ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року Справа № 925/980/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від Золотоніської місцевої прокуратури - Синецька О.Ю. - прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - представник не з`явився,

від третьої особи - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури,

смт. Чорнобай, Черкаської області в інтересах держави в особі

Чорнобаївської районної ради, смт. Чорнобай, Черкаської області

до фізичної особи-підприємця Харченка Анатолія Миколайовича,

с. Мельники, Чорнобаївського району, Черкаської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

відділу культури і туризму Чорнобаївської районної державної

адміністрації, смт. Чорнобай, Черкаської області

про зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернувся з позовом заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чорнобаївської районної ради до фізичної особи-підприємця Харченка Анатолія Миколайовича про зобов`язання відповідача повернути Чорнобаївській районній раді Черкаської області по акту прийому - передачі нежитлове приміщення комунальної власності площею 163,2 м2, що розташоване за адресою: вул. Черкаська, 22, смт. Чорнобай, Черкаська область, вартість якого станом на 06 червня 2016 року, згідно з експертною оцінкою складає 160 200 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 вересня 2019 року. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача відділ культури і туризму Чорнобаївської районної державної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19 вересня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 14 листопада 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2020 року провадження у справі №925/980/19 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 серпня 2020 року провадження у справі №925/980/20 поновлено. Підготовче засідання суду призначено на 11 год. 30 хв. 18 вересня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 15 жовтня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15 жовтня 2020 року відкладено розгляд справи по суті на 11 год. 30 хв. 10 листопада 2020 року.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з`явилися, третя особа про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа про дату, час і місце проведення судового засідання була належним чином повідомлена, що підтверджується реєстром поштових відправлень Господарського суду Черкаської області.

В матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 102).

Від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

За наслідками розгляду клопотання відповідача в судовому засіданні, що відбулося 10 листопада 2020 року, не виходячи до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу про відмову в задоволенні відповідного клопотання на підставі п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, яка занесена до протоколу судового засідання.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та зазначав, що 08 травня 2019 року відповідачем було повідомлено орендодавця про намір продовжити дію договору оренди на тих самих умовах.

Письмові повідомлення від 21 березня 2019 року №61 та від 16 травня 2019 року №86 про припинення договору оренди відповідачем не отримувались та про їх існування стало відомо відповідачу після ознайомлення з матеріалами справи.

Прокурор прийшов до помилкового висновку про закінчення строку дії договору оренди від 08 червня 2016 року та наявності підстав для повернення об`єкту оренди, оскільки відповідач вчасно скористався своїм правом на пролонгацію договору, надіславши про це повідомлення 08 травня 2019 року (отримано 15 травня 2019 року).

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив прокурор заперечував проти доводів відповідача викладених у відзиві.

Так, зокрема, прокурор вказував, що з урахуванням умов п. 4.2. договору відповідач повинен був заявити орендодавцю про свій намір на продовження договору оренди до 08 квітня 2019 року, а тому останній позбавився переважного права на продовження договору.

Якщо на дату закінчення строку дії договору оренди та протягом місяця після його закінчення мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору, то такий договір припиняється.

Позивач у своєму листі за №86 повідомив відповідача про припинення дії договору та необхідність повернення майна.

Також прокурор вказував, що остання незалежна (експертна) оцінка спірного майна проводилась 06 червня 2016 року, тобто більше ніж 3 роки тому.

Однак для продовження дії договору оренди необхідно було провести оцінку орендованого майна, проведення якої повинен оплатити орендар.

Оскільки таку оцінку проведено не було, договір оренди в силу закону не може бути пролонговано на той же строк на тих же умовах.

Крім того відповідачем не застраховано об`єкт оренди.

Вказаними діями відповідач порушив істотні умови договору, а саме п. 7.1. та 5.1.

Дані факти вказують на неналежне виконання відповідачем умов договору, що позбавляє відповідача можливості орендувати в подальшому комунальне майно.

