ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8479/20 Справа № 202/510/18 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

        головуючого – Пищиди М.М.

        суддів – Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.

        за участю секретаря судового засідання – Бондаренка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення виконання договору, -

                                В С Т А Н О В И Л А:

       У січні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення виконання договору.

       Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 липня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду на виготовлення та монтаж меблів №21/07, за яким відповідач зобов`язувався за завданням позивача виконати роботи по виготовленню, доставці та встановленню меблів у приміщення позивача за адресою: АДРЕСА_1 , що передбачено п.п.1.1,1.2 договору.

        Відповідно до п.2.1 договору, відповідач повинен був виконати роботи в наступні терміни: (п.2.1.1 – виготовлення меблів протягом тридцяти робочих днів з моменту сплати позивачем повної суми авансового платежу, передбачених п.3.2.1 договору, що складає 16800 грн.; п.2.1.2. – виконати роботи по доставці виготовлених меблів протягом 10 днів з моменту сплати позивачем повної суми авансового платежу, передбаченого п.3.2.2 договору, що складає 4800 грн.; п.2.1.3 – виконати роботи по встановленню меблів протягом трьох робочих днів в рамках десятиденного терміну з моменту сплати позивачем повної суми авансового платежу відповідно до п.3.2.2 договору.

       Але відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме, не виготовив, не доставив, не встановив та не передав меблі у приміщення позивача у встановлений договором термін (п.4.1.2 договору).

       Згідно п.6.2 договору робота вважається виконаною з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

       21 липня 2017 року позивач, сплатив відповідачу 24000 грн., в яку входить вартість робіт згідно п.3.2 договору та повні суми авансових платежів, передбачених п.3.2 договору.

       Позивач, неодноразово звертався до відповідача з усними та письмовою претензією щодо невиконання у встановлені договором терміни зобов`язань та з вимогою сплати пені за прострочення виконання робіт.

       Проте меблі за договором підряду було виготовлено, поставлено та змонтовано лише 18 січня 2018 року.

       Згідно п.8.1 договору, у разі порушення терміну виконання робіт, передбаченого п.2.1.3 цього договору, виконавець сплачує замовникові пеню у розмірі 1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення не виконаних робіт.

       Відповідач прострочив виконання договору з 24 вересня 2017 року по 18 січня 2018 року, в зв`язку із чим відповідач на день подання позову повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 27840 грн, що складається з наступного розрахунку: 240 грн. (1% від 24000 грн. - сума невиконаних робіт (послуг) за договором) помножені на 116 днів (строк прострочення умов договору).

       Тому, посилаючись на ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.т.509,525,526,530,611,865 ЦК України позивач просив його вимоги задовольнити, стягнувши з відповідача грошові кошти в сумі 27840,00 грн (а.с.2-5).

       Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення виконання договору задоволено.

       Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення виконання зобов`язання за договором №21/07 від 21 липня 2017 року в розмірі 27 840 грн.

       Вирішено питання щодо судового збору (а.с.150-151).

Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

       Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

       Судом першої інстанції встановлено, що 21 липня 2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір підряду на виготовлення та монтаж меблів № НОМЕР_1 , за яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язувався за завданням позивача виконати роботи по виготовленню, доставці та встановленню меблів у приміщення ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ( п.п.1.1,1.2 договору).

       Відповідно до п.2.1 цього договору відповідач повинен був виконати роботи в наступні терміни: п.2.1.1 – виготовлення меблі протягом тридцяти робочих днів з моменту сплати позивачем повної суми авансового платежу, передбачених п.3.2.1 договору, що складає 16800 грн.; п.2.1.2. – виконати роботи по доставці виготовлених меблів протягом 10 днів з моменту сплати позивачем повної суми авансового платежу, передбаченого п.3.2.2 договору, що складає 4800 грн.; п.2.1.3 – виконати роботи по встановленню меблів протягом трьох робочих днів в рамках десятиденного терміну з моменту сплати позивачем повної суми авансового платежу відповідно до п.3.2.2 договору.

       Пунктом 4.5 договору визначено, що місцем виконання договору є наступна адреса: АДРЕСА_2 .

       21 липня 2017 року ОСОБА_2 сплатив відповідачу 24000 грн., в яку входить вартість робіт п.3.2 договору та повні суми авансових платежів, передбачених п.3.2договору.

       Згідно п.6.2 договору робота вважається виконаною з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

       Встановлено, що відповідачем у термін, визначений Договором, умови останнього по виготовленню і монтажу меблів виконані не були, через що ОСОБА_2 07.10.2017 року на адресу відповідача було направлено відповідну претензію, яку ФОП ОСОБА_1 отримав 03.11.2017 року (а.с. 13-15).

       Відповідачем меблі були доставлені і встановлені лише 18.01.2018 року, що підтверджується показами допитаної у якості свідка ОСОБА_3 .

       Відповідно до п.8.1 договору, у разі порушення терміну виконання робіт, передбаченого п.2.1.3 договору, виконавець сплачує замовникові пеню у розмірі 1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення не виконаних робіт.

       Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов`язання по договору підряду на виготовлення та монтаж меблів №21/07 від 21 липня 2017 року не виконав у термін, визначений Договором, тому позивач має право на стягнення з відповідача пені у розмірі 1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення не виконаних робіт.

       Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

       Відповідно до ч.1 ст.865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

       Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

       Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

       Згідно ст.611 Цивільного кодексу України однією з форм відповідальності за порушення зобов`язання є сплата неустойки у вигляді штрафу або пені.

       Відповідно до п.8.1 договору, у разі порушення терміну виконання робіт, передбаченого п.2.1.3 договору, виконавець сплачує замовникові пеню у розмірі 1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення не виконаних робіт.

       Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач свої зобов`язання по договору підряду на виготовлення та монтаж меблів №21/07 від 21 липня 2017 року не виконав у термін, визначений Договором, позивач має право на стягнення з відповідача пені у розмірі 1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення не виконаних робіт.

       Розмір пені з 24 вересня 2017 року по 18 січня 2018 року становить 27840,00 грн. що складається з наступного розрахунку: 240 грн. (1% від суми невиконаних робіт (послуг) за договором) Х на 116 днів (строк прострочення умов договору).

       Колегія суддів ставиться критично до доводів відповідача щодо своєчасного виконання Договору, оскільки це спростовується встановленими і дослідженими у справі доказами, а надана на виконання Договору копія акту приймання-передачі на виготовлення і монтаж меблів від 15.09.2017 року, як доказ виконання відповідачем зобов`язання, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки останній складений не за місцем виконаних робіт, про що не заперечував представник відповідача. Крім того, в даному Акті відсутній підпис замовника або пояснення щодо незгоди з цим Актом.

       Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

       Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

       З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

       На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

       На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

       Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

       Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2020 року — залишити без змін.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

       Судді: