Справа № 2-290/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого: Попової О.М.,

при секретарі: Ждановій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл земельної ділянки, виділення частки земельної ділянки в натурі, встановлення твердої межі землекористування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Луганська з  позовною заявою до ОСОБА_2 про розподіл земельної ділянки, виділення частки земельної ділянки в натурі, встановлення твердої межі землекористування.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що вона є власником 36/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 у вигляді окремої квартири №2. Співвласником 64/100 частини  домоволодіння АДРЕСА_1 у вигляді окремої квартири №1 є ОСОБА_2

Позивачка зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 22.05.1996 року між позивачем та відповідачем встановлений порядок користування земельною ділянкою в рівних частках без пайової приналежності співвласників, але відповідач неправомірно зробив розподіл земельної ділянки шляхом спорудження металевого огородження та створив незручний прохід до квартири позивача та самовільно побудував душ.

Позивачка зазначає, що відповідач порушує її рівне право користування земельною ділянкою встановлене судом, просить суд провести розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_1 між нею та відповідачем з урахуванням їх часток станом на 22.05.1996 року, виділити їй в натурі 36/100 часток земельної ділянки,а відповідачу 64/100 часток земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, встановити тверду межу між земельними ділянками позивача та відповідача, зобов’язати відповідача перенести літній душ з ділянки загального користування на власну частку та знести самовільно споруджену огорожу №8, зобов’язати сторони не використовувати ділянку загального користування в односторонньому порядку.

17.07.2008 року, 12.08.2008 року, 07.10.2008 року, 22.09.2009 року позивачем були уточнені позовні вимоги, позивач просить провести розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_1 між нею та відповідачем з урахуванням їх часток станом на 22.05.1996 року згідно з висновком експертизи від 19.02.2007 року, виділити їй в натурі 36/100 часток земельної ділянки,а відповідачу 64/100 часток земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, встановити тверду межу між земельними ділянками позивача та відповідача.

В судовому засіданні позивач підтвердила викладені в позові обставини, наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що позовні вимоги позивача він не  визнає повністю оскільки вважає позов безпідставним. Зазначає, що між ним та позивачем вже більш як десять років склався порядок користування земельною ділянкою відповідно до часток в праві власності на домоволодіння, з боку відповідача знаходиться в користуванні 2/3 частки земельної ділянки площею 540 кв.м. з правого боку, а в користуванні позивачки знаходиться 1/3 частка земельної ділянки площею 270 кв.м. з лівого боку, а 305 кв.м. землі знаходиться у загальному користуванні. Цей порядок склався між ними на підставі висновку судово-технічної експертизи від 03.10.1995 року, просив залишити позовні вимоги позивачки без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги, викладені  в запереченні, просив  відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Ленінського районного суду  міста Луганська від 22.05.1996 року було розділено домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідачу було виділено 64/100 часток домоволодіння та за ним було визнано право власності на вказану частку домоволодіння, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.12.2006 року.

Позивачці вказаним рішення виділено 36/100 часток домоволодіння та за нею також визнано право власності на вказану частку, реєстраційне посвідчення МКП БТІ від 04.01.1997 року.

Відповідно до дійсного технічного паспорту виготовленого МКП БТІ станом на 25.12.2006 року ОСОБА_2, між належними позивачу та відповідачу частками домоволодіння  визначені межі землекористування. Дані межі встановлені відповідно до належних сторонам по справі часток у праві власності на домоволодіння.

З метою визначення можливості розділення земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та визначення можливих варіантів користування спірною земельною ділянкою з урахуванням пайової приналежності співвласників і конкретних будов і споруд ухвалою суду від 02.10.2006 року була призначена судова будівельно-технічна експертиза. Оцінюючи висновки експерта суд приходить до висновку, що самі по собі висновки експертизи про можливість розділення земельної ділянки не є підставою для встановлення меж землекористування між сторонами по справі.

Відповідно до ч.2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а відповідно до ч.2 цієї статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у відповідності до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем не доведене, що відповідач порушує право користування земельною ділянкою позивача за адресою: АДРЕСА_1, також є недоведеним  посилання позивача на незаконне спорудження металевого огородження відповідачем та неправомірний розподіл земельної ділянки. Посилання позивача на статтю 88, 89 Земельного кодексу України не є обґрунтованим оскільки вказані норми регулюють питання щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій та спільній сумісній власності. Проте із наданих позивачем до позову документів не вбачається, що земельна ділянка, яка є предметом позову належить сторонам по справі на праві спільної часткової або сумісної власності. А тому суд, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності вважає, що позов не знайшов своє підтвердження у судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.

    Керуючись ст.ст.  10, 11, 14, 58-60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 88, 89 Земельного кодексу України,  суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл земельної ділянки, виділення частки земельної ділянки в натурі, встановлення твердої межі землекористування – відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний  суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає сили після закінчення цього строку.

Суддя                             Попова О.М.