ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.08.06 Справа № 16/278пд.
Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом Благодійного фонду «Володимира Безим‘яного», м. Харків
до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного в особі філії Відділення Промінвестбанкуу м. Северодонецьк», м. Северодонецьк Луганської області
до приватного підприємця –фізичної особи Назарової Махіри Фархад Кизи, м. Северодонецьк Луганської області
про визнання договору недійсним,
при секретарі судового засідання Кочетовій О.М.
за участю представників сторін:
від позивача –Мучинський І.Д., дов. від 04.07.06.,
від відповідача –Спіцина Н.Ф., дов. від 10.05.06. №1502,
Сидоренко В.Я., дов. від 28.04.06. №1506,
ВСТАНОВИВ:
Суть спору: заявлена вимога про визнання договору застави від 12.02.98., укладеним між позичальником кредиту Назаровою М.Ф. (другий відповідач) та позикодавцем –першим відповідачем по справі –для забезпечення виконання умов кредитних договорів, нікчемним. Позивач просить визнати зобов’язання по кредитних договорах погашеними. Позивач заявою від 20.07.06. змінив позовні вимоги та просить суд визнати договір застави від 12.02.98., укладений між відповідачем та Назаровою М.Ф.К., недійсним. Заявою від 14.08.06. позивач збільшив розмір позовних вимог і просить суд визнати виконавчий напис нотаріуса від 18.07.02. №1-2772 про звернення стягнення на власне майно позивача таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, позовні вимоги по справі є визнання договору застави від 12.02.98., укладеним між позичальником кредиту Назаровою М.Ф. (другий відповідач) та позикодавцем –першим відповідачем по справі –для забезпечення виконання умов кредитних договорів –недійсним та визнання виконавчого напису нотаріуса від 18.07.02. №1-2772 про звернення стягнення на власне майно позивача таким, що не підлягає виконанню.
Позивач підтримав позов та повідомив про вручення копії заяви про зміну і збільшення позову відповідачам по справі.
Відповідач (перший) відзивом від 06.06.06. проти позову заперечує та вказує на існування правовідносин між сторонами по справі –з позивачем - на підставі договору переводу боргу, укладеного між позичальником Назаровою М.Ф.К. (другий відповідач) та позивачем (новим боржником). Борг по кредитних договорах (нового боржника - позивача) складає 1162378,77грн., по якому вчинено виконавчий напис нотаріусом 18.07.02. №1-2772 та по якому мало місце правонаступництво, на думку відповідача, між боржником Назаровою М.Ф. (другим відповідачем-позичальником) та позивачем (новим боржником) на підставі договору переводу боргу.
Другий відповідач у судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, хоча був повідомлений про час і місце проведення судового засідання належним чином. Відповідно до правил ст.77 ГПК України справу розглянуто за наявним в ній матеріалами.
Між відповідачами у справі укладено договір застави від 12.02.98., на підставі якого позичальник кредитів (другий відповідач) надав у заставу позикодавцю (першому відповідачу) своє власне майно –будівлю ринку з надвірними будівлями у м. Северодонецьку Луганської області по вул. Науки, 22 для забезпечення виконання другим відповідачем обов’язків по поверненню кредиту за декількома договорами.
Між позивачем та другим відповідачем по узгодженню з першим відповідачем укладено договір переводу боргу від 25.05.00. №5, на підставі якого у правовідносинах по кредитним договорам змінився боржник –другий відповідач перевів свій борг по кредитах на позивача по справі зі згоди першого відповідача. У зв’язку зі зміною боржника у кредитних правовідносинах позивач і другий відповідач уклали договір купівлі-продажу від 25.05.00., на підставі якого власником предмету застави за спірним договором застави від 12.02.98. став позивач.
За невиконання новим боржником (позивачем) обов’язків по сплаті кредиту перший відповідач звернувся до нотаріуса з вимогою про вчинення виконавчого напису у відношенні позивача для звернення стягнення на предмет застави по договору застави від 12.02.98. –будівлю ринку, яка на той час перебувала у власності позивача. Нотаріус Северодонецької державної нотаріальної контори 18.07.02. вчинив виконавчий напис №1-2772 у відношенні позивача і звернув стягнення на заставлене майно.
Позивач звернувся з даним позовом до суду і просить визнати договір застави від 12.02.98. недійсним, оскільки даним договором забезпечено вимоги по кредитних договорах, по яким заставодавець (другий відповідач) не брав кредитів, а відповідно до цього –договір застави, як вважає позивач, є недійсним.
