Рівненський апеляційний суд

_______________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2020 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Шпинти М.Д.,

суддів:                Гладкого С.В., Полюховича О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні №12019030010001545 (за внесеними відомостями до ЄРДР від 03 травня 2019 року) про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України

за участі:

секретаря судового засідання – Москалик Т.В.,

прокурора – Яковлевої О.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Кондратішиної В.В.,

ВСТАНОВИЛА:

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений просить оскаржуваний вирок – скасувати та ухвалити новий, яким за ч.2 ст.185 КК України кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України.

Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на 3 роки. На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано до покарання призначеного даним вироком невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 14 березня 2018 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі Вирішено питання про стягнення судових витрат і про долю речових доказів. Знято арешт з майна, яке було виявлене та вилучене 03 травня 2019 року.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений вважає, що матеріали провадження не містять жодного доказу, який би підтвердив його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину. Вказує, що допитані в залі судового засідання суду першої інстанції свідки давали суперечливі покази, які не могли бути покладені в основу вироку та не узгоджувались із письмовими показами, які містяться в матеріалах провадження. Просить суд з`ясувати куда зникла експертиза ножа, яким він буцімто відкрив замок автомобіля, згідно якої на ножі не було виявлено жодних мікрочастин, які б належали для замка зломаного автомобіля. Також вказує, що дактилоскопічна експертиза не виявила в автомобілі жодних його відбитків пальців.

За вироком суду, ОСОБА_1 , 03 травня 2019 року близько 04 години 10 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на прилеглій території до будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, із корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження замка, проник всередину припаркованого автомобіля «Mercedes-Benz А-170», зеленого кольору, котрий на праві користування належить ОСОБА_2 , звідки повторно, таємно викрав спортивну сумку чорного кольору, вартість 183 грн. 33 коп., в якій знаходились наступні речі: жіночі кросівки, вартістю 100 грн., , м`яка іграшка «Єдиноріг», рожевого кольору, вартістю 143 грн. 33 коп., , пляшка з маркувальним позначенням «BioTechUSA», вартістю 75 грн. 33 коп., паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 та картка платників податків № НОМЕР_2 , видані на ім`я ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 53 грн. 35 коп., одяг, засоби гігієни та інші речі, які матеріальної цінності не становлять потерпілій ОСОБА_2 , чим заподіяв останній майнової шкоди на загальну суму 555 грн. 34 коп.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Кондратішиної В.В., які просили задовольнити подану обвинуваченим апеляційну скаргу, міркування прокурора про залишення вироку суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку залишити оскаржуваний вирок суду першої інстанції без змін, із таких підстав.

Частина 1 ст.404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з приписами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

На переконання колегії суддів оскаржуваний вирок суду відповідає вказаним вимогам кримінального процесуального закону, та вони були дотримані судом першої інстанції.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 в умисному таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і об`єктивно підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які ретельно досліджені, належно оцінені та детально викладені судом у вироку.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають фактичним даним, які містяться в наступних зібраних і докладно наведених у вироку джерелах доказів. Як убачається з технічного запису судового засідання, такими доказами, зокрема є:

- показання потерпілої ОСОБА_2 , яка суду показала, що 03 травня 2019 року, близько 07 години ранку вона спустилася до автомобіля, щоб забрати свої речі, так як приїхала пізно вночі з дитиною, то не мала змоги відразу їх забрати. Коли спустилась то побачила, що біля автомобіля стояли працівники поліції і обвинувачений ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння. В той момент працівники поліції запитали в неї, чи це її автомобіль і речі, на що вона відповіла, що і автомобіль і речі належать їй. . Збитки їй відшкодовано, шляхом повернення майна. Щодо міри покарання поклалася на розсуд суду;

