Справа № 204/7632/20

                                                               Провадження № 2-з/204/118/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого                                        судді Мащук В.Ю.

при секретарі                                                        Голушко В.В.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дрозда Романа Юрійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання договору недійсним, -

       встановив:        

13 листопада 2020 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання договору недійсним.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2020 року відкрито провадження у цивільній справі.

13 листопада 2020 року разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої представник, діючи в інтересах позивача, просив суд винести ухвалу, якою накласти арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову разом з позовною заявою передана судді на розгляд 16 листопада 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось

Ознайомившись з поданою заявою, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд приймає до уваги інтереси не тільки позивача, та інших осіб, права яких можуть буди порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна від 02.11.2020 року, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В., реєстровий № 2133, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» недійсним.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 232131512, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», на підставі договору купівлі – продажу.

Відповідно до довідки про склад сім`ї № 17154 ОСОБА_1 (уповноважений власник) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реального ускладнення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає, що найбільш доцільним буде забезпечення позовних вимог шляхом заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

Саме такий вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить ухилення від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п.п. 166, 168 рішення Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 (заява № 19336/04) «Справа «East/West Alliance Limited» проти України», перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним.

Як вбачається з п.п. 52, 53, 63 рішення Європейського Суду з прав людини від 16.05.2013 (заява № 49317/07) «Справа Максименко та Герасименко проти України», самого існування юридичної підстави у національному законодавстві недостатньо для дотримання принципу законності має значення радше якість застосованих норм. Юридичні норми, на яких ґрунтується позбавлення майна, повинні відповідати національному законодавству договірної держави, включаючи відповідні положення Конституції... Якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як ті, що стосуються власності, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і, насамперед, послідовний спосіб.

Згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.7 ст.153 ЦПК України, суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Тому, розглядаючи дану заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність допустити негайне виконання ухвали.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 149,150, 151,153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дрозда Романа Юрійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання договору недійсним– задовольнити частково.

       Заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя         В.Ю. Мащук