Тростянецький районний суд Сумської області

м. Тростянець, вул. Миру, 9, 42600, (05458) 5-11-72

Справа № 2-1617/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2010 року Тростянецький районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді – Янова Л.М.

при секретарі – Голубничій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Севар-Хліб” про стягнення зарплати не виплаченої при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом: про стягнення зарплати не виплаченої при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що з 27.10.1998 року позивач працював на посаді директора у ТОВ “Севар-Хліб”. Наказом №825 від 07.11.2006 року його було звільнено з займаної посади за невиконання службових обов”язків та фінансові зловживання. З копією наказу він не був ознайомлений, трудову книжку в день звільнення не отримав, належний розрахунок не проведено. Після дати звільнення він продовжував працювати і в грудні 2006 року йому була надана відпустка за кінець 2005-2006 роки, після закінчення якої його в січні 2007 року до роботи не було допущено, так як посаду директора обіймав ОСОБА_2 . Позивачу не відомо чи відповідачем був виданий наказ про поновлення його на роботі після звільнення 07.11.2006 року, чи відмінено наказ №825 від 07.11.2006року, яким чином наказом від 26.03.2009 року його було вдруге звільнено з посади директора “ТОВ “Севар-Хліб”. В лютому 2007 року відповідачем була проведена виплата зарплати в сумі 1000грн., в липні 2007 року відповідачем була проведена виплата зарплати в сумі 2819,37 грн. Позивач оскаржив до господарського суду протокол загальних зборів про звільнення його з займаної посади і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2006 року рішення загальних зборів засновників ТОВ ”Севар-Хліб” визнано недійсним. Але на роботу його не допустили. Відповідач не здійснив виплату позивачу компенсацію за невикористані відпустки за період з 1999 по 2005 роки, що складає 168 календарних днів.

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на його користь 119091 грн.59 коп., у тому числі 10410 грн.98 коп. компенсації за 168 календарних днів невикористаної відпустки, та 108680 грн.63 коп. компенсації заробітної плати, а також зобов”язати відповідача обчислити та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки з 01.11.2010року по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити, та доповнив, що у відповідності до контракту його заробітна плата встановлена в сумі 180 грн. Але така сума була вказана для осіб, які перевіряють підприємство, та для таможні, а фактично він отримував заробітну плату в сумі 1500 грн., а останнім часом заробітну плату в сумі 2500 грн. Змін до тексту контракту не вносили. При розрахунку – йому виплатили розрахункові, виходячи з суми 1500 грн., а тому він претендує на перерахунок суми, виходячи з 2500 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що Наказом №825 від 07.11.2006 року позивача було звільнено з займаної посади директора «Севар-хліб» за невиконання службових обов”язків та фінансові зловживання.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2006 року, на яку посилається позивач, було скасовано Вищим Господарським судом України 19.05.2009 року. Справа більше в судах не розглядалась. Але в 2009 році після винесення апеляційним господарським судом рішення, яким було скасовано рішення загальних зборів – позивач був поновлений на роботі, та після цього звільнений з роботи так як до роботи не приступив та за невиконання службових обов`язків. Дане рішення позивачем оскаржене не було. Позивач взагалі не звертався до суду з позовом про поновлення його на роботі. Крім того, позивач має перед підприємством борги, так як під час роботи директором підприємства оформив та отримав безпроцентний кредит в сумі 180.000 грн.(сто вісімдесят тисяч грн..) і його не погасив на даний час.

Крім того, посилається на те, що у відповідності до заключного контракту заробітна плата директору була встановлена в сумі 180 грн.(сто вісімдесят грн.) Зміни до контракту не вносились, але позивач, будучи директором, з невідомих причин і безпідставно отримував заробітну плату від 1000 до 1500грн. При звільненні розрахунок отримав, чого і сам не спростовує і підтверджує, що з ним розрахувались виходячи з суми 1500 грн.

Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку що в позові слід відмовити.

Так, судом встановлено, що на підставі Установчого договору та Статуту ТОВ «Сівар-Хліб» в особі голови зборів ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку був укладений контракт про те, що ОСОБА_1 , призначається на посаду директора ТОВ ”Севар-Хліб” строком по 15.10.2013 року з заробітною платою в сумі 180 грн.

