УХВАЛА

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 385/1743/18

провадження № 61-13710св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державний реєстратор Кіровоградської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Мешков Олександр Олегович,

треті особи - ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2019 року у складі судді Іванової Л. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 червня 2019 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала позов до державного реєстратора Кіровоградської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Мешкова О. О., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 жовтня 1998 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира була продана за підробленими документами групою злочинців, що в подальшому було встановлено судом. Власником цієї квартири позивач не стала, хоча й проживає в ній по теперішній час разом зі своєю родиною.

В серпні 2018 року позивачу стало відомо, що спірна квартира перереєстрована державним реєстратором Мешковим О. О., власником зазначеного майна є АТ «Укрсоцбанк». Підставою виникнення права власності став іпотечний договір № 2079 від 30 травня 2006 року, договір кредиту № 917-Ф01 від 30 травня 2006 року . Таким чином, змінився власник квартири, в якій фактично проживає позивач та на право власності якої вона претендує.

Вважає, що рішення державного реєстратора Мешкова О. О. є незаконним, оскільки порушено процедуру реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до чинного законодавства.

Просила визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Мешкова О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41123891 від 16 травня 2018 року, скасувати запис про право власності № 26171857 в реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення 41123891 від 16 травня 2018 року.

Одночасно позивач подала заяву про забезпечення позову. Заява обґрунтована тим, що предметом спору між нею та відповідачем є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі якого зареєстровано право власності на квартиру за АТ «Укрсоцбанк». Вважає, що існує реальна загроза відчуження банком вказаної квартири третім особам.

Просила заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше), а саме, квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2019 року заяву позивача про забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач звернулася до суду за захистом свого матеріально-правового інтересу. Водночас правових підстав вважати позивача власником спірної квартири не існує, що підтверджується численними судовими рішеннями. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутній матеріально-правовий інтерес позивачки щодо спірної квартири, а тому відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 червня 2019 року вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2019 року скасовано і постановлено нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до державного реєстратора Кіровоградської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Мешкова О. О. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності, відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду першої інстанції фактично ґрунтується на двох взаємовиключних висновках: що позивач звернулася до суду за захистом своїх матеріально-правових інтересів і що такі інтереси у неї відсутні. Таким чином суд першої інстанції фактично вдався до встановлення обставин цієї справи та оцінки питання наявності або відсутності права позивача, за захистом якого він звернувся до суду,що є передчасним та свідчить про порушення норм процесуального права та необґрунтованість висновків суду. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що відповідач у цій справі позбавлений можливості з власної волі вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, а отже він не може своїми рішеннями або діями перешкоджати виконанню можливого рішення суду або зробити його виконання неможливим. Фактично позивач просить обмежити права АТ «Укрсоцбанк» (нового титульного власника) на розпорядження квартирою, право якого оспорює позивач. Однак, до цієї особи позивач ніяких вимог не пред`являла. Позивач не навела вагомих аргументів, які б переконали суд, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання можливого рішення про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора а також скасування відповідного цьому рішенню запису про державну реєстрацію права власності на квартиру. Будь-яких доказів на підтвердження реальності ризиків незабезпечення позову, в межах пред`явленого позову, позивач не надала.

У липні 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 червня 2019 року, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що позивач має намір в подальшому звернутися до суду з позовом про визнання права власності на квартиру, проте наявність незаконної державної реєстрації речового права, яка є предметом даного спору, перешкоджає її праву. Існує висока ймовірність того, що АТ «Укрсоцбанк» зможе відчужити спірну квартиру третім особам в будь-який час, а тому право позивача буде порушено. З моменту придбання квартири позивачем у 1998 році квартира неодноразово перепродавалася, змінювалися власники, що перешкоджало звернутися до суду до належного відповідача з позовом про визнання права власності на квартиру.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року матеріали цивільної справи № 385/1743/18 надійшли до Верховного Суду.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду з`ясовано, що касаційна скарга подана на судове рішення, що не може бути предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані, зокрема, у пункті 3 частини першої статті 353 цього кодексу (щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову), після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення (частина перша статті 389 ЦПК України).

До суду касаційної інстанції можна оскаржити як ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову після її перегляду в апеляційному порядку, так і прийняту за результатами перегляду вказаної ухвали постанову суду апеляційної інстанції, який таку ухвалу залишив без змін. Крім того, у касаційному порядку можливо оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції, яка передбачає вжиття заходів забезпечення позову, а також постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження.

Неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а такожпостанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви».

За таких обставин касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 червня 2019 року щодо відмови у забезпеченні позову, підлягає закриттю.

Керуючись статтею 396 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 червня 2019 року

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат