанові від 16.07.20 у даній справі зазначив, що вирішуючи господарський спір, суд повинен з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Верховний суд також зазначив, що за певних умов належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Разом з тим, покликаючись на постанову від 04.09.2018 № 915/127/18 Великої Палати Верховного Суду, суд вказав, що у разі, коли суд установить, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та немає встановлених законом підстав для відмови у державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача.

Тому, ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції повинен встановив, чи порушене право позивача і чи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, спрямований на його поновлення; чи призведе вимога позивача до реального захисту і поновлення його порушених прав та інтересів.

Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети – розгляд справи повторно.

Аналізуючи встановлені обставини справи, враховуючи вказівки Верховного Суду у даній справі, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі  № 569/17272/15-ц).

Предметом спору  у даній справі є скасування запису № 29101401 про державну реєстрацію права власності на приміщення складів-магазинів загальною площею 428,6 кв.м у м. Хмельницькому по вул Купріна, 54/2В за ТОВ "Хмельницька універсальна компанія".

Підставою позову позивач визначає порушення державним реєстратором ст.ст. 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яке полягає у неперевірці реєстратором факту виникнення та переходу прав на майно та ігноруванні відповіді БТІ з приводу відсутності об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці по вул. Купріна, 54/2В.

Обставинами, на які позивач покликається при поданні позову про скасування запису про державну реєстрацію, є включення земельної ділянки за адресою вул. Купріна 54/2В в перелік ділянок, право на оренду яких може бути отримано на земельному аукціоні, придбання відповідачем 1 права оренди зазначеної земельної ділянки згідно договору № 10 від 26.05.10 купівлі-продажу права оренди земельної ділянки та укладення договору оренди від 27.07.10. Продаж права оренди на земельному аукціоні виключає можливість знаходження об`єктів нерухомості на земельній ділянці, в іншому випадку оренда земельної ділянки проводилася б без проведення аукціону. А тому міська рада вважає, що договір купівлі продажу 2003 року між ДП "Сервіс Плюс" ТОВ "Техбудінвестпроект" та ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" не міг бути укладений, а як наслідок, на підставі даного договору є неправомірною реєстрація права власності за відповідачем 1.

При цьому позивач наполягає на тому, що вчинення реєстратором запису щодо реєстрації права власності на приміщення складів-магазинів по вул. Купріна, 54/2-В м. Хмельницький за ТОВ "Хмельницька універсальна компанія", порушує права позивача, як власника земельної ділянки на розпорядження землею.

У силу ст.ст.   3, 169 та  172 ЦК України органи місцевого самоврядування є органами, через які територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки як учасники цивільних відносин.

За змістом ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування

Судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка, яка передавалась Відповідачу - 1 в оренду належала та належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Хмельницький, розпорядження якими здійснює Хмельницька міська рада.

Таким чином, позивач уповноважений здійснювати функції власника земельної ділянки, зокрема вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Так частиною 2  ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Колегія суддів зазначає, що спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (Постанова ВП ВС від 23.06.20 у справі № 680/214/16-ц).

В даному випадку позов позивача про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно не спрямований  на захист власного права на це майно. Позивач не доводить, що приміщення складів магазинів належить до комунальної власності.

Щодо захисту позивачем права на земельну ділянку у спосіб скасування запису щодо державної рестрації права на приміщення складів магазинів, колегія зазначає наступне.

26 травня 2010 року, здійснюючи розпорядженнями землею комунальної власності, Хмельницькою міською радою  з Відповідачем укладено договір № 10 купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (том 1, а.с. 15-16).

У відповідності до пункту 1.1 Договору,  Позивач на підставі рішення 28-ї сесії Позивача від 23 вересня 2009 року №58 "Про затвердження переліку земельних ділянок, право на оренду яких може бути отримано на земельному аукціоні та внесення змін до рішень сесій міської ради", протоколу засідання постійно діючої комісії № 2 від 15 квітня 2010 року та протоколу земельного аукціону на право оренди земельної ділянки по лоту № 13 від 15 квітня 2010 року, продав право оренди на земельну ділянку Відповідачу 1, а Відповідач 1 купив право оренди на земельну ділянку площею 0,06 га по вул. Купріна, 54/2В       під будівництво об`єкта комерційного призначення.