Суд, заслухавши думку прокурора, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін та третьої особи.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 листопада 2020 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/980/19.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення прокурора, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про зобов`язання відповідача повернути орендоване нерухоме майно, прокурор в обґрунтування своїх вимог зазначав, що договір оренди укладений 08 червня 2016 року між Чорнобаївською районною радою та відповідачем припинив свою дію 08 травня 2019 року, проте відповідач в порушення вимог ст. 785 ЦК України та п. 4.2. та п. 8.4. договору оренди продовжує безпідставно користуватися комунальним майном та не повертає його орендодавцю.

Також прокурор вказував, що остання незалежна (експертна) оцінка спірного майна проводилась 06 червня 2016 року і відповідачем не застраховано об`єкт, який ним орендувався.

Вказаними діями відповідач порушив істотні умови договору, а саме п. 7.1. та 5.1.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 08 червня 2016 року між Чорнобаївською районною радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Харченком Анатолієм Миколайовичем (орендар) було укладено договір оренди об`єкта нерухомості.

Відповідно до розділу 1 вищевказаного договору предметом даного договору є відносини, пов`язані з передачею орендодавцем орендареві у строкове платне користування будинку (споруди): будівлі (бувшого краєзнавчого музею), що знаходиться по вул. Черкаська, 22, смт. Чорнобай, Черкаська область, загальною площею 163,2 кв.м.

Об`єкт передається орендарю для обладнання магазину під торгівлю будівельними матеріалами (п. 2 договору).

Передача майна відбулася 08 червня 2016 року про що свідчить копія акту приймання - передачі майна від 08 червня 2016 року (а.с. 24).

Згідно з п. 4.1. договору строк оренди становить 2 роки 11 місяців (з 08 червня 2016 року по 08 травня 2019 року) з моменту передачі об`єкта орендарю.

Підпунктом 4.2. встановлено, що якщо жодна сторона у строк 30 днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонговується на 2 роки 11 місяців. Для з`ясування питання щодо подальшого продовження терміну дії даного договору орендар зобов`язаний за 30 днів до закінчення строку оренди з`явитися до орендодавця.

Прокурор зазначав, що 21 березня 2019 року Чорнобаївською районною радою було направлено лист за № 61 до фізичної особи-підприємця Харченка Анатолія Миколайовича про припинення дії договору, у зв`язку з закінченням строку оренди та необхідність повернення даного об`єкту.

Однак матеріали справи не містять доказів направлення даного листа відповідачу і відповідач заперечує даний факт.

Водночас 15 травня 2019 року на адресу Чорнобаївської районної ради надійшов лист датований 08 травня 2019 року від фізичної особи-підприємця Харченка Анатолія Миколайовича про намір продовження договору оренди приміщення на строк 2 роки 11 місяців.

Прокурор стверджував, що 16 травня 2019 року Чорнобаївська районна рада у своєму листі за №86 повідомила відповідача про припинення дії договору з 07 травня 2019 року та необхідність повернення майна (а.с. 37).

Як на доказ, що підтверджує направлення та вручення 17 травня 2019 року відповідачу вказаного листа, прокурор посилається на довідку акціонерного товариства "Укрпошта" Черкаська дирекція Центрального відділення поштового зв`язку Чорнобай та фіскальний чек від 16 травня 2019 року (а.с. 37 на звороті).

Відповідач заперечує факт отримання вказаного листа.

Судом враховано, що згідно ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Водночас, надані суду в якості письмових доказів ксерокопії довідки Укрпошти та фіскального чеку не засвідчені належним чином.

Отже, наявні в матеріалах справи (а.с.37 на звороті) ксерокопії документів не є письмовими доказами в розумінні ст. 91 ГПК України.

Крім того, матеріали справи не містять опису вкладення до конверту, що підтверджує направлення відповідачу Чорнобаївською районною радою за №1990100423301 саме листа №86 від 16 травня 2019 року, а не будь-якого іншого документу.

Судом було також враховано, що загальновідомі обставини не потребують доказування.