- показання свідка ОСОБА_3 , який суду показав, що в перших числах травня 2019 року, він разом з колегами: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , здійснював патрулювання на вулиці Львівській, що в м. Луцьку, там де були припарковані автомобілі. В даному місці було помічено ОСОБА_1 , який вийшов з під`їзду та направився в сторону автомобілів, які стояли в ряд почав шарпати за ручки дверей та заглядати в автомобілі, що в них знаходиться, далі спостерігав за ОСОБА_1 . Бачив, як ОСОБА_1 підходив до передніх дверей автомобіля марки «Мерседес», при цьому нахилявся через передні двері автомобіля, після того як вони затримали обвинуваченого з даними речами, то він з початку повідомив, що це не його речі, згодом почав говорити, що дані речі він знайшов, а щодо сумки, то в ОСОБА_1 спочатку була версія, що це його сумка, а вже пізніше говорив, що її знайшов;

- аналогічні показання дали свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згідно показів свідка ОСОБА_6 , 03 травня 2019 року вранці, вона вийшла на вулицю, бачила свого сусіда – ОСОБА_1 ,який вийшов з свого під`їзду і пішов до автомобілів, які були припарковані та почав шарпати за кожну ручку автомобіля, перевіряти чи зачинений автомобіль, чи ні.

Експерт ОСОБА_7 суду показав, що коли сходяться всі параметри, то можливо ножем відкрити замок водійських дверцят автомобіля

Із протоколу огляду місця події від 03.05.2019 року з фото таблицями вбачається, що об`єктом огляду являється територія навпроти під`їзду № 2 в м. Луцьку по вул . Львівській 61 Б. В ході огляду у ОСОБА_1 з сумки було виявлено та вилучено грошові кошти, паспорт, ідентифікаційний код громадянина України ОСОБА_2 речі особистої гігієни ОСОБА_2 та м`яку іграшку, дані речі було поміщено до поліетиленових пакетів та запаковано. Вказана слідча дія підтверджується відеозаписом на DVD.

При вирішенні питання про достатність доказів, установлених під час змагального судового розгляду, для визнання особи винуватою суди мають керуватися приписами частин 2 та 4 ст.17 КПК, згідно з якими ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Така позиція узгоджується з приписами ч.3 ст.62 Конституції України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом повинно бути доведено всі обставини, які в силу ст.91 КК належать до предмета доказування та мають правове значення для правильної кваліфікації діяння.

Вирішення таких питань має бути здійснено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення та захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, було спростовано фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Крім того, про стандарт доказування "поза розумним сумнівом" неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Зокрема, у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п.150, п.253).

При цьому з оскаржуваного вироку убачається, що згідно з положеннями ст.94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, на підставі чого дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні. Такий висновок суд належним чином детально обґрунтував у прийнятому рішенні.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення докази, які є суперечливими, на думку колегії суддів є необґрунтованими та безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються комплексом наведених у судовому вироку доказів, є надуманими, неконкретними та висунутими апелянтом з метою підтримання будь-яким чином обраної позиції захисту. При цьому всі наведені у вироку докази зібрані в стадії досудового розслідування та під час судового розгляду провадження судом першої інстанції, які покладені ним в основу обвинувального вироку, отримані, досліджені, перевірені та оцінені відповідно до вимог КПК України та нічим не спростовані.

До того ж, під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_1 показав, що під час затримання працівниками поліції, сумка потерпілої ОСОБА_2 знаходилась у його руках.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведеними доказами, які були досліджені судом першої інстанції, спростовується позиція обвинуваченого ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях ознак інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Разом з тим, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо зникнення з матеріалів справи експертизи ножа, оскільки даних покликань апелянт підтвердити жодним чином не зміг, а також не зміг пояснити яким чином це впливає на висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному вироку.

На думку колегії суддів, в даному випадку всі наведені у вироку докази зібрані на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду провадження судом першої інстанції, які покладені ним в основу обвинувального вироку, отримані, досліджені, перевірені та оцінені відповідно до вимог КПК України та нічим не спростовані.

З огляду на наведене та з урахуванням положень кримінального закону колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України і вважає таку кваліфікацію правильною.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційний суд не встановив, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:        

ВирокЛуцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні №12019030010001545 (за внесеними відомостями до ЄРДР від 03 травня 2019 року) про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 – без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення цим судом та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя-доповідач М.Д.Шпинта

Судді: С.В.Гладкий

О.І.Полюхович