Справа № 344/8651/17

Провадження № 22-ц/4808/1284/20

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року         м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої                        Горейко М.Д.

суддів:         Фединяка В.Д., Максюти І.О.

секретаря                        Бойчука Л.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_1 , заінтересованих осіб: головного державного виконавця Раковецького М.С., ОСОБА_2 та його представника Остап`юк Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Раковецький Максим Сергійович та ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання у примусовому порядку виконати рішення суду, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданою його представником ОСОБА_4 , на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену у складі судді Бабій О.М. 20 листопада 2018 року в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

07 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з наведеною скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що в провадженні головного державного виконавця Раковецького М.С. Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 17 грудня 2019 року за №4053/5 назву змінено на Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)) перебуває на виконанні виконавчий лист №0907/5844/2011 про зобов`язання ОСОБА_2 усунути йому перешкоди в користуванні спільним коридором, сходовою кліткою та горищем у будинку АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від зовнішніх дверей до коридору та демонтажу металевої огорожі для доступу до спільного коридору та горища. Вказане виконавче провадження було відновлене постановою державного виконавця від 06 квітня 2017 року на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2017 року, однак до цього часу рішення суду не виконано.

Вказав, що з часу постановлення Івано-Франківським міським судом ухвали від 17 лютого 2017 року державний виконавець протягом півтора місяця не вживав заходів до відновлення виконавчого провадження і здійснення виконавчих дій. Крім того, з боку державного виконавця має місце бездіяльність, направлена на сприяння боржникові ОСОБА_2 у невиконанні вищезазначеного рішення суду, яка полягає в тому, що 22 травня 2017 року державний виконавець на місце проведення виконавчих дій навіть не з`явився, а 02 червня 2017 року прийняв постанову про відкладення проведення виконавчих дій. Своїм листом від 29 червня 2017 року державний виконавець повідомив, що на підставі інформації, отриманої від боржника, провести примусові виконавчі дії в повному обсязі неможливо.

Посилаючись на те, що головний державний виконавець Раковецький М.С. відмовився вчиняти виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», ОСОБА_3 просив визнати таку бездіяльність державного виконавця протиправною та зобов`язати його виконати рішення суду у примусовому порядку.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20 листопада 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що в процесі виконання виконавчого листа головним державним виконавцем проведено ряд виконавчих дій, спрямованих на виконання рішень суду зобов`язального характеру, а саме: винесено постанови про примусове виконання рішення суду, про накладення штрафів на боржника; здійснено вихід за місцем проживання боржника та місцем виконання рішення суду. Заявником у скарзі та його представниками у судовому засіданні не зазначено в чому саме проявилась бездіяльність головного державного виконавця Раковецького М.С. Крім того, виконавче провадження закінчено, виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою.

Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в процесі виконання виконавчого листа головним державним виконавцем Раковецьким М.С. у 2014-2017 роках проведено ряд виконавчих дій зобов`язального характеру, спрямованих на виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні скарги.

Судом не враховано, що постанова державного виконавця від 06 квітня 2017 року про відновлення виконавчого провадження на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2017 року, якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 03 лютого 2016 року, винесена державним виконавцем з порушенням вимог частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження згідно даної норми повинно було бути відновлене не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідної ухвали суду.

Також судом не взято до уваги, що згідно постанови державного виконавця Раковецького М.С. від 22 травня 2017 року примусове виконання рішення суду було призначено на 06 червня 2017 року. Проте, 02 червня 2017 року державний виконавець виніс постанову про відкладення виконавчих дій. В порушення вимог статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що проведення виконавчих дій може бути відкладено на строк до 10 днів, державний виконавець ні через 10 днів, ні в інший термін не прийняв жодного процесуального документа, спрямованого на виконання рішення суду. На лист стягувача про вжиття заходів щодо виконання рішення суду державний виконавець повідомив, що на підставі інформації, отриманої від боржника, провести примусові виконавчі дії в повному обсязі неможливо. Проте Закон України «Про виконавче провадження» жодним чином не визначає «інформацію, отриману від боржника» як підставу для невиконання рішення суду.

Апелянт вважає безпідставним посилання суду на той факт, що виконавчий лист було повернуто стягувачу ОСОБА_3 на підставі його заяви, оскільки скарга на бездіяльність державного виконавця подана в суд 07 липня 2017 року, а заява датована 19 жовтня 2017 року. Крім того, факт повернення виконавчого листа на даний час оскаржується, оскільки відсутній оригінал заяви про повернення виконавчого листа.

