Постанова

Іменем України

13 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 192/152/17

провадження № 61-11169св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство «Сонячне»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня

2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» (далі - СФГ «Сонячне») про стягнення невиплаченої орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 24 січня 2012 року між ним та СФГ «Сонячне» укладено договір оренди землі № 438, відповідно до якого він передав в оренду земельну ділянку площею 6,9884 га, що належить останньому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ДП № 048245.

Зазначеним договором передбачено, що орендодавець передає строком

на 15 років в оренду земельну ділянку для сільськогосподарського призначення, а відповідно до пункту 9.1 договору орендна плата вноситься в грошовій формі: не менше 3% нормативної грошової оцінки землі та в натуральній формі відповідно до пункту 9.2.

Сторони домовилися про змішану форму оплати орендної плати поєднану готівковою й безготівковою (натуральною) формою оплати так і відповідними послугами. Згідно пункту 11 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься в грошовій формі - до 01 липня наступного року, після кожного року оренди; в натуральній - до 31 грудня поточного року.

Однак, відповідач не видав (не сплатив) грошову форму оплати позивачу

за 2014 - 2016 роки, трактуючи істотні умови договору на власний розсуд,

а саме, що орендна плата повинна сплачуватися лише у грошовій (готівковій) або тільки у натуральній формі. Тобто в альтернативній формі, що суперечить вимогам пункту 9 договору, яким поєднано як грошову так і натуральну форму оплати.

У результаті неналежного виконання договірних обов`язків СФГ «Сонячне» позивачу не сплачено 8 864,01 грн заборгованості по сплаті орендної плати

за 2014, 2015 роки, 5 907,84 грн заборгованості по сплаті орендної плати

за 2016 рік, 5 479,67 грн. пені за неналежне виконання договірних зобов`язань

за 2015 рік за період з 01 липня 2016 року по 07 липня 2017 року та 124,04 грн пені за неналежне виконання договірних зобов`язань за 2016 рік, за період

з 01 по 07 липня 2017 року, а всього 20 375,56 грн, які позивач просив стягнути

на його користь.

Крім того, в зв`язку з систематичним порушення відповідачем умов договору оренди землі № 438 від 24 січня 2012 року, в частині не сплати грошової форми орендної плати, просив розірвати даний договір оренди землі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області

від 13 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з СФГ «Сонячне» на користь ОСОБА_2 14 771,85 грн заборгованості

зі сплати орендної плати за 2014, 2015, 2016 роки, 5 464,90 грн пені за неналежне виконання договірних зобов`язань за 2015 рік, за період з 01 липня 2016 року

до 06 липня 2017 року, та 106,32 грн пені за неналежне виконання договірних зобов`язань за 2016 рік, за період з 01 до 06 липня 2017 року, а всього

20 343,07 грн. Вирішено питання судових витрат. У решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача

на його користь заборгованості по орендній платі, суд виходив

з їх обґрунтованості, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди, суд виходив з відсутності систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже останній виплачував орендну плату, однак

в неповному розмірі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2020 року рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня

2019 року в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким розірвано договір оренди землі від 24 січня 2012 року № 438, зареєстрований у відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області

за № 122508054000443 від 04 грудня 2012 року, про оренду земельної ділянки площею 6,9884 га, що знаходиться на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-ДП № 048245, укладеного між ОСОБА_2

та СФГ «Сонячне». В решті рішення суду залишено без змін. Вирішено питання судових витрат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки орендар не виконав

в повному обсязі обов`язок зі сплати орендної плати, тобто допустив істотне порушення умов договору, а тому наявні підстави для розірвання договору оренди землі від 24 січня 2012 року № 438, який укладений між ОСОБА_2

та СФГ «Сонячне».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 192/152/17, витребувано її з Солонянського районного суду Дніпропетровської області.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2020 року СФГ «Сонячне» подало касаційну скаргу до Верховного Суду,

у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено пункт 4 частини другої статті 389 та пункт 3 частини третьої статті 411

ЦПК України, а саме, апеляційним судом справу розглянуто без участі представника відповідача, що позбавило можливості відповідача надати пояснення та заперечення щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи інших учасників справи

У серпня 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначав, що при ухвалені оскаржуваного рішення не вбачається порушень судом процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції обґрунтовано не розглянув клопотання представника відповідача так як дане клопотання не містило електронного цифрового підпису, а незгода позивача

із судовими рішеннями не може бути підставою для його скасування. Просив залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 24 січня 2012 року між позивачем та СФГ «Сонячне» укладений договір оренди землі № 438, відповідно до якого позивач передав

в оренду відповідачу земельну ділянку площею 6,9884 га, яка розташована

на території Олександропільської сільської ради Солонянського району, Дніпропетровської області, строком на п`ятнадцять років.

Даний договір 04 грудня 2012 року був зареєстрований відділом Держкомзему

у Солонянському районі Дніпропетровської області за номером 122508054000413.

Між позивачем та відповідачем також було складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, згідно якого ОСОБА_2 передав відповідачу належну йому земельну ділянку.

Пунктом 9 зазначеного договору оренди передбачено форму та розмір орендної плати.

Згідно підпункту 9.1 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем

у грошовій формі: не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі та згідно підпункту 9.2 в натуральній формі: зерно фуражне - 1800 кг, хліб - 150 шт., борошно - 75 кг, макаронні вироби - 20 кг, крупа - 20 кг, олія - 25 кг, солома - 1000 кг, оранка городів - 0,35 га, м`ясо свинини - 6 кг, сало - 6 кг, гусятина -

10 голів, та ритуальні послуги - 2000 грн.

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься в такі строки:

а) в грошовій формі - до 01 липня наступного року після кожного року оренди;

б) в натуральній - до 31 грудня поточного року.

Підпунктом «г» пункту 29 договору оренди зазначено, що орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статті 8 Конституції України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав

та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами

за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час

і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що був призначений на 31 березня 2020 року, в подальшому був відкладений

на 05 травня 2020 року у зв`язку із поданням представником відповідача клопотання про відкладення судового розгляду справи. 04 травня 2020 року представником відповідача повторно подано клопотання про відкладення судового розгляду справи. У зв`язку із відпусткою судді справу відкладено

до 26 травня 2020 року. 25 травня 2020 року представником відповідача втретє подано клопотання про відкладення судового розгляду справи.

Про судове засідання, призначене на 26 травня 2020 року відповідача належним чином повідомлено, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленню суду про дату, час та місце судового засідання.

Суд касаційної інстанції, вирішуючи питання можливості розгляду справи

у відсутності відповідача, дійшов висновку, що він був належним чином повідомлений про кожне судове засідання, у судове засідання не з`явився і явку представника не забезпечив, доказів та пояснень на спростування апеляційної скарги, маючи таку можливість, не надав, що дало суду підстави для висновку про належне забезпечення прав відповідача, передбачених законом.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних

у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного

і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність

у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору

у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу

у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого

за відсутності представника сторони спору.

Виходячи з доводів клопотань про відкладення розгляду справи, поданого представника відповідача до суду апеляційної інстанції причиною неявки до суду апеляційної інстанції представника відповідача є надання переваги участі

у розгляді іншої справи, а також у зв`язку із карантинними заходами.

Отже, оскільки поважність причин неявки представника відповідача судом апеляційної інстанції не встановлена, відповідач міг, проте не реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в запереченні на апеляційну скаргу та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи у відсутності відповідача та його представника не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне

по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 410 ЦПК України).

Судами попередніх інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи та вирішена справа із застосуванням норм матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає,

що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська