справа №619/4385/19

провадження №1-кп/619/143/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі:головуючого – суддіЯкименко Л.О.

за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

прокурора захисників обвинуваченогоГригор`єва С.В. Яковлєвої Л.І., Загорулька Є.О. ОСОБА_1

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220000000404 від 26.03.2019 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.  27, ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

      06 листопада 2019 року до Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню  ОСОБА_1 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст.  27, ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019220000000404 від 26.03.2019.

11 листопада 2019 року ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання за участю сторін.

Підготовче засідання за клопотннями учасників справи та за неявкою потерпілого ОСОБА_2 неодноразово відкладалося.

Захисник Яковлєва Л.І. в судовому засіданні заявила клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, так як останній не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. В клопотанні захисник зазначає, що обвинувальний акт затверджений прокурором 03.10.2019 року, але дата складання самого обвинувальному акту не зазначена та на обвинувальному акті відсутня печатка. Крім того, досудове розслідування здійснювалось за повідомленою підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Того ж дня, а саме 03.10.2019 року   ОСОБА_1  повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст.15 - ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст.190 КК України. Одночасно з повідомленням про нову підозру  ОСОБА_1  та його захиснику адвокату Яковлєвій Л.І.  повідомлено про закінчення досудового розслідування  та  про відкриття матеріалів кримінального провадження. У витязі з ЄРДР, наявному в матеріалах кримінального провадження, відсутня інформація про зміну підозри 03.10.2019 року та про складання 03.10.2019 року обвинувального акту. Отже взагалі неможливо зрозуміти, що ж відбулося раніше, складання обвинувального акту чи повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру висунуту ОСОБА_1 . Фактично відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження у порядку передбаченому ст. 290 КПК України, відбулося після затвердження 03.10.2019 року обвинувального акту, що підтверджується розписками обвинуваченого  ОСОБА_1  та адвоката Яковлєвої Л.І. Ухвалою слідчого судді від 21.10.2019 року захиснику Яковлєвій Л.І. встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 04.11.2019 року. Затвердивши обвинувальний акт 03.10.2019 року до виконання стороною захисту вимог ст. 290 КПК України порушує право обвинуваченого на захист та є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Строки досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчилися 22.10.2019 року, тоді як обвинувальний акт прокурором направлено до суду аж 06.11.2019 року. Також аналіз змісту обвинувального акту дає підстави вважати, що як фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, так і обвинувачення сформульовані не конкретно. Захисник звертає увагу на обставини щодо майнової шкоди, завданої ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 , а саме, що кримінальним правопорушенням ОСОБА_2 завдано майнову шкоду на суму 46331 грн., що не узгоджується з попередніми даними обвинувального акту на сторінці № 3 в другому абзаці зазначено, що ОСОБА_1 фактично заволодів коштами в розмірі 46331 грн. та отримав можливість розпорядитись ними на власний розсуд. Далі по тексту зазначається, що в подальшому 20.05.2019 року о 16 год. 20 хвилин ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 35000 грн., а 21.05.2019 року ОСОБА_1 начебто отримав ще 11330 грн., що у підсумку складає 92661 грн. На сторінці 4 обвинувального акту в розділі формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України зазначено, що ОСОБА_1  отримав 20.05.2019 року – 35000 грн., 21.05.2019 року 11330 грн., що в підсумку становить 46330 грн., тоді як в підсумковій частині в обвинувальному акті зазначено, що спричинена майнова шкода в розмірі 46331 грн. Тобто є незрозумілим, яка саме майнова шкода спричинена потерпілому і чиїми коштами все ж таки заволодів ОСОБА_1 , так як потерпілий ОСОБА_2 діяв в інтересах ОСОБА_3 за довіреністю №303 від 18.03.2019. ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, склад злочину яких є різним за правовою природою та суспільними відносинами, тоді як формулювання обвинувачення як за ч. 1 ст. 190 КК України, так і за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України є однаковими. (арк. 4, 8 обвинувального акту). В  сформульованому обвинуваченні конкретно не викладені всі фактичні обставини події, за якою  ОСОБА_1  обвинувачується у вчиненні двох інкримінованих злочинів, а саме конкретно не зазначені місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень, хоча ці обставини, відповідно до положень ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають обов`язковому доказуванню у кримінальному провадженні. Однак, в обвинуваченні містяться тільки загальні посилання, без конкретизації цих обставин. В обвинувальному акті не зазначено, з урахуванням положень ст. 27 КК України, якого саме співучасника обвинувачений ОСОБА_1 схилив до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України; в сформульованому обвинуваченні відсутні кваліфікуючі ознаки кожного з інкримінованих обвинуваченому злочинів. Вищевказані недоліки унеможливлюють сторогі захисту здійснювати належний захист обвинуваченого ОСОБА_1 .