Крім того апелянт зазначає, що суд дійшов до помилково висновку про безпідставність скарги через те, що з 08 лютого 2016 року по 13 вересня 2017 року виконавчого листа не було на виконанні у головного державного виконавця Раковецького М.С. Даний факт був предметом судового розгляду у справі №344/7111/17 за скаргою ОСОБА_2 про визнання незаконною постанови головного державного виконавця Раковецького М.С. від 22 травня 2017 року про примусове виконання рішення суду. Ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій вимоги скаржника були задоволені з підстав відсутності у державного виконавця на час винесення постанови від 22 травня 2017 року оригіналу виконавчого листа, проте Верховний Суд постановою від 26 вересня 2018 року скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій, визнавши тим самим, що відсутність оригіналу виконавчого листа не є підставою для визнання постанови державного виконавця незаконною.

З наведених підстав просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_3 .

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Заінтересовані особи: головний державний виконавець Раковецький М.С., ОСОБА_2 та його представник доводи апеляційної скарги заперечили, вважали їх безпідставними, а ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, посилаючись на те, що відсутній об`єкт виконання, а саме: спільний коридор між квартирами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , сходова клітка та горище у будинку АДРЕСА_1 . Просили залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідившиматеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_3 та зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні спільним коридором, сходовою кліткою та горищем в будинку АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від зовнішніх дверей до коридору та демонтажу металевої огорожі для доступу до спільного коридору та горища (а.с. 70-72 в т. 1, 125-126 в т. 2).

18 січня 2013 року Івано-Франківським міським судом видано виконавчий лист №0907/5844/2011 на виконання вищевказаного рішення апеляційного суду (а.с. 205 в т. 1).

08 липня 2014 року державним виконавцем Раковецьким М.С. відкрито виконавче провадження, боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду (а.с. 203 в т. 1).

31 липня 2014 року державним виконавцем складено акт про те, що рішення суду добровільно не виконано. Цього ж дня постановою державного виконавця на боржника ОСОБА_2 накладено штраф за невиконання рішення у встановлений державним виконавцем строк (а.с. 201, 202 в т. 1).

05 вересня 2014 року державним виконавцем складено акт про те, що рішення суду боржником повторно не виконано, а постановою від 08 вересня 2014 року на боржника накладено штраф (а.с. 199, 200 в т. 1).

Постановою державного виконавця від 18 вересня 2014 року призначено примусове виконання рішення суду (а.с. 198 в т. 1).

20 вересня 2014 року державним виконавцем Раковецьким М.С. складено акт про те, що в ході примусового виконання рішення суду працівники міліції не з`явились на місце виконання рішення суду. Крім того, встановлено, що за місцем виконання рішення суду знаходиться металевий паркан, а не металева решітка, як вказано у виконавчому листі (а.с. 195 в т. 1).

Постановою від 06 серпня 2015 року знову призначено примусове виконання рішення суду (а.с. 189 зв. в т. 1).

13 серпня 2015 року головним державним виконавцем Раковецьким М.С. прийнято постанову про відкладення провадження виконавчих дій за заявою боржника, оскільки він буде перебувати у відрядженні (а.с. 187 в т. 1).

29 січня 2016 року складено акт, з якого вбачається, що при виході на місце виконання рішення металева огорожа відсутня, також відсутні зовнішні двері, що забезпечують доступ в будинок (а.с. 182 в т. 1).

03 лютого 2016 року головним державним виконавцем Раковецьким М.С. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ виконано (а.с. 179 зв. в т. 1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2017 року постанову головного державного виконавця Раковецького М.С. про закінчення виконавчого провадження скасовано (а.с. 3-5, 166-168 в т. 1).

Постановою державного виконавця від 06 квітня 2017 року виконавче провадження відновлено (а.с. 13, 163 зв.-164 в т. 1).

10 травня 2017 року головний державний виконавець Раковецький М.С. звернувся до Івано-Франківського міського суду з вимогою про надання виконавчого листа, а постановою від 22 травня 2017 року призначив примусове виконання рішення суду на 06 червня 2017 року (а.с. 156 зв.-157, 159 в т. 1).

02 червня 2017 року головним державним виконавцем Раковецьким М.С. прийнято постанову про відкладення проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа, оскільки боржником подано заяву про відкладення виконавчих дій у зв`язку із оскарженням постанови головного державного виконавця від 22 травня 2017 року до Івано-Франківського міського суду (а.с. 14, 151 зв.-152 в т. 1).

Відповідно до листа заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду від 12 вересня 2017 року, виконавчий лист №0907/5844/2011 було надіслано Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області 12 вересня 2017 року та отримано ним 13 вересня 2017 року (а.с. 134 в т. 1).

14 вересня 2017 року державний виконавець при виїзді на місце виконання виконавчого листа склав акт про наявні металеві ворота, відсутність вхідних дверей до будинку (замуровані) та відсутність дверей до квартири АДРЕСА_2 у зв`язку з реконструкцією квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 (а.с. 133 в т. 1).