Проте, інформація про місцезнаходження та стан поштового відправлення зберігається на веб-сайті Укрпошти лише шість місяців з дня прийняття їх для пересилання, оскільки відповідно до ч.2 п. 119 "Правил надання послуг поштового зв`язку" невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - не виплачені. Невручені поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття їх для пересилання.

Також на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" в розділі "відстеження місцезнаходження та стану поштових відправлень" вказано, що інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюється та зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації.

Водночас даний факт відображено в п.8.4 постанови Північного апеляційного господарського суду від 24 липня 2019 року зі справи №911/275/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року №438/610/14-ц.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 ст. 284 ГК України, статтею 17 Закону України "По оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 названого вище Закону та ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно п. 4.2. якщо жодна сторона в строк 30 днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонговується на 2 роки 11 місяців.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує одна із сторін, зокрема, орендодавець.

Суть поновлення договору оренди згідно наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні положення визначені у ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідно до яких, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17.

Під час розгляду даної справи прокурор та позивач не довели суду належними та допустимими доказами обставин того, що на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк.

Відповідач продовжує користуватися орендованим майном і сплачує за нього орендну плату (а.с. 69-74).

Отже, суд дійшов висновку, що договір оренди від 08 червня 2016 року продовжив свою дію на новий строк, тобто на 2 роки та 11 місяців.

Що стосується доводів прокурора на порушення відповідачем ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" стосовно проведення незалежної (експертної) оцінки орендованого майна, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у постанові від 15 травня 2020 року зі справи №910/5410/19 відступила від висновку, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 914/433/16, від 06 вересня 2018 року у справі № 908/1435/17 та від 09 квітня 2019 року у справі № 904/3415/18 щодо застосування норм ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції Закону України від 21.04.2011 № 3269-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин", чинній з 24.05.2011) оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 06.09.2018 у справі № 908/1435/17, від 06.03.2019 у справі № 921/116/18 та від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, висловлено правову позицію про те, що з 24.05.2011 законодавцем встановлено умову обов`язкового проведення переоцінки об`єкта оренди як підстави для поновлення договору оренди державного та комунального майна, остання оцінка якого є застарілою, оскільки була зроблена більш як три роки тому.

Відтак, за висновком, викладеним у вказаних вище постановах, законом прямо передбачено обов`язок здійснення оцінки майна у разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки перед укладенням договору про продовження дії договору оренди державного майна, що виключає дію загальної норми про автоматичну пролонгацію договору оренди щодо такого об`єкта оренди (ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Однак, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що підстави пролонгації договорів оренди державного та комунального майна у вигляді так званої "мовчазної згоди" сторін вичерпно врегульовано положеннями ст. 764 ЦК України, ст. 284 ГК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а норма ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не є такою, що унеможливлює "автоматичне" продовження дії договору оренди, оскільки відповідна норма взагалі ніяким чином не регулює питання, пов`язані як із закінченням дії договору оренди, так і з продовженням його дії, тобто спірні правовідносини не є предметом регулювання цієї норми матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/2822/18 і підстав для відступлення від зазначеного висновку об`єднана палата Касаційного господарського суду не вбачає.

За таких обставин суд відхиляє доводи прокурора стосовно того, що не проведення оцінки майна виключає дію загальної норми про автоматичну пролонгацію договору оренди.

Також прокурор вказував, що відповідачем не було застраховано об`єкт оренди, а тому вказаними діями відповідач порушив істотні умови договору, а саме п. 7.1. та 5.1.

Згідно п. 7.1. договору оренди орендар зобов`язаний, зокрема, застрахувати об`єкт на повний термін дії договору оренди на користь орендаря.

Крім того, згідно з ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) істотною умовою договору оренди є страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тобто, істотне порушення умов договору є підставою для його розірвання, водночас відповідна вимога прокурором суду не заявлялась.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки строк дії договору оренди не закінчився, суд вважає за необхідне у задоволенні позов відмовити повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 16 листопада 2020 року.

Суддя А.В.Васянович