З аналогічним клопотанням в судовому засіданні звернувся захисник Загорулько Є.О. посилаючись на те, що в ході виконання вимог, передбачених ч. 1 ст. 293 КПК України, тобто до направлення обвинувального акту до суду, у сторони захисту з посиланням на чинний КПК виникає можливість відразу ж апелювати про те, що згідно діючого КПК встановлено такий порядок, що зобов`язує сторону обвинувачення роз`яснити суть, характер і причини обвинувачення (ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 42 КПК), роз`яснити та забезпечити права обвинуваченого (ст. 2, п.?п. 13, 17 ч. 1 ст. 7, ст. 20 КПК). Однак, в даному випадку, описово – резолютивна частина «сформованого обвинувачення» за змістом являється набагато стислішою, ніж зміст оголошеної ОСОБА_1  підозри (не дивлячись на те, що законодавець пред`являє до змісту обвинувачення значно більші вимоги, ніж до змісту підозри). Сторона захисту, звертає увагу суду на те, що права на захист у ОСОБА_1  в якості підозрюваного, які відповідно до вимог, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 276, п. 7 ч. 1 ст. 277 КПК, були забезпечені, а права, вже як обвинуваченого, явно порушені бо сторона обвинувачення обмежилась лише врученням копії обвинувального акту. Слідчий орган, даючи правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України, стверджує, що ОСОБА_1 обвинувачується в схиленні до вчинення злочину іншим шляхом, тобто підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища. Зміст формулювання обвинувачення в обвинувальному акті не зрозумілий, оскільки він повинен бути не меншим, ніж у повідомленні про підозру. Ч. 4 ст. 27 КК України передбачає, що підбурювачем, визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Схиляння до вчинення злочину передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити злочин. Оскільки у ч. 4 ст. 27 КК України йдеться про схиляння "іншого співучасника", то підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення злочину особи, яка може бути суб`єктом злочину. У зазначеному ж кримінальному провадженні ОСОБА_2  визнано – потерпілим. Не може розглядатися як підбурювання і свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб використавши помилку такої особи, досягти певного злочинного результату. У такому випадку відсутня психічна спільність, характерна для співучасті. Закон (ч. 4 ст. 27 КК України) називає такі способи схиляння іншого співучасника до вчинення злочину: 1) умовляння; 2) підкуп; 3) погроза; 4) примус; 5) схиляння іншим чином. Під іншим чином схилянням, іншого співучасника до вчинення злочину слід розуміти вчинення будь-яких інших, крім зазначених вище, дій за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення злочину. Це можуть бути: доручення, порада, заклик. Як підсумок, сторона захисту вважає, що зазначені вище недоліки обвинувального акту є істотними та вказують на те, що органом досудового розслідування всупереч вимогам ч. 1 ст. 91 КПК України належним чином не конкретизовані обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисників та просив їх задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 не прибув у підготовче судове засідання. Прокурор надав суду заяву потерпілого датовану 11.11.2020 про проведення підготовчого засідання за його відсутності.

Прокурор Григор`єв С.В. проти заявлених клопотань заперечував, посилаючись на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, тому справу необхідно призначити для розгляду по суті.

Суд у справі приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;

9) дату та місце його складення та затвердження.

Суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України, так як в обвинувальному акті не вказана дата складання обвинувального акта.

Стосовно формулювання обвинувачення, то воно повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повний захист обвинуваченої особи.

Суд приходить до висновку, що формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_1 є не чітким та не конкретним.

Вимоги щодо формулювання обвинувачення (що, має містити посилання на об`єктивну сторону, кваліфікуючі ознаки інкримінованого правопорушення тощо) застосовуються лише стосовно до змісту обвинувального акту (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК), і в певній мірі пов`язане зі змістом раніше пред`явленого письмового повідомлення про підозру.

Так, в повідомленні про підозру вимагається стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення (п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК), однак в обвинуваченні він має бути повним (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК). Обвинувачення, на відміну від підозри, має бути висунуте в порядку, встановленому КПК (що передбачає дотримання певної процедури) згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції».

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення — це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом. Разом з цим ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним. Адже відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов`язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому п. 1 ст. 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інші обставини, які мають значення для кримінального правопорушення.

Як вказують приписи ч. 1 ст. 91 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які, виходячи зі змісту закону, має містити обвинувальний акт в формулюванні обвинувачення, з посиланням на фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, - покладається на слідчого, прокурора.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду. (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52, рішення від 25.07.2000 р. у справі «Маточчіа проти Італії» п. 58 та рішення від 20.07.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії» п. 34).

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При цьому, відповідно до ч. 5 даної статті цього Кодексу кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 був затверджений прокурором 03.10.2019 року у кримінальному провадженні №12019220000000404 від 26.03.2019 року у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, тоді як досудове розслідування здійснювалось за повідомленою підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (п. 42 Реєстру матеріалів досудового розслідування №12019220000000404). 03.10.2019 року о 14 год. 46 хв. ОСОБА_1 було повідомлено про нову змінену підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України. (п. 82 Реєстру матеріалів досудового розслідування №12019220000000404). Одночасно з повідомленням про змінену підозру ОСОБА_1 було повідомлено про закінчення досудового розслідування та про відкриття матеріалів кримінального провадження, а саме 03.10.2019 в період часу з 11.10 год. до 16.20 год.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, чого була фактично позбавлена сторона захисту.

Щодо майнової шкоди, завданої ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 зазначено, що кримінальним правопорушенням останньому завдано майнову шкоду на суму 46331 грн., що не узгоджується з попередніми даними обвинувального акту, а саме на сторінці 4 обвинувального акту в розділі формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України зазначено, що ОСОБА_1 отримав 20.05.2019 року – 35000 грн., 21.05.2019 року 11330 грн., що в підсумку становить 46330 грн. Тобто є незрозумілим, яка саме майнова шкода спричинена потерпілому і чиїми коштами все ж таки заволодів ОСОБА_1 , якщо ОСОБА_2 діяв в інтересах і за довіреністю №303 від 18.03.2019 ОСОБА_3 . Статус ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні зазначено в реєстрі як свідка.        Таким чином, всі вищевказані обставини дають підстави для повернення прокурору обвинувального акта, так як не можуть бути усунуті в ході судового розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314 ч. 3 п. 3, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисників Яковлєвої Людмили Іванівни та Загорулька Євгена Олеговича про повернення прокурору обвинувального акта – задовольнити.

         Повернути прокурору обвинувальний акт по обвинуваченню  ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.  27, ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

                Суддя Л. О. Якименко