ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 квітня 2010 р.                                                                                    № 53/23  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Кочерової Н.О. - головуючий,

Жукової Л.В.,

Черкащенка М.М.

розглянувши касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Фірма "Лейпціг", м.Київ

на ухвалугосподарського суду м.Києва від 09.10.2009р.

та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р.

у справі №53/23

за позовомСуб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4, м.Київ

доЗакритого акціонерного товариства "Фірма "Лейпціг", м.Київ

пророзірвання договору та стягнення 464 323,00 грн.

                    в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явилися;

відповідача: не з’явилися

                                                                ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва у справі №53/23 від 09.10.2009 року було задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4, накладено арешт на грошові кошти у розмірі 464 323,00 грн., що належать Закритому акціонерному товариству Фірма "Лейпціг".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. у справі №53/23 ухвалу господарського суду м. Києва від 09.10.2009р. залишено без змін.

Закрите акціонерне товариство "Фірма "Лейпціг", м.Київ з прийнятими ухвалою господарського суду м.Києва від 09.10.2009р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. у справі №53/23 не погодилося та подало касаційну скаргу в якій просить скасувати зазначені судові акти та відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій під час прийняття ухвали та постанови  були порушені норми чинного законодавства.

Сторони в судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами під час прийняття ухвали та постанови норм процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_4 подав до господарського суду м.Києва позов про розірвання договору комісії №101 від 10.09.2007р., укладеного між Закритим акціонерним товариством "Фірма "Лейпціг" та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4, повернення продукції, поставленої відповідно до накладних №1 від 12.09.2007 р. на суму 152 500,97 грн., № 2 від 20.10.2007 р. на суму 79 660,53 грн. та стягнення з відповідача 232 161,05 грн. штрафу.

Позивач подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на  грошові   кошти, що належать відповідачу, в сумі  464232,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2009р. у справі №53/23 заяву  позивача було задоволено, а саме: накладено арешт на грошові кошти, у розмірі 464 323,00 грн., що належать Закритому акціонерному товариству Фірма "Лейпціг".

Задовольняючи вказану заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невжиття заходів до забезпечення позову, в даному випадку, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі і, з урахуванням складу учасників судового процесу та заявлених вимог, задовольнив клопотання позивача.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

Стаття 67 ГПК України встановлює, що заходами забезпечення позову є, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії.

Наведені норми Закону надають право суду вжити заходи щодо забезпечення позову на будь-якій стадії провадження у справі лише за відсутності гарантій з боку відповідача забезпечити виконання рішення суду, яке може бути не на його користь. Для вжиття заходів із забезпечення позову заявнику достатньо надати суду обґрунтоване припущення, що майно, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, при цьому законодавство не вимагає від заявника надання достовірних доказів такого зменшення майна.

Звертаючись до місцевого господарського суду із клопотанням про забезпечення позову, позивач посилався на певні факти, які на його думку свідчили про існування  небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також про можливість утруднення або унеможливлення в подальшому виконання рішення суду у цій справі.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

     У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абзац 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”).

Як видно з матеріалів справи, предметом позову по даній справі є, зокрема, повернення переданої продукції та стягнення 464323,00 грн.

Пунктом 3 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 23.08.1994 р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що має місце в даному випадку.

При вирішенні клопотання про забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували ст.ст. 66, 67 ГПК України, обрали спосіб забезпечення позову, який повністю відповідає заявленій вимозі та навели переконливі обґрунтування вчинення вказаної дії.

Враховуючи те, що позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 до ухвалення рішення в даній справі.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій, про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі є обґрунтованим.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Інші твердження скаржника досліджувались господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час прийняття оскаржуваних судових актів фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм чинного законодавства, у зв’язку з чим підстав для скасування  ухвали господарського суду м.Києва від 09.10.2009р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. у справі №53/23 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                             ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фірма "Лейпціг", м.Київ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м.Києва від 09.10.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. у справі №53/23 залишити без змін.     

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                                                     Кочерова Н.О.

Судді:                                                                                                                  Жукова Л.В.

                                                                                                                 Черкащенко М.М.