Cправа № 2-1852/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 квітня 2010 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Артемової Л.Г.,
при секретарі Вайнраух Л.А.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – 5 державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – 5 державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
У позові зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати, ОСОБА_5. Після укладення шлюбу вона обрала прізвище чоловіка – ОСОБА_1. Заповіту померла мати не залишила, вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері. Спадщина, яка відкрилася після смерті її матері, вона прийняла за законом, шляхом спільного проживання на час відкриття спадщини. Оскільки вона фактично прийняла спадщину, як особа яка постійно мешкала із спадкодавцем у спадковій квартирі, сплачувала комунальні платежі, тому заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавала. Після смерті матері відкрилась спадщина на наступне спадкове майно: 31/200 частку квартири АДРЕСА_1.
Однак оформити своє право на спадщину через нотаріальну контору та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом позивачка не може, оскільки в свідоцтві про право на власність на житло невірно зазначене прізвище матері позивачки, а саме замість «Дем’янівна» вказано «Дмитрівна». Також в свідоцтві № 49 про право власності на житло не визначена частка, яка належить спадкодавцю у праві спільної сумісної власності на 31/50 частку спадкової квартири. Тому позивачка змушена звернутися до суду з вищезазначеним позовом.
Позивачка у судовому засіданні просить встановити факт належності ОСОБА_5 правовстановлюючого документу – свідоцтва про право власності на житло № 49, визначити, що частка померлої ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 складають 31/200 частини кожному квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 31/200 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.
Відповідач ОСОБА_4 проти позовних вимог викладених в позовній заяві не заперечує і просить розглянути справу без його присутності, про що надав відповідну заяву.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання з’явилися, позовні вимоги викладені в позовній заяві визнали повністю, проти задоволення позову не заперечують.
Представник третьої особи –5 державної нотаріальної контори, надав суду листа про можливість розгляду справи без участі їх представника, проти позову не заперечують.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, приймаючи до уваги позицію відповідача ОСОБА_4 та представника третьої особи, суд вважає, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 256 ЦПК України судом розглядаються справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по-батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним в свідоцтві про народження або в паспорті. Тому суд вважає, що надані суду документи, а саме копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 та свідоцтво про народження ОСОБА_6, а також інші докази переконують суд в тому, що саме ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, належить свідоцтво про право власності на житло № 49, видане ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» 11.06.1997 року, на квартиру АДРЕСА_1 та дають підстави для задоволення заявленої вимоги, тому що від встановлення цього факту залежить реалізація позивачем права на визнання права власності на 31/200 частки квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.
У відповідності до ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Тому суд вважає, що вимога позивача щодо визначення частки в спільній сумісній власності правомірна, тому слід визначити ідеальні частки співвласників в квартирі, визнавши їх рівними – по 31/200 кожному в квартирі АДРЕСА_1
На підставі викладеного та відповідно до ст. 1261 ЦК України суд вважає за можливе, визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за законом на 31/200 частку квартири АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 130, 174, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 256 ЦПК України, ст. ст. 370, 1258, 1261, 1268 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – 5 державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити, що свідоцтво про право власності на житло № 49, видане ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» 11.06.1997 року, належить ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визначити, що співвласникам в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 належало по 31\200 частини квартири кожному.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 31\200 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Л.Г. Артемова