27 липня 2010 року між Позивачем та Відповідачем 1 укладено договір оренди землі № 041074200137 (том 1, а.с. 17-18).

Згідно пункту 1 Договору оренди, Позивач надає, а Відповідач 1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішень 28-ї сесії Позивача від 23 вересня 2009 року № 58 "Про затвердження переліку земельних ділянок, право на оренду яких може бути отримано на земельному аукціоні та внесення змін до рішень сесій міської ради", 33-ї сесії Позивача від 26 лютого 2010 року № 41 "Про затвердження технічних паспортів земельних ділянок та продаж права оренди земельних ділянок", протоколу засідання постійно діючої конкурсної комісії № 2 від 15 квітня 2010 року, договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки від 26 травня 2010 року №10, із земельної житлової та громадської забудови, яка знаходиться в місті Хмельницькому по вул. Купріна, 54/2В.

У відповідності до пункту 2 Договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 600 кв. м, землі відведені під будівництво.

Пунктом 15 Договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду       під будівництво об`єкта комерційного призначення  (автотехобслуговування, оптова торгівля та складське господарство, роздрібна торгівля та комерційні послуги, ринкова інфраструктура, дослідження та розробки).

Отже, позивач, як власник земельної ділянки, у 2010 році розпорядився останньою, передавши її в оренду для будівництва об`єкта комерційного призначення.

Передання земельної ділянки під будівництво об`єкта нерухомості та, як наслідок, знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника (та державна реєстрація речового права на цей об`єкт) істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. У такому випадку власник землі  не може використовувати її для власної забудови чи іншим чином, а також не може передати в оренду будь-кому, крім власника об`єкта нерухомості.

Враховуючи предмет договору оренди земельної ділянки від 27 липня 2010 року  (передання в оренду під будівництво об`єкта комерційного призначення), позивач не довів, яким чином реєстрація об`єкта нерухомості на даній земельні ділянці впливає на право власника розпоряджатися нею.

Щодо способу захисту, обраного позивачем, суд зазначає наступне.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, водночас державна реєстрація не має самостійного значення для виникнення права власності. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

А тому скасування запису щодо державної реєстрації речового права на об`єкти складів магазинів не призведе до відновлення права на земельну ділянку, за захистом якого звернулася міська рада, оскільки правочин, на підставі якого відбулася реєстрація, в установленому законом порядку не скасовано.

У даній справі підставою для реєстрації права власності, згідно документів реєстраційної справи, є договір купівлі-продажу від 18 листопада 2003 року, укладений між ДП "Сервіс Плюс" ТОВ "Техбудінвестпроект" та ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" (том 1, а.с. 57-58) та акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна від 18 листопада 2003 року (том 1, а.с. 59). Договір купівлі-продажу укладений в простій письмовій формі відповідно  до  вимог статті 44 Цивільного кодексу УРСР.

За загальним правилом правомірність правочину презюмується.   

Згідно зі статтею 128 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу) право власності у набувача майна по договору виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено законом або договором. Будь-які положення щодо моменту виникнення у покупця права власності на об`єкт у договорі відсутні.

          У відповідності до п.п. 1.4, 1.5, 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, реєстрація  прав  власності  на  нерухоме  майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права  власності  на  нерухоме  майно,  що  здійснюється  БТІ   за місцезнаходженням    об`єктів   нерухомого   майна   на   підставі правовстановлювальних документів,  за  рахунок  коштів  особи,  що звернулася до БТІ. Обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб,  у тому числі іноземців та  осіб без громадянства,  іноземних юридичних осіб,  міжнародних організацій,  іноземних держав,  а також територіальних  громад  в особі органів місцевого самоврядування. Реєстрації  підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого  майна,  будівництво  яких  закінчено та які прийняті в експлуатацію  у  встановленому  порядку  за  наявності  матеріалів технічної інвентаризації,  підготовлених тим  БТІ,  яке  проводить реєстрацію права власності на ці об`єкти.

Матеріали справи не містять даних щодо реєєстрації в установленому законом порядку права власності на приміщення складу-магазину за  ДП "Сервіс Плюс" ТОВ "Техбудінвестпроект", як і не містять доказів прийняття в експлуатацію об`єкта. Суд при цьому враховує, що відповідно до листа Хмельницького БТІ від 23.11.18 № 1965/01-18 (т.1 а.с. 37), інформація щодо реєстрації складів магазинів по вул. Купріна 54/2-В відсутня, за вказаною адресою значиться земельна ділянка вільна від забудови. А відтак, слід вважати, що склади магазини по вул. Купріна 54/2-В за ДП "Сервіс Плюс" ТОВ "Техбудінвестпроект"  (продавцем за договором) зареєстровані не були (доказів протилежного суду не надано).

Водночас, позивач, не звертаючись з вимогою  визнання правочину, на підставі якого вчинено реєстрацію права, недійсним, наполягає на тому, що станом на час укладення договору купівлі-продажу (2003) об`єкта, що є предметом даного договору, не існувало.

Тому, на переконання суду, позивач, за наявності достатніх належних доказів (відсутність доказів реєстрації об`єкта, дозволу на будівництво, доказів введення об`єкта в експуатацію), повинен доводити самочинність будівництва такого об`єкта та застосовуючи способи захисту, визначені ст. 152 Земельного кодексу України, звертатися до суду з вимогою про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

При цьому державна реєстрація права власності не буде визначальною для доведення факту самочинного будівництва, оскільки реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва. Дане твердження узгоджується з позицією ВП ВС (постанова від 07.04.20 року у справі № 916/2791/13, постанова від 23.06.20 у справі № 680/214/16-ц).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що скасування запису про державну реєстрацію речового права на приміщення складів-магазинів не відновить права позивача  на розпорядження земельною ділянкою, на якій вони знаходяться. А відтак, обраний позивачем спосіб захисту не спроможний призвести до реального захисту порушених прав позивача.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити й те, що частиною 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора, звернення з позовом у цій справі та ухвалення місцевим господарським судом рішення у справі) було встановлено порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Зокрема, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому     підпунктом "а"     пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому     підпунктом "а"     пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діє на час нового розгляду апеляційною інстанцією апеляційної скарги), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час перегляду рішення судом апеляцйної інстанції, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, а тому скасування запису про державну реєстрацію речового права  в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

Колегія суддів також зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Щодо встановлення законності внесення запису № 29101401 держреєстратором Комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо приміщення складів-магазинів загальною площею 428,6 кв.м, колегія зазначає наступне.

          У відповідності до ч 3, 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Порядок реєстрації речових прав на нерухоме майно станом на час укладення договору купівлі продажу визначено Тимчасовим Положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002, № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", зареєстроване в Міністерства юстиції України 18 лютого 2002р. за № 157/6445, яка передбачала, що право власності на нерухоме майно фізичних та юридичих осіб підлягало обов`язковій реєстрації.

Отже, реєстрація права власності на приміщення складів магазинів у 2018 році на підставі договору купівлі-продажу 2003 року могла бути вчинена виключно на підставі дійсних речових прав (ст. 3 Закону), реєстрація яких була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Разом з тим, як вже зазначалося колегією суду, матеріали справи не місять доказів реєстрації права власності за продавцем ДП "Сервіс Плюс" ТОВ "Техбудінвестпроект", що не було враховано реєстратором при вчиненні реєстраційної дії.

Водночас, встановлені судом обставини при внесенні запису № 29101401 держреєстратором Комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради, не впливають на вирішення спору у даній справі, оскільки, як було зазначено судом, позивач не спроможний захисти право на розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (приміщення складів магазинів).

          Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

З урахуванням вищевикладеного,  суд апеляційної інстанції вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує реального поновлення права міської ради на розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, за захистом якого вона звернулася до суду, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

                          УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2019 року у справі № 924/369/19 задоволити.          

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2019 року у справі № 924/369/19 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Хмельницької міської ради (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, буд. 3, ідентифікаційний код 33332218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" (Хмельницька обл., селище Богданівці, ідентифікаційний код 01883177) - 2881 грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.                 

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 924/369/19 повернути  Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "17" листопада 2020 р.

Головуючий  суддя                                                                      Бучинська Г.Б.

        Суддя                                                                                              Філіпова Т.Л.  

Суддя                                                                                              Демидюк О.О.