Крім того, позивач просить виконавчий напис нотаріуса від 18.07.02. №1-2772 про звернення стягнення на власне майно позивача визнати таким, що не підлягає виконанню з підстав правил ст.19 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»де вказано, що майно благодійної організації не може перебувати у заставі.
Перший відповідач проти позову заперечує, вважає договір застави від 12.02.98. дійсним, але підтвердив факт припущення помилки при друкуванні цього договору. Проти визнання виконавчого напису нотаріуса від 18.07.02. №1-2772 про звернення стягнення на власне майно позивача визнати таким, що не підлягає виконанню з підстав правил ст.19 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»перший відповідач заперечив та вказав на безпідставність цієї вимоги позивача.
Розглянувши матеріали справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до предмету позову суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до правил ст.ст.1,11 Закону України «Про заставу»в редакції, що діяла на момент укладення договору –12 лютого 1998 року –заставодавцем може бути як сам боржник, так і треті особи (майнові поручителі). З договору застави від 12.02.98. (спірний) вбачається, що другий відповідач виступає позичальником по всім кредитним договорам (не третьою особою), а такі обставини не відповідали дійсності правовідносин сторін за спірним договором. При розгляді справи встановлено, що другий відповідач все ж- таки уклав договори переводу боргу з тими підприємствами, які дійсно брали кредити і в забезпечення яких другий відповідач заставив своє власне майно, у 2000 році. Таким чином, другий відповідач у 1998 році надав своє власне майно у заставу для забезпечення виконання обов’язків по сплаті кредиту не тільки за кредитними договорами, по яких брав кредит сам другий відповідач, а і за кредитними договорами, по яких другий відповідач кредитів не брав взагалі. Для виправлення помилки другий відповідач на вимогу першого відповідача уклав договори переводу боргу, на підставі яких другий відповідач взяв на себе борги по кредитних договорах інших осіб, тобто, тільки починаючи з 2000 року спірний договір застави відповідав правовідносинам сторін. Таким чином, позов в часті визнання договору застави від 12.02.98., укладеним між позичальником кредиту Назаровою М.Ф. (другий відповідач) та позикодавцем –першим відповідачем по справі –для забезпечення виконання умов кредитних договорів, - недійсним слід задовольнити, оскільки заставою забезпечені вимоги по кредитних договорах, позики за якими другий відповідач не брав. За таких підстав, дана угода не відповідає вимогам закону і в порядку ст.48 ЦК УРСР від 1963 року договір застави слід визнати недійсним.
Позов в часті визнання виконавчого напису нотаріуса від 18.07.02. №1-2772 про звернення стягнення на власне майно позивача таким, що не підлягає виконанню з підстав правил ст.19 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»слід залишити без задоволення за безпідставністю і необґрунтованістю. До того ж слід вказати, що оскарження дій нотаріуса по вчиненню виконавчих написів –не є підсудне господарським судам.
За таких підстав, позов слід задовольнити частково –визнати недійсним договір застави від 12.02.98. і відмовити у визнанні виконавчого напису нотаріуса від 18.07.02. №1-2772 про звернення стягнення на власне майно позивача таким, що не підлягає виконанню.
Судові витрати у сумі 85грн. за визнання договору недійсним, сплачені позивачем і підтверджені документально, слід покласти на відповідачів.
На підставі викладеного, ст.ст.48,181 ЦК УРСР, ст.ст.1,11,12 Закону України «Про заставу»в редакції, що діяла на момент укладення договору –12 лютого 1998 року, керуючись ст.ст.44-49,75,82,84,85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним договір застави від 12.02.98., укладений між приватним підприємцем –фізичною особою Назаровою М.Ф. та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним в особі філії Відділення Промінвестбанкуу м. Северодонецьк», м. Северодонецьк Луганської області для забезпечення виконання умов кредитних договорів.
3. Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного в особі філії Відділення Промінвестбанкуу м. Северодонецьк», м. Северодонецьк Луганської області та з приватного підприємця –фізичної особи Назарової Махіри Фархад Кизи, м. Северодонецьк Луганської області, вул.. Гагаріна, 57 на користь Благодійного фонду «Володимира Безим‘яного», м. Харків, вул.. Ганни, 7/5 витрати по держмиту у сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн. Видати наказ.
4. В решті позову відмовити.
Рішення підписане 15.08.06.
Суддя Р.М. Шеліхіна