Справа  № 640/19565/18

н/п 2-зз/953/54/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2020 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:      

головуючого судді – Якуші Н.В.,   

за участю секретаря судового засідання – Коваль А.О.,

розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 про скасування забезпечення позову у цивільній справі ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , Товариства з обережною відповідальністю «ФК «Карточка плюс», треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання правочинів недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

В провадження судді Київського районного суду м. Харкова Якуші Н.В. знаходиться вищезазначена цивільна справа, яка перебуває на стадії підготовчого провадження.

Крім того, судом встановлено, що при зверненні позивача до суду, судом було розглянуто заяву позивача про забезпечення позову.

Свою вимогу позивач обґрунтовував тим, що невжиття забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки на думку позивача мають місце спроби штучного створення умов для протиправного заволодіння майном позивача з боку відповідачів через завищення боргових зобов`язань та формування множинності виконавчих документів, спрямованих на позбавлення права власності на нерухоме майно, що становить предмет іпотеки за договором від 28.02.2008 р. №830/27/14-4/12/8-081. Зазначав, що забезпечення позову забезпечить охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року було накладено арешт на нежитлові приміщення першого поверху № 17-1 – 17-4 в літ. « А-5», загальною площею 159,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Ухвала суду є чинною, відомості про арешт нерухомого майна внесені до реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень 31.10.2018 року.

21 лютого 2019 року ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги про визнання правочинів недійсними та просив суд: визнати недійсним договір факторингу укладений ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «ФК «Карточка Плюс» від 31 серпня 2018 року про відступлення права вимоги ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105 від 28 лютого 2008 року; визнати недійсним договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28 лютого 2008 року укладеного 31 серпня 2018 року між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ПАТ «Укрсоцбанк»; визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 30/08/18-Y від 01 жовтня 2018 року укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс»; визнати недійсним договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28 лютого 2008 року укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс».

ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 28.02.2008 позивач - ОСОБА_2 уклав з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (на даний час Акціонерне товариство) «Укрсоцбанк» договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105 у межах максимального ліміту заборгованості до 240 000,00 доларів США (далі за текстом - «Кредитний договір»).

З метою забезпечення виконання зобов`язання за даним договором кредиту було укладено Іпотечний договір № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, згідно якого в іпотеку передавалось нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 17-1-:-17-14 в літ. «А-5»,загальною площею 159,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

31.08.2018 року був укладений договір факторингу між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Карточка плюс» про відступлення права вимоги ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 р. та договір передачі прав за Іпотечним договором №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 року, укладений 31.08.2018 року між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ПАТ «Укрсоцбанк».

01 жовтня 2018 року відповідно до договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01 жовтня 2018 року, укладеного між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 придбав право вимоги до ОСОБА_2 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105, що укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (на даний час Акціонерне товариство) «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 .

01 жовтня 2018 року також було укладено договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, за яким ОСОБА_3 прийняв всі права за цим іпотечним договором, що укладався з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105 у ТОВ «ФК «Карточка Плюс».

Зазначив, що 11.06.2020 року було укладено Договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н.О., про розірвання Договору передачі прав за іпотечним договором №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, укладений між ТОВ «ФК «Карточка плюс» та ОСОБА_3 . Також, 11.06.2020 року відповідно до Договору факторингу ТОВ «ФК «Карточка плюс» відступило ТОВ «АНСУ» (код ЄДРПОУ 36757541) свої права грошової вимоги до боржника за основним договором.

Наголошував, що ТОВ «АНСУ» отримало та належним чином зареєструвало свої права як іпотеко держателя так і власника, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав – іпотеко держателем та власником об`єкту нерухомості: майно у вигляді нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 17-1-:-17-14 в літ. «А-5»,загальною площею 159,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене та враховуючи, що ТОВ «АНСУ» не є відповідачем у цій справі, зазначили, що наявність заходів забезпечення позову у вигляді арешту вказаного вище нерухомого майна обмежує ТОВ «АНСУ» у здійсненні законного права власності, що свідчить про наявність правових підстав для скасування цього арешту.

Відповідно до чч. 1-2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.  Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Згідно з ч.ч. 4-5 вказаної статті за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.  Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

У судове засідання представник заявника надав заяву про слухання справи за їх відсутності, від представника ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву, письмові заперечення, матеріали справи, суд вважає, що заява про скасування заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є правочини на підставі яких відповідачі набули право вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_2 та договору іпотеки на нежитлові приміщення першого поверху № 17-1 – 17-4 в літ. « А-5», загальною площею 159,8 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено, було накладено арешт на нежитлові приміщення першого поверху № 17-1 – 17-4 в літ. « А-5», загальною площею 159,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір, який потребує вирішення, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 149-153 є підстави для забезпечення позову.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що вирішуючи питання про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, суду слід встановити обставини, які б свідчили про відсутність потреби у забезпеченні позову.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення, яким закінчується розгляд справи по суті або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи не закінчився, рішення суду не ухвалено, у даному випадку не змінились обставини, що зумовили застосування накладення арешту на спірний об`єкт нерухомості, оскільки такі заходи були вжиті судом, з метою забезпечення виконання потенційного рішення суду про задоволення позову, а подальше їхнє скасування може призвести до ускладнення поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, у зв`язку із чим відсутні підстави для скасування застосованих судом заходів забезпечення позову.

Посилання відповідача ОСОБА_3 на розірвання Договору передачі прав за іпотечним договором №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, укладений між ТОВ «ФК «Карточка плюс» та ОСОБА_3 , а також на те, що 11.06.2020 року відповідно до Договору факторингу ТОВ «ФК «Карточка плюс» відступило ТОВ «АНСУ» (код ЄДРПОУ 36757541) свої права грошової вимоги до боржника за основним договором не є підставою для скасування арешту, оскільки ТОВ «АНСУ» достовірно було відомо про наявність арешту спірного нежитлового приміщення, здійсненого на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2018 року.

Більш того, доводи представника відповідача ОСОБА_3 в його заяві про скасування заходів забезпечення позову зводяться до незаконності їх застосування, а не підстав для їх скасування в порядку статті 158 ЦПК України, однак, це питання може бути предметом дослідження судами апеляційної інстанцій під час перегляду ухвали Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року в апеляційному порядку відповідно до вимог Глави 1 Розділу VЦПК України.

Посилання представника ОСОБА_3 на висновок Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №940/4772/17 є помилковим, оскільки зазначений правовий висновок стосується пріоритетних прав іпотекодержателя відносно прав інших стягувачів при накладенні арешту на це майно для задоволення вимог цих стягувачів, та застосовується при розгляді спорів за позовом іпотекодержателя про зняття арешту (звільнення майна з-під арешту).

Отже, норми Закону «Про іпотеку» та правовий висновок, на який посилається заявник, дають підстави для задоволення позовів іпотекодержателів про зняття арешту та не регулюють порядок та умови застосування правил статей 149, 150 ЦПК щодо забезпечувальних заходів, а тому не можуть бути враховані при вирішенні питання про забезпечення позову.

За висновками Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеними в постанові від 24 вересня 2019 року (справа № 404/330/19), та від 20 травня 2019 року (справа № 274/1371/18) наявність спірного майна в іпотеці не свідчить про неможливість забезпечення позову.

Також суд враховує, що питання обгрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

Керуючись ст.ст.149, 150, 151, 158, 260 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про скасування забезпечення позову у цивільній справі ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , Товариства з обережною відповідальністю «ФК «Карточка плюс», треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання правочинів недійсним- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено 13.11.2020 року.

Суддя Н.В. Якуша