Дійсно наказом №59 від 27.10.1998 року ОСОБА_1 зарахований на посаду директора, згідно протоколу №1 від 20.03.1998 року загальних зборів засновників. Наказом №825 від 07.11.2006 року його було звільнено з займаної посади за невиконання службових обов”язків та фінансові зловживання.

Трудову книжку позивачу було надіслано поштою 22.08.2007 року.

Позивач в судовому порядку не ставив питання про поновлення його на роботі.

В лютому 2007 року відповідачем була проведена виплата зарплати в сумі 1000грн., в липні 2007 року відповідачем була проведена виплата зарплати в сумі 2819,37 грн.

Позивачем оскаржувався до суду протокол загальних зборів про звільнення його з займаної посади і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2006 року рішення загальних зборів засновників ТОВ ”Севар-Хліб” було визнано недійсним.

У відповідності до ст.16 Закону “Про підприємства в Україні”, Контракти можуть укладатися з такими працівниками, як керівники підприємства і ст.16 Закону “Про підприємства в Україні” дає підстави для висновку про те, що укладення контракту з керівником підприємства є обов”язковим.

Посада керівника може мати різну назву — директор, генеральний директор, керуючий, начальник, голова правління, і т.д. Керівник підприємтсва — це та посадова особа підприємства, яка згідно із статусом підприємства має повноваження, що вказані в ст.16 Закону “Про підприємства в Україні”.

При визначенні сфери застосування контрактної форми трудового договору і в науковій літературі і в консультаціях практиків іноді посилаються на ст.9 Закону “Про підприємства в Україні” як на підставу укладення контрактів. Таку ж позицію займає і Верховний Суд України. (п.51 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ).

Особливістю контракту являється те, що у ньому може визначатися строк його чинності.

В силу частини третьої ст.21 КзпП у контракті може визначитися строк його дії, дозвіл укладати трудовий договір у формі контракту побічно означає встановлення відповідними законодавчими актами можливості укладення строкового трудового договору. Водночас є певні особливості у правовому становищі працівників, що уклали строкові трудові договори. Працівник, що уклав строковий трудовий договір, по закінченні обумовленого строку підлягає звільненню. Звільнення провадиться без його заяви, за наказом власника.

В даному випадку позивач ОСОБА_1 звільнений на підставі п.3 ст.40 та п.4 Кодексу законів про працю України за невиконання своїх службових обов”язків, фінансовим зловживанням та допущеними пропусками роботи без поважних причин. З позовом про поновлення на роботі в суд не звертався.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2006 року Вищим Господарським судом України скасовано від 19.05.2009 року.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 119091 грн.59 коп., а також зобов”язати відповідача обчислити та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки з 01.11.2010року по день фактичного розрахунку. Але суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у відповідності до Контракту від 15 жовтня 1998 року п.3.1 – за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом Керівнику щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів товариства у вигляді посадового окладу у розмірі 180 грн.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що умови контракту з часу його підписання не змінювались, але він фактично отримував заробітну плату в значно більшому розмірі до 2500 грн. На обґрунтування вказаного розміру заробітної плати не надав ніяких доказів. А тому у суду немає підстав для стягнення коштів, на які претендує позивач.

       При розгляді питання про стягнення на користь позивача виплати компенсації за невикористані відпустки за період з 1999-2005роки що складає 168 календарних днів, суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає.

По перше, позивачем не надані докази, що він не використав відпустку за вказаний термін. В позові позивач посилається на те, що він перебував у відпустці в 2006 році за 2005-2006 роки.

По друге, позивач був керівником підприємства і у відповідності до п.3.3 Контракту він сам повинен був вирішувати питання визначення часу і порядок використання відпустки та отримання компенсації в разі неможливості отримання відпустки, що передбачено контрактом.

Крім того, позивачем пропущений строк для звернення з даною вимогою, у відповідності до вимог ст.233 КзпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

       Трудова книжка отримана позивачем 22.08.2007 року, а тому не було перешкод по зверненню до суду з позовом своєчасно.        

       За таких обставин суд вважає відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст.3, 10,11,60,213,215,220 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

       В позовних вимогах ОСОБА_1 до ТОВ “Севар-Хліб” про стягнення 119091 грн.59 коп., у тому числі 10410 грн.98 коп. компенсації за 168 календарних днів невикористаної відпустки, та 108680 грн.63 коп. компенсації заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки з 01.11.2010року по день розгляду справи в суді відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з часу його проголошення.

Суддя Л. М. Янова