20 вересня 2017 року державний виконавець при виїзді на місце виконання виконавчого листа склав акт про неможливість виконання рішення суду через відсутність об`єктів - спільного коридору, сходової клітки та дверей на горище (а.с. 130 в т. 1).

21 вересня 2017 року головним державним виконавцем Раковецьким М.С. надіслано боржнику вимогу про виконання рішення суду та надання пояснень з приводу не виконання рішення суду (а.с. 128 в т. 1).

10 жовтня 2017 року державний виконавець прийняв постанови про накладення на боржника штрафу та примусове виконання рішення суду (а.с. 116 зв.-117, 118 зв.-119 в т. 1).

23 жовтня 2017 року головний державний виконавець Раковецький М.С. прийняв постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки стягувачем подано таку заяву (а.с. 88 в т. 1).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2019 року визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця від 23 жовтня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 51-54 в т. 2).

01 лютого 2019 року головним державним виконавцем Раковецьким М.С. прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження (а.с. 110 в т. 2).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так само, згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що копія ухвали Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2017 року про скасування постанови головного державного виконавця Раковецького М.С. про закінчення виконавчого провадження від 03 лютого 2016 року отримана Івано-Франківським міським відділом державної виконавчої служби 02 березня 2017 року (а.с. 166 в т. 1).

Разом з тим, постанова про відновлення виконавчого провадження прийнята головним державним виконавцем Раковецьким М.С. 06 квітня 2017 року, тобто з порушенням строку, встановленого частиною 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» для відновлення виконавчого провадження.

За змістом частини 2 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Копію постанови про відновлення виконавчого провадження від 06 квітня 2017 року головний державний виконавець Раковецький М.С. цього ж дня направив сторонам виконавчого провадження, а також Івано-Франківському міському суду, якому виконавчий лист був повернутий у зв`язку із закінченням виконавчого провадження згідно постанови державного виконавця від 03 лютого 2016 року.

З копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 164 в т. 1) вбачається, що копію вищевказаної постанови про відновлення виконавчого провадження Івано-Франківський міський суд отримав 10 квітня 2017 року, проте у місячний строк не пред`явив виконавчий лист до виконання, у зв`язку з чим 10 травня 2017 року головний державний виконавець Раковецький М.С. звернувся до Івано-Франківського міського суду з вимогою про надання виконавчого листа (а.с. 159 в т. 1).

Постановою від 22 травня 2017 року головний державний виконавець Раковецький М.С. призначив примусове виконання рішення суду на 06 червня 2017 року (а.с. 156 зв.-157 в т. 1), однак 02 червня 2017 року за заявою боржника прийняв постанову про відкладення проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа (а.с. 14, 151 зв.-152 в т. 1).

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Отже, зазначеним положенням Закону України «Про виконавче провадження» передбачено відкладення проведення виконавчих дій на строк до 10 робочих днів.

Після прийняття державним виконавцем постанови від 02 червня 2017 року, наступною його дією став виїзд на місце виконання виконавчого листа лише 14 вересня 2017 року.

Матеріали справи не містять жодних доказів здійснення державним виконавцем виконавчих дій після спливу 10 робочих днів з моменту прийняття ним постанови від 02 червня 2017 року і до 14 вересня 2017 року.

Не надано таких доказів і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Враховуючи порушення головним державним виконавцем Раковецьким М.С. строку, встановленого частиною 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» для відновлення виконавчого провадження, а також невчинення ним жодних виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №0907/5844/2011 в період з 02 червня 2017 року по 14 вересня 2017 року, колегія суддів вважає право стягувача на своєчасне виконання судового рішення порушеним, а висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги необґрунтованим.

З урахуванням наведеного та положень статті 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником ОСОБА_4 , слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником ОСОБА_4 , задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 20 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_3 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Раковецький Максим Сергійович та ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання у примусовому порядку виконати рішення суду задовольнити.

Визнати бездіяльність головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Раковецького Максима Сергійовича щодо виконання виконавчого листа Івано-Франківського міського суду від 18 січня 2013 року за №0907/5844/2011 у виконавчому провадженні №43898832 протиправною.

Зобов`язати головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Раковецького Максима Сергійовича вжити заходів до виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2012 року, на підставі якого Івано-Франківським міським судом 18 січня 2013 року видано виконавчий лист за №0907/5844/2011 у виконавчому провадженні №43898832, а саме усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні спільним коридором, сходовою кліткою та горищем в будинку АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від зовнішніх дверей до коридору та демонтажу металевої огорожі для доступу до спільного коридору та горища.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча                                                                М.Д. Горейко

Судді:                                                                        В.Д. Фединяк

І.О. Максюта

Повний текст постанови складено 13 листопада 2020 року