Справа № 338/814/18

Провадження № 22-ц/4808/1098/20

Головуючий у 1 інстанції Круль І. В.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої                        Горейко М.Д.

суддів:                        Девляшевського В.А., Максюти І.О.

секретаря                        Бойчука Л.М.

з участю представника стягувача КС «Станіславська» Тарновського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справі за позовом КС «Станіславська» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, постановлену у складі судді Круль І.В. 12 серпня 2020 року у селищі Богородчани,

в с т а н о в и в:

30 липня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із заявою про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих документів у справі №338/814/18 за позовом КС «Станіславська» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що рішенням суду у вказаній справі від 08 липня 2019 року, частково зміненим постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КС «Станіславська» заборгованість за кредитним договором №953 від 26 листопада 2010 року станом на 26 листопада 2018 року в розмірі 184 585,43 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 137 988,27 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 46 597, 16 грн., а також стягнуто судові витрати по 923 грн. з кожного.

На виконання зазначеного рішення Богородчанським районним судом 23 грудня 2019 року видано шість виконавчих листів, а саме:

три виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 : заборгованості за тілом кредиту у розмірі 137 988,27 грн., 46 597,16 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 923 грн. судових витрат;

три виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 : заборгованості за тілом кредиту у розмірі 137 988,27 грн., 46 597,16 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 923 грн. судових витрат.

Всі виконавчі листи стягувач КС «Станіславська» пред`явив до виконання приватному виконавцю ОСОБА_3

18 лютого 2020 року приватний виконавець Ткачук Л.М. виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень №61312177, №61312371, №61312548 та №61311608, №61311967, №61311791, які об`єднані у виконавче провадження №61321335.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 13 травня 2020 року за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розстрочено виконання рішення Богородчанського районного суду від 08 липня 2019 року, зміненого постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року на загальну суму 184 585,43 грн. (заборгованість за тілом кредиту та процентах), рівними частинами, починаючи з 20 квітня 2020 року по 20 листопада 2020 року.

Всупереч ухвали суду про розстрочення виконання рішення суду, приватний виконавець Ткачук Л.М. на виконання виконавчих листів описав та передав на реалізацію майно боржника.

Виконавчі листи не підлягають виконанню, оскільки рішення суду, на підставі якого вони були видані, розстрочено ухвалою Богородчанського районного суду від 13 травня 2020 року, яка набрала законної сили 28 травня 2020 року і на сьогоднішній день не скасована, тому рішення суду повинно виконуватись в частині та у строки, встановлені ухвалою про розстрочку.

Посилаючись на зазначене заявники просили визнати такими, що не підлягають виконанню шість виконавчих листів, виданих 23 грудня 2019 року у справі №338/814/18 за позовом КС «Станіславська».

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2020 року у задоволенні заяви боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підставами для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), є випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або є випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Суд дійшов висновку, що наведені боржниками обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Не погодившись з ухвалою суду, заявник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти постанову про задоволення його заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

Зокрема вказує, що, зважаючи на розстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції зобов`язаний був винести ухвалу про визнання виконавчих документів у справі №338/814/18 такими, що не підлягають виконанню.

Представник стягувача КС «Станіславська» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечує, вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема, зазначає, що ухвала про розстрочення не є виконавчим документом, а тільки встановлює строки та порядок виконання судового рішення, заявники не надали доказів того, що у них відсутній обов`язок виконати рішення суду; визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, перешкодить завершенню судового провадження, що буде порушенням практики Європейського суду з прав людини.

В засідання апеляційного суду апелянт, боржник ОСОБА_1 та її представник не з`явились повторно, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апелянт та боржник ОСОБА_1 не повідомили суд про причину неявки. Представник ОСОБА_1 подав суду письмову заяву, в якій просив відкласти розгляд справи у зв`язку з тим, що розгляд цієї справи не розпочався своєчасно, а на 10-30 год. призначено розгляд іншої справи в адмінсуді за його участю, однак доказів зайнятості в іншому процесі не надав.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання.

Представник стягувача доводи апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у відзиві. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Богородчанського районного суду від 08 липня 2019 року у справі №338/814/18, зміненим постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, позов КС «Станіславська» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КС «Станіславська» заборгованість за кредитним договором №953 від 26 листопада 2010 року станом на 26 листопада 2018 року в розмірі 137 988,27 грн. заборгованості за тілом кредиту, 46 597,16 грн. заборгованості по процентах, а також судові витрати по 923 грн. з кожного.

На виконання вказаного судового рішення Богородчанським районним судом за заявою стягувача 23 грудня 2019 року видано шість виконавчих листів про стягнення з кожного з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом та судових витрат, які пред`явлені стягувачем до виконання приватному виконавцю ОСОБА_3

18 лютого 2020 року приватним виконавцем Ткачуком Л.М. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №61312177, №61312371, №61312548 та №61311608, №61311967, №61311791, які об`єднані у виконавче провадження №61321335, та проводились виконавчі дії, спрямовані на примусове їх виконання.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 13 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 вересня 2020 року, задоволено заяву боржників про розстрочення виконання рішення Богородчанського районного суду від 08 липня 2019 року у справі №338/814/18 за позовом КС «Станіславська» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №953 від 26 листопада 2010 року станом на 26 листопада 2018 року в загальній сумі 184 585,43 грн. рівними частинами, починаючи з 20 квітня 2020 року по 20 листопада 2020 року.

Питання визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, врегульовані розділом VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах» ЦПК України.

За змістом ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні судової практики «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року, вказав, що наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

На думку суду, під іншими причинами є випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

З урахуванням встановлених обставин справи та положень ст. 432 ЦПК України, якою врегульовані спірні правовідносини, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки наведені боржниками обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Доводи апелянта, що наявність ухвали про розстрочення виконання судового рішення є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є помилковим, довільним трактуванням положень ст. 432 ЦПК України, а тому не приймаються апеляційним судом до уваги.

Більше того, згідно юридичної позиції в п.5.5.6. Виконання судових рішень «Каталогу юридичних позицій Конституційного Суду України (1997-2020 роки)» Конституційний Суд України вважає, що розстрочка виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.

За змістом наведеної юридичної позиції ухвала суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання судового рішення та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов`язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового рішення у межах відкритого виконавчого провадження.

Врахувавши юридичну природу ухвали суду про розстрочку виконання судового рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що така ухвала не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, чи його закриття, а підлягає виконанню у раніше відкритому виконавчому провадженні як процесуальний акт (документ), яким лише розстрочується виконання судового рішення.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено спірні правовідносини та правильно застосовані норми процесуального права, які їх врегульовують. Тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2020 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча                                                                М.Д. Горейко

Судді:                                                                        В.А. Девляшевський

І.О. Максюта

Повний текст постанови складено 13 листопада 2020 року